Постанова № 80637595, 21.03.2019, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 222/1162/18

Провадження № 3-в/222/4/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 року Суддя Володарського районного суду Донецької області Доценко С.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо вирішення питання виконання постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 172-20 КУпАП,

в с т а н о в и в:

23.07.2018 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 172-20 ч.3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 3655 гривень.

Постанова набула чинності 03.08.2018 року та своєчасно була звернута до виконання .

01.02.2019 року на підставі листа військової частини від 24.01.2019 року виконавчий документ було повернуто до Володарського районного суду Донецької області у зв’язку з пропущенням строку звернення до виконання.

Відповідно до положень ст.303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом 3 місяців з дня винесення.

Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Таким чином на момент повторного пред’явлення постанови суду до виконання був пропущений строк, що відповідно до вимог ст. 4 ч.4 п.2 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для повернення стягувачу виконавчого документу, яким є постанова суду про накладення адміністративного стягнення.

Нормами ст.303 КУпАП встановлена давність виконання постанов про накладення адміністративного стягнення, але не зазначена процедура процесуального вирішення цього питання.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі Озтюрк проти Германії 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 [2] зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд вважає за можливе до виниклих правовідносин застосувати аналогію закону, а саме норми ст.80 КК України яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

На підставі викладеного, виходячи із неможливості виконання постанови про накладення адміністративного стягнення відповідно до ст.303 КУПАП, ОСОБА_1 слід звільнити від адміністративного стягнення у зв’язку із закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст. 303,304 КУпАП, суддя,-

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звільнити від адміністративного стягнення у виді 3655 гривень штрафу за постановою Володарського районного суду Донецької області від 23.07.2018 року за ст. 172-20 ч.3 КУпАП у зв’язку із закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Доценко