Рішення № 80638795, 21.03.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/991/2019

Номер справи 243/1864/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«21» березня 2019 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання – Кобець О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі №19 Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з відповідачем вона перебувала у шлюбі з 25 жовтня 1997 року, який був зареєстрований Горлівським міським Відділом реєстрації актів громадянського стану Донецької області, Актовий запис № 1566.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначає, що шлюбні відносини між ними припинені, спільного бюджету не мають, спільного господарства не ведуть. Вони стали чужими один одному, наміру врятувати сім’ю не мають.

Дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні і вихованні.

Просить суд шлюб, зареєстрований 25 жовтня 1997 року Горлівським міським Відділом реєстрації актів громадянського стану Донецької області, Актовий запис № 1566, між нею та відповідачем розірвати та стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх його доходів до досягнення дитиною повноліття.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_5, який діє на підставі Ордеру на надання правової допомоги, серія ДН №075816 від 21 лютого 2019 року, в судове засідання не з’явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання. Разом з позовною заявою до суду надали Заяву, в якій просили справу розглянути у їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити (а.с. 10).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.

У відповідності до ч.7 ст. 128 ЦПК України «У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається:

- юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

- фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.»

Відповідно до ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Згідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України «Відповідач, третя особа, свідок зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи».

Виклик до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідача ОСОБА_2 було розміщене 01 березня 2019 року, відповідно до приписів ч. 11 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, і тому відповідач з 01 березня 2019 року вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 23).

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідач повідомлений у встановленому порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду справи не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача ( представника позивача), вважає можливим відповідно до правил ч.1 ст. 280 ЦПК України вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Відповідач ОСОБА_2 своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з’явився, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 ольги ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Судом встановлено, що сторони уклали шлюб 25 жовтня 1997 року, який було зареєстровано Горлівським міським Відділом реєстрації актів громадянського Донецької області, Актовий запис № 1566 (а.с.6).

Сторони у теперішній час шлюбні стосунки не підтримують, спільне господарство ними не ведеться. Тобто, зараз кожний живе своїм окремим особистим життям, ніяким чином не переймаючись проблемами іншого. І таке спільне життя стало для сторін неприйнятним і неможливим.

Таким чином, їх сім’я фактично розпалась, шлюб існує тільки формально і зберегти його неможливо. Надання часу для примирення позивач вважає недоцільним, так як всі можливості зберегти сім’ю вичерпані.

В Постанові Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначається, що при розгляді справ, які виникають у зв’язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року, а також інших нормативно правових актів, що регулюють сімейні відносини.

Згідно ч. 1 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім’я є первинним та основним осередком суспільства.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно ст. 56 Сімейного кодексу України, кожна особа має право припинити свої шлюбні відносини.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 113 Сімейного Кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивач ОСОБА_1 не просить суд відновити дошлюбне прізвище і бажає надалі іменуватися прізвищем «Щербич».

Таким чином у суду є усі підстави для задоволення позовних вимог та розірвання шлюбу між сторонами, так як подальше спільне життя подружжя та збереження сім’ї неможливе.

Розв’язуючи вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання дитини, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

З наданої копії Свідоцтва про народження серії І-БП №075189, виданого 07 жовтня 2003 року Горлівським міським Відділом реєстрації актів громадянського стану Донецького обласного управління юстиції, вбачається, що ОСОБА_2 є батьком, а ОСОБА_1 є матір’ю дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Відповідач добровільно матеріальну допомогу надає у недостатньому розмірі, хоча може це робити, так як є здоровим і працездатним, тому позивач бажає отримувати аліменти за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно частин 8, 9ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім’ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 2. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до роз’яснень п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього кодексу), або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачується щомісячно.

Згідно вимог ч. 1ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу, оскільки інших стягнень він не має, матеріальне становище дозволяє здійснювати виплати на утримання дитини.

Також з урахуванням вимог ч.2 ст. 182 СК України, необхідно зазначити, що розмір аліментів повинен бути не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень ст.ст.183,184 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення - у твердій грошовій сумі.

На підставі ст. 191 СК України, аліменти з відповідача підлягають стягненню з моменту пред’явлення позову до суду до досягнення дитиною повноліття.

На підставі ч.1ст. 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Тобто аліменти на утримання дитини підлягають стягненню з 25 лютого 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»(з відповідними змінами) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року №2246-VIII прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року складав 1921 грн.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утриманні дитини, а тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 768,40 грн.

Позивач ОСОБА_7 не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов’язані із зверненням до суду з позовом про розірвання шлюбу.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року, ст. ст. 5-8, 10-15, 74, 77, 82, 88, 107, 130, 174, 208-209, 212-215, 218,280-283ЦПК України, ст. ст. 3, 24, 56, 110, 112, 113, 141, 180, 182-184, 191 Сімейного Кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 25 жовтня 1997 року Горлівським міським Відділом реєстрації актів громадянського Донецької області, Актовий запис № 1566, між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ЩЕРБИЧ (до шлюбу Набойченко) ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 - розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище «ЩЕРБИЧ».

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, інші дані суду не відомі, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянки України, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 25 лютого 2019 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, інші дані суду не відомі, судовий збір на користь держави у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) на доходний рахунок 31215256700001 Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку 820019, код ЄДРПОУ 37993783, одержувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106.

Роз’яснити сторонам, що шлюб припиняється з моменту набрання чинності даним рішенням, а документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Копію даного рішення після набрання ним чинності надіслати до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повне судове рішення складено 21 березня 2019 року.

Головуючий:

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_8.