Ухвала суду № 80640375, 20.03.2019, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/2368/18

У Х В А Л А

"20" березня 2019 р. Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Пилип'яка П.В.

при секретарі Мацайло О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в :

У провадженні Золочівського районного суду Львівської області знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

19.03.2019 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, належне ОСОБА_3, 05.02.1990 р. н. та грошові кошти, що перебувають на його банківських рахунках в АТ «ОТП Банк», АТ «УкрСиббанк», АТ КБ «Приватбанк», АТ «Ощадбанк». В обгрунтування заяви вказує, що відповідач ОСОБА_3 вступив у змову з громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з метою невиконання зобов'язання по договору позики, зазначені громадяни є відповідачами в аналогічних цивільних справах, що розглядаються судами Львівської області. Зазначає, що з метою ухилення від виконання зобов'язань за договором позики вони намагаються ввести суд в оману та вважає, що ці обставини свідчать про небажання відповідача виконувати зобов'язання за договором позики, тому невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду.

На підставі ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову встановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Так, у заяві про забезпечення позову представник позивача зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду.

Водночас, представником позивача не надано доказів в підтвердження обставин викладених у заяві, а також в підтвердження того, що дійсно існує реальна загроза реалізації відповідачем його майна у зв'язку з ухиленням виконання зобов'язання за договором позики.

Окрім цього, суд, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, враховує інтереси не тільки позивачів, але й відповідача, права якого будуть порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Також, при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен виходити із співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Таким чином, доводи представника позивача, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду або якимось чином ускладнить для позивача виконання судового рішення не підтверджені належними доказами, а накладення арешту на усе майно відповідача не може вважатись співмірним із заявленими позовними вимогами.

З врахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Водночас, суд вважає за необхідне роз’яснити позивачу, що відмова в задоволенні даної заяви не позбавляє його можливості заявляти клопотання про вжиття заходів забезпечення позову в процесі подальшого розгляду справи.

Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно належне ОСОБА_3, 05.02.1990 р. н. та грошові кошти, що перебувають на його банківських рахунках в АТ «ОТП Банк», АТ «УкрСиббанк», АТ КБ «Приватбанк», АТ «Ощадбанк» - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів після її винесення.

У разі, якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 20.03.2019 року.

Суддя Пилип'як П.В.