Ухвала суду № 80639116, 21.03.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13132/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності СУ ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Ийбер Антона Михайловича, у кримінальному провадженні №12018070000000271, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 жовтня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 Кримінального кодексу У країни, погодженого прокурором, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності СУ ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції Ийбер Антон Михайлович, звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду із клопотанням, у кримінальному провадженні №12018070000000271, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 жовтня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 Кримінального кодексу У країни, погодженого прокурором, про арешт майна.

Клопотання мотивовано тим, що як встановлено в ході проведення досудового розслідування 19.10.2018 до СУ ГУНП в Закарпатській області надійшли матеріали зібрані начальником відділу протидії кіберзлочинам в Закарпатській області Карпатського УКП ДКП НПУ Танчинця М.М. про те, вході моніторингу Публічної кадастрової карти України, встановлено, що реєстратором Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, зловживаючи наданими йому державою повноваженнями реєстратора нерухомого майна згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та зловживаючи своїми повноваженням, незаконно, в порушенні вимог ч.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вніс завідомо неправдиві відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1, внаслідок чого ОСОБА_3, реєстраційний номер картки платника податків: НОМЕР_1, набула 10.06.2016 право власності на вказане нерухоме майно за завідомо підробленими документами.

Слідчий зазначає, що 19 жовтня 2018 року слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Закарпатській області розпочато досудове розслідування у кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070000000271.

Крім цього, слідчий вказує, що як встановлено 10.06.2017 ОСОБА_3 подала реєстратору Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна ОСОБА_4 завідомо підроблені документи про наявність у неї об'єкта нерухомого майна земельній ділянці за кадастровим номером НОМЕР_3, що за адресою АДРЕСА_1, а саме декларацію про готовність об'єкта до експлуатації серії та номер НОМЕР_4 видану 29.03.2013 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області. У результаті злочинних дій реєстратора Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна ОСОБА_4, остання незаконно набула право власності на об'єкт нерухомого майна та з метою незаконного збагачення 27.03.2018 продала уклавши договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_5

В клопотанні вказано, що в ході моніторингу реєстру дозвільних документів - ДАБІ України (dabi.gov.ua/declarate/list.php), встановлено, що Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області декларацію про готовність об'єкта до експлуатації серії та номер НОМЕР_4 видану 29.03.2013 рішень щодо реєстрації об'єктів будівництва нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці за кадастровим номером НОМЕР_3 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області не приймалось.

У подальшому 27.03.2018 ОСОБА_3 продає вищевказаний об'єкт нерухомого майна ОСОБА_6 який розташований за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці за кадастровим номером НОМЕР_3, вказаний договір посвідчує приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Після вказаних дій 04.10.2018 об'єкт нерухомого майна введений в експлуатацію із зміною цільового призначення під кафе з велоцентру і громадської вбиральні та присвоєно адреесу АДРЕСА_1.

Слідчий зазначає, що 29.01.2019 у кримінальному провадженні прийнято постанову про визнання речовими доказами об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером НОМЕР_3 на тій підставі, що по своїй суті являється матеріальним об'єктом, який буде використано як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також є предметам, який був об'єктом кримінально протиправних дій права на який набуто кримінально протиправним шляхом.

В клопотанні вказано, що згідно Інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно об'єкт нерухомого майна - кафе загальною площею 30,1 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером НОМЕР_3, належить на праві приватної власності ОСОБА_6 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканцю АДРЕСА_2.

У відповідності до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна, в тому числі серед іншого, є також і запобігання можливості його перетворення, відчуження.

Кодекс встановлює прямий обов'язок слідчого та прокурора вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

ч.1 ч.2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів, при цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

В клопотанні вказано, що перед слідчим суддею про арешт нерухомого майна, яке набуто злочинним шляхом на підставі підробленої декларації про готовність об'єкта до експлуатації, з метою забезпечення збереження речового доказу у незмінному правовому статусі у власності однієї особи, а саме ОСОБА_6

Так, підставою застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження є той факт, що органом досудового розслідування встановлено правовий статус земельної ділянки, а саме її неправомірне вибуття із комунальної власності Ужгородської міської ради.

ч. 11 ст. 170 КПК України чітко встановлює, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

В клопотанні вказано, що не вжиття заходів щодо організації заборони відчуження, користування, розпорядження вказаним нерухомим майном, призведе можливо до його продажу, що порушить права осіб, які набудуть право власності та перешкодить скасуванню права власності, а в подальшому поверненню об'єкта нерухомого майна у належному стані до власності громади.

ст. 2 КПК України визначає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

На підставі викладеного, відповідно до вимог ст. ст. 40, 98, 131, 132, 170, 171 КПК України, слідчий просить: накласти арешт у вигляді заборони на відчуження, користування, розпорядження об'єктом нерухомого майна - кафе загальною площею 30,1 м2 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером НОМЕР_3, належить на праві приватної власності ОСОБА_6 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканцю АДРЕСА_2, що є речовим доказом у кримінальному провадженні.

Слідчий в судове засідання не з'явився про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду рапорт в якому вказав, що подане клопотання підтримує, та просить таке розглянути без його участі.

Власник майна в судове засідання не з'явився про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Неприбуття в судове засідання власника майна, відповідно до вимог ч.1 ст.172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. За змістом ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

З матеріалів клопотання встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінального провадження , відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070000000271 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Слідчий суддя вважає, що в клопотанні наведено достатньо підстав для застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна та доведено, необхідності накладення арешту у вигляді заборони на відчуження, користування, розпорядження об'єктом нерухомого майна - кафе загальною площею 30,1 м2 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером НОМЕР_3, належить на праві приватної власності ОСОБА_6 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканцю АДРЕСА_2.

На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для арешту майна, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки за його допомогою може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.

З огляду на положення ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Слідчий суддя вважає, що заборона користуватися нерухомим майном може завдати надмірного обмеження прав власників (володільців) майна. Заборона розпорядження вказаними майном забезпечить збереження речових доказів та не призведе до приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження останніх.

Крім того, володільці майна мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту одразу ж після зникнення підстав для застосування арешту.

Таким чином, з поданих слідчим матеріалів вбачається наявність підстав для задоволення клопотання, зокрема, про накладення арешту на нерухоме майно, що полягає крім заборони відчужувати, також у забороні розпоряджатися таким майном, оскільки її незастосування призведе до приховування, знищення майна (ч.11 ст.170 КПК України). Обмеження права власності в даному випадку буде розумним і співмірним із завданням кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності СУ ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Ийбер Антона Михайловича, у кримінальному провадженні №12018070000000271, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 жовтня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 Кримінального кодексу У країни, погодженого прокурором, про арешт майна, - задовольнити частково.

Накласти арешт на об'єкт нерухомого майна - кафе загальною площею 30,1 м2 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером НОМЕР_3, та належить на праві приватної власності ОСОБА_6 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканцю АДРЕСА_2, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, із забороною розпорядження, але без заборони законних володільців права користування вказаним нерухомим майном до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду Фазикош О.В.