Ухвала суду № 80639889, 21.03.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

21.03.2019 Провадження № 2/337/198/2019

ЄУН 337/4154/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

У складі: головуючого судді – Салтан Л.Г.

при секретарі – Шаповалової А.В.

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідачки – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запорожжя цивільну справу за позовом КП «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул.Святого Миколая 6, ОКПО 03327121 р/р 26002045720001, р/р 26032045720004 в АКБ «Індустріалбанк» МФО 313849) до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, що зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_2, про стягнення боргу по оплаті за воду і послуги каналізації

в с т а н о в и в:

17.09.2018 року представник позивача КП «Водоканал» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 про стягнення боргу по оплаті за воду і послуги каналізації в розмірі 5312,37 грн., мотивуючи тим, що відповідачі користуються послугами КП «Водоканал», однак своєчасно не сплачують оплату за отримані послуги.

Ухвалою судді від 12.10. 2018 року відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду в спрощеному провадженні з викликом сторін.

У відповідності до ст. 178 ЦПК України відповідачу визначений 15- денний строк з дня отримання ухвали суду на подання відзиву на позовну заяву .

19.12.2018 року відповідачка подала відзив на позов, в якому заявлені позовні вимоги не визнала, просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що послуги нею були сплачені у повному обсязі, з урахуванням призначених субсидій, дотримуючись термінів сплати та встановлених розмірів платежів, крім того, позивач має право на компенсацію додаткових витрат на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з підстав та в порядку, визначених постановою КМ України «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» від 06.08.2014р. № 409. Крім того, просить застосувати строк позовної давності.

При розгляді справи по суті, представники позивача уточнили заявлені вимоги та просять стягнути борг по оплаті за воду і послуги каналізації в розмірі за період з 01.04.2011року по 31.10.2017 року у сумі 5311.63 грн., вважає, що підстави для застосування позовної давності відсутні, так як її перебіг було перервано позивачем заявою про видачу судового наказу. Крім того, на теперішній час в бюджеті міста кошти на компенсацію сум додаткових витрат громадянам, яким призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених п. 3-1 постанови КМ України від 06.08.2014 року № 409 не передбачались, механізм компенсації відсутній.

Відповідачка у судовому засіданні просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали провадження, з’ясувавши повно, всебічно та об’єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв’язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до наступного .

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин

У судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 зареєстрована та проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3 і користуються послугами КП «Водоканал», але не здійснює вчасно й у повному обсязі оплату за послуги водопостачання та каналізації, що привело до утворення заборгованості.

06.10.2017 року відповідачка встановила особистий лічильник на воду та підписала договір з позивачем скасований наказ про стягнення з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача КП «Водоканал» за період з 01.12.2014 року по 01.11.2017 року.

У відповідності зі ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України наймач житлового приміщення, а також повнолітні члени його родини зобов'язані нести витрати по оплаті квартири і комунальних послуг. Оплата повинна вноситися в повному обсязі і вчасно, тобто до 10-го числа наступного за місяцем, що підлягає до оплати.

Судовим розглядом встановлено, та не заперечується сторонами по справі, та підтверджується повідомленням про призначення субсидії на житлово-комунальні послуги позивачу по справі, що ОСОБА_3 призначено субсидію на житлово-комунальні послуги, у тому числі на послуги з водопостачання та водовідведення.

У статті 46 Конституції України передбачено право громадянина на соціальний захист, якому кореспондується обов'язок держави щодо його фактичного забезпечення, зокрема, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законодавчим актом, який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, є Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017-ІІІ від 05 жовтня 2000 року.

Цим Законом визначено, що державні соціальні гарантії - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій та нормативи витрат (фінансування) - показники поточних і капітальних витрат з бюджетів усіх рівнів на забезпечення задоволення потреб на рівні, не нижчому від державних соціальних стандартів і нормативів (стаття 1 цього Закону).

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, зокрема, встановлення державою нормативів користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги.

Із статті 5 цього Закону вбачається, що державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.

Таким чином, нормами чинного законодавства України передбачено право Кабінету Міністрів України формувати, встановлювати та затверджувати державні соціальні стандарти і нормативи користування послугами, на які надаються пільги та субсидії.

Кабінетом Міністрів України з метою забезпечення державних соціальних гарантій у сфері житлово-комунального обслуговування, приведення існуючих норм споживання житлово-комунальних послуг до їх фактичного обсягу споживання, дотримання принципу соціальної справедливості під час надання пільг і субсидій, відповідно до статей 5 і 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» видано постанову Кабінету Міністрів України № 409 від 06 серпня 2014 року «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунальних послуг».

Постановою Кабінету Міністрів України № 803 від 11.11.2016 року, були внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 409 та Постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 року № 534, а саме доповнена Постанова Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 409 пунктом 3-1, відповідно якої було встановлено, що в разі затвердження органами місцевого самоврядування норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, визначені підпунктами 2-4 пункту 3 цієї постанови, компенсація додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води здійснюється за рахунок місцевих бюджетів.

Таким чином, суд вважає, що право на компенсацію додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, закріплене законодавчо, а тому, враховуючи викладене, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідачки за період з 10.11.2016 року задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості суд також враховує пояснення представника позивача щодо відсутності у відповідачки заборгованості з часу встановлення приладів обліку, з 06.2017 року.

Розглядаючи заяву про застосування позовної давності суд приходить до наступного:

За нормами ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

За правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у справі "ОСОБА_4 проти України" від 09.01.2013 року, строк давності переслідує декілька важливих цілей, зокрема забезпечує правову визначеність і завершеність, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко заперечувати, дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийнятті судами рішень відносно подій, які відбувались в далекому минулому на основі доказів, які з часом можуть стати ненадійними та недостатніми. А отже норми щодо позовної давності направлені на забезпечення належного правосуддя і дотримання принципу правової визначеності, і заявники повинні розраховувати, що ці норми будуть застосовуватись.

Враховуючи, заяву відповідачки про застосування строку позовної давності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за надані послуги, підлягають задоволенню у межах трирічного строку, за період з 01.12.2014 року, з урахуванням переривання позовної давності зверненням до суду з наказом у грудні 2017 року, за яким було заявлено вимоги щодо стягнення заборгованості за період з 01.12.2014 по 31.10.2017 року, та приходить до висновку сум боргу по оплаті за воду і послуги каналізації за період з 01.12.2014 року по 10.11.2016 року в розмірі 2838,71 грн.

Крім цього, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача судові витрати пропорційно до частини задоволених позовних вимог, які становлять 941грн. ( тобто 53,44% від заявлених вимог).

Керуючись ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України ст. ст. 11, 13, 81, 89, ч.2 п.1 ст.141, 258-259, 263-265, ч.1 п.2 ст.280 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, що зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь КП «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул.Святого Миколая 6, ОКПО 03327121 р/р 26005962490811 в ПАО «ПУМБ» МФО 334851)суму боргу по оплаті за воду і послуги каналізації за період з 01.12.2014 року по 10.11.2016 року в розмірі 2838,71 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, що зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь КП «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул.Святого Миколая 6, ОКПО 03327121 р/р 26005962490811 в ПАО «ПУМБ» МФО 334851) судові витрати у розмірі 941 гривень.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня з дня ухвалення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 21 березня 2019 року

Суддя: Л.Г. Салтан