Рішення № 80639342, 12.03.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4826/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

12 березня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Малюк В.М.

при секретарі – Матіко Я.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_2 до Першої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори, третя особа ОСОБА_4, про скасування обтяження, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_2, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з вказаною позовною заявою мотивуючи її тим, що вона є власником будинку № 62 по вул. Загорській в м. Ужгороді та земельної ділянки за адресою м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 62, що підтверджується Договором купівлі-продажу від 15.06.1999 року та Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 051816.

Позивач зазначає, що при намірі внести відомості до електронного реєстру прав власності на нерухоме майно, 15.02.2018 року їй стало відомо, що 20.02.2007 року реєстратором Першої ужгородської державної нотаріальної контори зареєстровано заборону (архівний запис) № 4521618 на житловий будинок за адресою м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 62 на підставі повідомлення Закарпатської контори Комунального банку б/н від 25.04.1953 року, власником значиться ОСОБА_4 (ОСОБА_5).

За таких обставин позивач просить скасувати рішення реєстратора Першої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори про реєстрацію заборони (архівний запис) №4521618 від 20.02.2007 року, вчиненої на підставі повідомлення Закарпатської контори Комунального банку б/н від 25.04.1953 року на об’єкт обтяження: житловий будинок за адресою м. Ужгород, вул. Загорська, буд 62, запис про власника ОСОБА_4 (ОСОБА_5) та запис про проведену державну реєстрацію прав у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

У ході розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги, а саме позивач просить скасувати обтяження, а саме заборону (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 4521618, зареєстрований 20.02.2007 року, реєстратором Першої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори на підставі повідомлення Закарпатської контори Комунального банку №б/н від 25.04.1953 року на об’єкт обтяження житловий будинок за адресою м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 62, в якій зазначено власником ОСОБА_4, (ОСОБА_5).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 грудня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження з повідомлення сторін. Згідно даної ухвали відповідачу встановлений строк не менше п'ятнадцяти днів з дня вручення йому цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 лютого 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та її представник не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні. Представник позивача ОСОБА_2 до суду подав заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю та просить суд такі задоволити.

Представник відповідача першої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори у судове засідання повторно не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи. 07 лютого 2019 року судом було повідомлено відповідача ОСОБА_3 державну нотаріальну контору про перебування у провадженні суду цивільної справи за №308/4826/18 шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб сайті судової влади України. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Третя особа – ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився повторно, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином. Будь яких клопотань про відкладення судового засідання або про неможливість явки суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

З Договору купівлі – продажу будинку від 15.06.1999 року серії АВА №471334 посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_6, зареєстрованого у реєстрі №1-1613, вбачається, що власником будинку №62 по вул. Загорська в м. Ужгороді, являється позивачка ОСОБА_1

Крім того, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 051816, позивачка ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки площею 0,616 га за адресою м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 62.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Судом встановлено, що на будинок за адресою: м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 62 накладено заборону, на підставі повідомлення Закарпатської контори Комунального банку № б/н від 25.04.1953 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна за №114099153 від 15.02.2018 року, що позбавляє позивачку ОСОБА_1 можливості внести відомості до електронного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно п. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Ст. 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до п. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон № 1952-IV) державній реєстрації прав підлягають зокрема заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

У відповідності до п. 2 ст. 26 Закону № 1952-IV у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У відповідності з ч. 5 ст. 26 Закону № 1952-IV внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

Оскільки, згідно п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили, то відповідно до вимог ч. 5 ст. 26 цього ж Закону на підставі рішення суду може бути і скасовано рішення державного реєстратора щодо обтяження нерухомого майна.

П. 32 Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого ОСОБА_7 Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141 (надалі – постанова № 1141) передбачено, що під час проведення державної реєстрації припинення обтяжень прав на нерухоме майно державний реєстратор вносить до відповідного запису Державного реєстру прав відомості, зокрема щодо підстави для припинення речових прав, їх обтяжень та найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назву нотаріального округу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що державна реєстрація припинення обтяження є логічним завершенням і кінцевим станом юридичної процедури зняття заборони, і пов'язана з результатом вчинення нотаріальної дії, що в свою чергу може здійснюватись нотаріусом, як спеціальним суб'єктом на якого покладено функції державного реєстратора, у випадках передбачених ст. 74 Закону України "Про нотаріат".

Ст. 74 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно з Указом Президії Верховної ОСОБА_7 СРСР від 07.04.1959 року «Про реорганізацію системи банків довгострокових вкладень» та ОСОБА_7 Міністрів СРСР від 07.04.1959 № 369 «Питання, пов'язані з реорганізацією системи банків довгострокових вкладень» функції Сільгоспбанку та комунальних банків було покладено на Будбанк СРСР та Держбанк СРСР.

Відповідно до постанови ЦК КПРС, ОСОБА_7 Міністрів СРСР від 17.07.1987 № 821 «Про вдосконалення системи банків в країні і посилення їх впливу на підвищення ефективності економіки» було створено систему банків у складі: державний банк СРСР (Держбанк СРСР), Банк зовнішньоекономічної діяльності СРСР (Зовнішекономбанк СРСР), Промислово-будівельний банк СРСР (Промбудбанк СРСР), Агропромисловий банк СРСР (Агропромбанк СРСР), Банк житлово-комунаїьного господарства і соціального розвитку СРСР (Жиглосоцбанк СРСР), Банк трудових заощаджень і кредитування населення СРСР (Ощадний банк СРСР).

Пунктом 8 зазначеної ОСОБА_7 було передбачено створення банками СРСР в союзних республіках відповідних республіканських банків з прямим підпорядкуванням банкам СРСР.

Згідно з пунктами 2 та 3 ОСОБА_7 Верховної ОСОБА_7 України "Про порядок введення в дію Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 20.03.1991 № 873-Х1І Верховною ОСОБА_7 України було оголошено власністю України Український республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку "Укрпромбудбанк". а також Український республіканський банк Держбанк СРСР і створено на його базі Національний банк України.

ОСОБА_7 Президії Верховної ОСОБА_7 України від 07.10.1991 року № 1605-ХІ1 було затверджено статут Національного банку України, в якому не визначалось правонаступництво Національного банку України.

27.09.1991 року Національним банком України було зареєстровано статут Державного комерційного промислово-будівельного банку України (далі - Промбудбанк України), про що внесено запис до Республіканської книги реєстрації банків за номером 1.

Відповідно до ст. 1 статуту банку, Промбудбанк України виступав правонаступником Українського республіканського державно-комерційного банку Промбудбанк СРСР.

Реєстрацію Промбудбанку України було анульовано 09.04.1992 (протокол засідання Правління Національного банку України від 09.04.1992 № 1), про що здійснено відповідний запис до Республіканської книги реєстрації банків.

26.08.1992 Національним банком України був зареєстрований статут Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку, який на даний час функціонує під назвою Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (ПАТ "Промінвестбанк" ).

Згідно, із положеннями статуту ПАТ "Промінвестбанк" відповідає за зобов'язаннями та користується правами, набутими банком в період його діяльності як Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку та акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства), відповідно до чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, судом встановлено що на даний момент державний реєстр банків України не містить запису про Комунальний банк та/або Закарпатську контору Комунального банку чи його правонаступників, НБУ не було зареєстровано банк із назвою Комунальний банк.

Вказане стверджується також довідкою НБУ за №27-0005/18943 від 03.04.2018 року.

З листа № 22-4/1-02559 від 16.04.2018 року вбачається, що ПАТ "Промінвестбанк" не являється правонаступником Комунального банку або його установ, в тому числі Закарпатської контори Комунального банку та не має інформації стосовно Комунального банку або його установ.ного банку України, в якому не визначалось правонаступництво Національного банку України.

Крім того, з довідки № 1503 від 16.02.2018 року виданої Закарпатським обласним управлінням АТ «Державний ощадний банк України підтверджується, що ОСОБА_4 не являється боржником АТ «Державний ощадний банк України» та не заперечує щодо зняття заборони відчуження з нерухомого майна, що знаходиться за адресою м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 62.

Згідно ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що оскільки юридичну особу стягувача ліквідовано, правонаступники відсутні, то 20.02.2007 року реєстратором Першої ужгородської державної нотаріальної контори, помилково зареєстровано заборону № 4521618 на житловий будинок за адресою м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 62 на підставі повідомлення Закарпатської контори Комунального банку б/н від 25.04.1953 року, оскільки зобов’язання між Закарпатською конторою Комунального банку та ОСОБА_5 були припинені.

Таким чином, судом встановлено, що стягувач, в інтересах якого було накладено обтяження, не може звернутися до органу державної реєстрації прав із заявою про припинення обтяження речових прав на вказане нерухоме майно у зв’язку із ліквідацією Комунального банку.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та аналізуючи наведені вище норми, суд приходить до висновку, що рішення про реєстрацію заборони відчуження майна ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 319, 383, 386, 391, ЦК України, 2, 13, 82, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задоволити.

Скасувати обтяження, а саме заборону (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 4521618, зареєстрований 20.02.2007 року реєстратором Першої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори на підставі повідомлення Закарпатської контори Комунального банку №б/н від 25.04.1953 року на об’єкт обтяження: житловий будинок за адресою м. Ужгород, вул. Загорська, 62, в якій зазначено власником ОСОБА_4 (ОСОБА_5).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

Повний текст рішення суду складено 22 березня 2019 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_8