Рішення № 80639379, 21.03.2019, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/123/19

Номер провадження № 2/315/202/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого: судді Яроша С.О.

при секретарі: Прістенській Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення компенсації за невикористану відпустку, заборгованості по заробітній платі та компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

04.02.2019 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення компенсації за невикористану відпустку, заборгованості по заробітній платі та компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати.

В позові позивач посилався на те, що з 05.08.2005 року по 17.12.2018 року вона знаходилась у трудових відносинах з філією “Гуляйпільський райавтодор” Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, 17.12.2018 року вона була звільнена в зв’язку з припиненням філії наказом №3 ВК від 17.12.2018 року за п.1 ст.40 КЗпП з посади головного бухгалтера підприємства, на час її звільнення за відповідачем заборгованість по виплаті заробітної плати становила 72791,09 грн., яка не була виплачена при її звільненні відповідно до ст.116 КЗпП, а була їй виплачена 20.12.2018 року у сумі 13200 грн, 27.12.2018 року у сумі 6280 грн., 29.12.2018 року у сумі 2500 грн., вважаючи, що невиплата розрахункових відбулася з вини підприємства, посилаючись на ст.117 КЗпП України та що її середньомісячна заробітна плата склала 11800,01 грн., а середньоденна плата склала 536,36 грн., а середній заробіток за 32 дні затримки склав 17699,88 грн., прохав стягнути на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 50811,09 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

05.02.2019 року ухвалою судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області Яроша С.О. позовна заява прийнята до провадження, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження і справу призначено до розгляду у відкрите судове засідання на 21.02.2019 року.

19.02.2019 року до суду звернувся позивач з заявою про зменшення позовних вимог, в якій посилався на те, що 06.02.2019 року на її особовий картковий рахунок надійшли кошти в сумі 50811,09 грн., в зв`язку з чим вважає за необхідне уточнити позовні вимоги, так середній заробіток за 33 робочих дні затримки виплати склав 18236,24 грн., прохав стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 18236,24 грн.

21.02.2019 року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області заява про зменшення позовних вимог прийнята до свого провадження, оголошена перерва до 11.03.2019 року для надіслання заяви про зменшення позовних вимог відповідачу.

11.03.2019 року до суду звернувся представник відповідача з відзивом на позов, в якому посилався на те, що заборгованість по заробітній платі в сумі 50811,09 грн. виплачена позивачу 05.02.2019 року, прохав в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач заяву про зменшення позовних вимог підтримав, суду пояснивши, що з 05.08.2005 року по 17.12.2018 року вона знаходилась у трудових відносинах з філією “Гуляйпільський райавтодор” Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, 17.12.2018 року вона була звільнена в зв’язку з припиненням філії наказом №3 ВК від 17.12.2018 року за п.1 ст.40 КЗпП з посади головного бухгалтера підприємства, на час її звільнення за відповідачем заборгованість по виплаті заробітної плати становила 72791,09 грн., яка не була виплачена при її звільненні відповідно до ст.116 КЗпП, а була їй виплачена 20.12.2018 року у сумі 13200 грн, 27.12.2018 року у сумі 6280 грн., 29.12.2018 року у сумі 2500 грн., 06.02.2019 року у сумі 50811,09 грн., вважаючи, що невиплата розрахункових відбулася з вини підприємства, посилаючись на ст.117 КЗпП України та що її середньомісячна заробітна плата склала 118001,01 грн., а середньоденна плата склала 536,36 грн., а середній заробіток за 33 дні затримки склав 18236,24 грн., прохав стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 18236,24 грн.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судом, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи у свою відсутність не надав.

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів, встановив наступні обставини:

05.08.2005 року позивач наказом №35-ВК прийнята на посаду головного бухгалтера філії “Гуляйпільський райавтодор” Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор”, що підтверджується відомостями про роботу в копії трудової книжки.

17.12.2018 року позивач наказом №3 ВК звільнена з посади головного бухгалтера через припинення (реорганізацію) філії “Гуляйпільський райавтодор” за п.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується копією наказу про звільнення.

Середньомісячний заробіток позивача склав 11800,01 грн., що підтверджується копією довідки.

Заборгованість відповідача по заробітній платі на час звільнення позивача склала 72791,09 грн., що підтверджується копією довідки.

В період з 17.12.2018 року по 18.12.2018 року відповідач не виплатив нараховану суму заробітної плати 72791,09 грн. позивачу при звільненні, що визнається сторонами.

20.12.2018 року відповідач перерахував позивачу 13200 грн, що підтверджується довідкою та визнається сторонами.

27.12.2018 року відповідач перерахував позивачу 6280 грн., що підтверджується довідкою та визнається сторонами.

29.12.2018 року відповідач перерахував позивачу 2500 грн., що підтверджується довідкою та визнається сторонами.

05.02.2019 року відповідач перерахував позивачу 50811,09 грн., що підтверджується довідкою та визнається сторонами.

Станом на 05.02.2019 року відповідач перерахував позивачу всю суму заборгованості по заробітній платі в сумі 72791,09 грн., що підтверджується копією довідки.

Суд, задовольняючи позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових сум в період з 18.12.2018 року по 04.02.2019 року в розмірі 18236,24 грн. частково на суму 17163,52 грн., виходить з наступного:

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Кодексом Законів про працю України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року.

Відповідно до ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено, що до суду звернулася звільнена підприємством позивач з позовом, який був ним уточнений, про стягнення на його користь середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, право на яку передбачене ч.1 ст.117 КЗпП України, в зв`язку з порушенням її права на отримання сум, належних працівникові при звільненні, передбаченого ч.1 ст.116 КЗпП України, в день її звільнення 17.12.2018 року при відсутності спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, з вини відповідача.

Суд, оцінюючи розмір сум, які належать виплаті позивачу, керується довідкою про нараховану та невиплачену позивачу заробітну плату.

Суд, вирішуючи вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року.

Так, відповідно до ст.1 п.л) Порядку обчислення середньої заробітної плати цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до ст.2 абзац 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до ст.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до вищевказаних положень суд визначає розмір середньої заробітної плати позивача за період затримки розрахунку з 18.12.2018 року по 04.02.2019 року наступним чином:

Заробітна плата за два останніх повних календарних місяця, що передують звільненню позивача становить 11800,01 грн., що підтверджується довідкою.

Розмір середньоденної заробітної плати становить 536,36 грн.

Тоді розмір середньої заробітної плати позивача за період затримки розрахунку з 18.12.2018 року по 04.02.2019 року становить: 536,36 грн. х 32 робочих дня = 17163,52 грн.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на позов, так як відповідач не надав суду доказів щодо відсутності вини відповідача у невиплаті позивачу належних йому сум при звільненні як підстави, передбаченої ст.117 КЗпП.

А тому позов підлягає задоволенню в тій частині, що ґрунтується на підставах, передбачених законом, які підтверджені встановленими судом обставинами під час їх перевірки доказами, які суд вважає достовірними, належними та допустимими.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов задоволено в частково на суму 17163,52 грн., а ставка судового збору, яка підлягає сплаті при поданні позову по вимозі про стягнення середнього заробітку за час затримки становить 768,40 грн., то суд відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України покладає на відповідача сплату судового збору в сумі 768,40 грн. та стягує його з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 3-5, 8-11, 89, ч.1 ст.141, 260-263, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, юридична адреса: 69095 м. Запоріжжя вул. Українська 50, ЄДРПОУ 32025623, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 18.12.2018 року по 04.02.2019 року у сумі 17163,52 грн. з утриманням податків та зборів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, юридична адреса: 69095 м. Запоріжжя вул. Українська 50, ЄДРПОУ 32025623, в дохід держави судовий збір в сумі 768,40 грн.

Повний текст рішення буде складений 22.03.2019 року.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: Ярош С.О.