Ухвала суду № 80639950, 22.03.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/4247/17

пр. № 1-кп/336/88/2018

УХВАЛА

Іменем України

22 березня 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Скибі О.Б., за участю прокурора Бречко І.І., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника адвоката ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні за звинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійного місця проживання не має, раніше судимого, у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України,—

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України.

В ході судового провадження прокурор звернувся до суду клопотанням про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків переховуватись від суду, перешкоджати провадженню іншим чином, а також скоєння інших злочинів.

Обвинувачений та його захисник у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просили відмовити, вказуючи, що з урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів відсутні підстави для обрання будь-якого запобіжного заходу обвинуваченому.

Потерпіла підтримала клопотання прокурора.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Ухвалою суду від 11.12.2018 року обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.02.2019 року, який в подальшому продовжений судом до 22.03.2019 року.

При вирішенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу суд виходить також з тих мотивів, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, обвинувачений ОСОБА_1, достовірно знаючи про розгляд кримінального провадження за його обвинуваченням судом та будучи викликаним в судові засідання судовими повістками, що вручені безпосередньо у приміщенні суду, до суду не з’являвся тривалий час. При цьому ОСОБА_1 обвинувачується також у скоєнні під час судового слідства по цьому провадженню низки інших злочинів, кримінальні провадження щодо яких перебувають на розгляді в інших судах.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 не має постійного місця проживання, стійких соціальних зв’язків та офіційного джерела доходів.

Обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, на переконання суду, не є можливим, адже ОСОБА_1 не має постійного місця проживання, а запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання не здатен забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов’язків, що підтвердилось поведінкою обвинуваченого протягом судового розгляду, адже ОСОБА_1 ігнорував виклики до суду та не з’являвся до суду тривалий час.

Інші більш м’які запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а рівно і не знижують ризику скоєння іншого злочину.

За таких обставин, суд, враховуючи що ОСОБА_1 є особою, яка раніше судима за скоєння злочинів проти власності, та обвинувачується у скоєнні корисливого злочину у цьому кримінальному провадженні, а також низки злочинів проти власності у інших численних кримінальних провадженнях, не має постійного місця проживання, офіційних джерел доходу, за рахунок яких коштів обвинувачений існує невідомо, в ході судового розгляду перебував у розшуку та тривалий час без поважних причин ухилявся від явки до суду, тож суд вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме ухилення від суду, скоєння інших злочинів, які не втратили своєї актуальності та є достатньо вагомими для застосування щодо обвинуваченого найбільш суворого запобіжного заходу.

Оцінка доказів здійснюється судом в нарадчій кімнаті, тому суд не враховує зауваження захисника про відсутність доказів вини ОСОБА_1 у скоєнні злочину.

Підстав для визначення обвинуваченому розміру застави суд не вбачає за очевидної відсутності можливості її внесення.

На переконання суду продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить в цьому випадку вимогам статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, яикй, на переконання суду, в цьому випадку полягає у запобіганні можливому скоєнню обвинуваченим інших злочинів, а також забезпеченню права як обвинуваченого, так і потерпілої на розгляд справи протягом розумного строку, та цей суспільний інтерес, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Керуючись ст. 331 КПК України,—

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 21 травня 2019 року включно.

Ухвала суду діє до 21 травня 2019 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Дацюк