Ухвала суду № 80635776, 18.03.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/284/19 Справа № 711/44/18 Категорія: ч.1 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Степаненко О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Соломка І. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Соломки І. А. Ятченка М. О., Биби Ю. В. Бєлан О. В.з участю прокурораРідзель О.В.,

обвинуваченої ОСОБА_7,

потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9,

представника потерпілих ОСОБА_10,

захисника Гаврильченка І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12017251010005140 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 грудня 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Боровиця Чигиринського району Черкаської області, громадянка України, маюча на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима,

засуджена за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі пункту в) ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь:

- потерпілої ОСОБА_9 моральні збитки в сумі 25000,00 грн.,

- потерпілого ОСОБА_8 матеріальні збитки в сумі 22169,00 грн., моральні збитки в сумі 25000,00 грн., а всього 47169,00 грн.

- КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Черкаської міської ради витрати понесені на лікування ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на загальну суму 9950,77 грн.

У вимогах ОСОБА_9 про стягнення матеріальних збитків - відмовлено.

Вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 грудня 2018 року ОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 20.06.2017 близько 10 години 45 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, та рухаючись по вулиці Надпільна, неподалік будинку № 358 у м. Черкаси від вулиці Чорновола у напрямку до вулиці Різдвяна, де організовано односторонній рух, грубо порушила вимоги п.п. 2.3.б), 10.1. Правил дорожнього руху України, була неуважною, не стежила за дорожньою обстановкою, при виконанні повороту ліворуч на вулицю Новопречистенську не переконалась, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам руху, скоїла зіткнення із мотоциклом НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, який рухався прямолінійно по вулиці Надпільна у попутному напрямку.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла НОМЕР_2, ОСОБА_8 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 02-01/1437 від 11.08.2017 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому десятого ребра справа без зміщення уламків, перелому зовнішньої щиколотки лівої гомілки без зміщення уламків, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я; пасажир мотоцикла НОМЕР_2, ОСОБА_9 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 02-01/1438 від 27.09.2017 отримала тілесні ушкодження у вигляді травми правого стегна з виникненням підшкірної гематоми в його нижній третині, яка нагноїлася та в подальшому ускладнилась утворенням сероми правого колінного суглобу, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Спричинення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 тілесних ушкоджень середньої тяжкості знаходиться у причинному зв'язку з порушенням водієм ОСОБА_7 вимог п. п. 2.3.б), 10.1. Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачена ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в якій, вважаючи його незаконним, просить скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, та зобов'язати суд при новому судовому розгляді: призначити відеотехнічну експертизу; витребувати для огляду медичні картки потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9; допитати свідків -лікарів КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Черкаської міської ради, які проводили первинний огляд потерпілого ОСОБА_8 та лікаря -лаборанта Черкаського наркологічного диспансеру Черкаської обласної ради.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, судом залишились недослідженими обставини, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного судового рішення.

Зазначає, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність щодо ступеню її вини, що вплинуло на неправильне вирішення цивільного позову.

Вказує, що сформоване у обвинувальному акті обвинувачення та формулювання обвинувачення визнане судом доведеним не відповідає вимогам ст. 42 КПК України, є неконкретним і необгрунтованим.

Вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в клопотанні сторони захисту про витребування медичних карток потерпілих, та допит лікарів Третьої Черкаської міської лікарні ШМД, лаборанта наркологічного диспансеру м. Черкаси.

Так, при первинному огляді хірургом потерпілого ОСОБА_8 було встановлено, що у нього наявний запах алкоголю з ротової порожнини. При цьому, 20.06.17 кров ОСОБА_8 була направлена на дослідження, яке було проведено лише 12.07.2017, та ознак сп'яніння не виявлено. Дослідження крові було проведено через 21 сутки, з порушенням інструкції, що призвело до надання недостовірного висновку щодо відсутності алкоголю у крові ОСОБА_8

Також, апелянт вказує , що судом першої інстанції безпідставно відхилено клопотання захисника про призначення відеотехнічної експертизи для достовірного визначення швидкості мотоцикла.

Щодо заявлених цивільних позовів зазначає, що її автомобіль був застрахований, дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком, а тому страховик у межах страхових сум відшкодовує шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. Судом безпідставно було відхилено клопотання захисника про залучення третьою особою ПАТ «Страхова група «ТАС»» Черкаська регіональна дирекція.

Незалучення до розгляду справи страхової компанії, а також ненадання потерпілими розрахунків на підтвердження своїх вимог, призвело до завищення суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди, які підлягають стягненню з обвинуваченої.

Крім того вказує на те, що заявлені у позові потерпілого ОСОБА_8 пошкодження та заміна запасних частин мотоцикла не відповідають пошкодженням, виявленим при огляді місця події, автотоварознавча експертиза не проводилась, а тому судом безпідставно задоволено позов ОСОБА_8 в цій частині.

Крім того, вважає, що позов, поданий прокурором в інтересах держави в особі Черкаської міської ради, про стягнення з неї витрат на лікування потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не підлягає задоволенню, оскільки є необгрунтованим та поданий неуповноваженою особою.

Також зазначає, що позивачі жодним чином не підтвердили відповідно до ст.ст. 77-78 ЦПК України належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги майнового характеру, моральна шкода є явно перебільшеною з урахуванням вчиненого ОСОБА_7 необережного правопорушення, та за наявності спільної вини з потерпілим ОСОБА_8

Заслухавши суддю-доповідача, думки обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника Гаврильченка І.М., які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченої, просили її задовольнити, вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції; думку прокурора Рідзель О.В., яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, просила вирок суду залишити без змін, як законний та обгрунтований; думки потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9 та їх представника ОСОБА_10, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, вважають вирок суду законним та обгрунтованим, підстави для його скасування та призначення нового судового розгляду відсутні; дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченої, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по даному кримінальному провадженню вказані вимоги закону були належним чином дотримані.

Так, висновки районного суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке вона засуджена, відповідають фактичним обставинам справи, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному їх дослідженні, яким суд дав обґрунтовану і правильну правову оцінку, відповідно до ст. 94 КПК України.

Дії обвинуваченої ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України судом першої інстанції кваліфіковано вірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 просила вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а судом залишились недослідженими обставини, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного судового рішення.

Як на підставу для скасування вироку суду обвинувачена ОСОБА_7 посилається на те, що сформоване прокурором обвинувачення та формулювання обвинувачення, що визнано судом доведеним, є неконкретним та необгрунтованим, дане твердження на думку колегії суддів є безпідставним, оскільки обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні відповідає вимогам ст. 291 КПК України, в ньому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, вказані дані про час, місце, спосіб вчинення злочину, форму вини, та достатньо повно сформульовано обвинувачення щодо обвинуваченої ОСОБА_7 відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 286 КК України.

Що стосується доводів обвинуваченої ОСОБА_7 про перебування потерпілого ОСОБА_8 під час дорожньо-транспортної пригоди в стані алкогольного сп'яніння, то вказана обставина була предметом перевірки судом першої інстанції та за результатами розгляду справи, на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження не знайшла свого обґрунтованого підтвердження в ході судового розгляду.

Так, обвинувачена ОСОБА_7 посилається на висновок експерта №02-01/1437 від 11.08.2017 в якому зазначено, що відповідно до даних медкарти №10939 стацхворого хірургічного відділення №1 КЗ «ТЧМЛ ШМД» під час первинного огляду хірурга 20.06.2017 о 12 год. 15 хв. у ОСОБА_8 з ротової порожнини було чути запах алкоголю.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачений Інструкцією, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735.

Пунктом 8 Розділу І передбачено, що у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.

В описовій частині висновку експерта №02-01/1437 зазначено, що в медкартці № 10939 потерпілого ОСОБА_8 міститься акт №762 хіміко-токсикологічного дослідження зі штампом Черкаського обласного наркологічного диспансеру, завірений печаткою установи. В акті відмічено, що згідно направлення лікаря Третьої Черкаської міськлікарні ШМД від 20.06.2017 лікарем лаборантом даної установи 12.07.2017 проведено дослідження крові ОСОБА_8, яка була доставлена в лабораторію 21.06.2017. При дослідженні крові етиловий спирт не виявлено.

Тобто, з вищевказаного вбачається, що кров у потерпілого ОСОБА_8 для проведення хіміко-токсикологічного дослідження була взята 20.06.2018, в день скоєння ДТП та цього ж дня була направлена на дослідження.

Дослідивши вказані обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що визначений Інструкцією порядок виявлення у потерпілого ОСОБА_8 ознак алкогольного сп'яніння був дотриманий, а відомості про начебто існуючий запах алкоголю із порожнини рота не можуть бути належним та допустимим доказом перебування потерпілого в стані алкогольного сп'яніння, з даним висновком погоджується і колегія суддів.

Твердження апелянта ОСОБА_7 про безпідставне відхилення судом першої інстанції клопотання сторони захисту про призначення відеотехнічної експертизи для визначення швидкості мотоцикла, висновки якої, на думку останньої, мають істотне значення для визначення ступеню її вини та призначення покарання, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході розгляду справи судом першої інстанції захисником Гаврильченком І.М. було заявлено клопотання про призначення відеотехнічної експертизи, в задоволенні якого ухвалою районного суду від 09.11.2018 року було відмовлено.

В ході розгляду справи було допитано експерта ОСОБА_12, який підтвердив наданий ним висновок судової-автотехнічної експертизи від 27.11.2017 № 1169/17-23 та показав, що вихідних даних, зазначених в постанові слідчого, для дослідження питань, представлених на розв'язання експертизи та дачі на них відповідей було достатньо. Ним встановлено очевидність вини водія ОСОБА_7 у вчиненні ДТП. Швидкість мотоцикла Honda СВ 400, н.з. СА2085АВ , під керуванням ОСОБА_8, було встановлено зі слів потерпілих, а також з врахуванням слідів гальмування та подряпин на асфальті, залишених після падіння вказаного мотоцикла. Крім того, зазначав, що якщо припустити, що швидкість мотоцикла була більшою, то водій мотоцикла ОСОБА_8 тим більше не мав би технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_13.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд першої інстанції, з врахуванням показань експерта ОСОБА_12, безпосередньо допитаного в судовому засіданні, прийшов до висновку, що висновок судово-автотехнічної експертизи № 1169/17-23 від 27.11.2018 містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених питань, а обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість іншим матеріалам провадження судом першої інстанції не встановлено.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції з врахуванням положень ч. 10 ст. 101, ст.. 332 КПК України було обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту про призначення відеотехнічної експертизи, оскільки допитаний в ході судового розгляду експерт ОСОБА_12 дав обґрунтовані відповіді на поставлені запитання, в тому числі і щодо швидкості мотоцикла, висновок судово-автотехнічної експертизи № 1169/17-23 від 27.11.2018 містить чіткі висновки з поставлених питань та не містить суперечностей.

Доводи обвинуваченої про безпідставне відхилення судом першої інстанції її клопотання про залучення третьою особою ПАТ «Страхова група «ТАС» Черкаська регіональна дирекція» є необгрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 128 КПК України визначено, що потерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.

За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Тобто, вказані вимоги закону передбачають можливість залучення співвідповідача у справі лише за клопотанням позивача.

З матеріалів провадження вбачається, що в судовому засіданні, захисник Гаврильченко І.М. заявив клопотання про залучення до участі у справі , як співвідповідача чи третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог - ПАТ «Страхова група «ТАС», оскільки вважав, що саме страхова компанія повинна відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілим внаслідок ДТП..

З'ясувавши думки учасників процесу, в тому числі потерпілих і їх представника, які заперечили проти задоволення даного клопотання та залучення страхової компанії до участі по справі, вказавши при цьому на їх абсолютне право на відшкодування шкоди її заподіювачем, тобто обвинуваченою, суд першої інстанції, дотримуючись вищевказаних вимог закону, обґрунтовано відмовив в його задоволенні.

Доводи обвинуваченої ОСОБА_7 про безпідставне задоволення цивільних позовів потерпілих та прокурора, оскільки,на її думку, вони не підтверджені належними та допустимими доказами, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Так, згідно ст. 129 КПК України, ухвалюючи вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Відповідно до ст. 129 КПК України та п. 14 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1989р. № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» (зі змінами) в мотивувальній частині вироку суд на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи має навести мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову або про покладення на засудженого, цивільного відповідача обов'язку відшкодувати шкоду, зазначивши, якою дією чи бездіяльністю її заподіяно, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, з кого саме вони стягуються, на чию користь та в якому порядку проводити стягнення, зарахувати суми, добровільно передані цивільному позивачеві, вказати матеріальний закон на підставі якого вирішено цивільний позов, давши при цьому належну оцінку зазначеним обставинам.

Згідно положень ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 5 ст. 128 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Також, у ч. 1 ст. 368, частинах 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦК України.

Суд зобов'язаний усебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити причинний зв'язок між діянням і шкодою, що настала, й дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Вказані вимоги судом першої інстанції дотримані в повному обсязі, а тому, виходячи із засад розумності і справедливості, характеру та обсягу душевних страждань потерпілих, які вони зазнали внаслідок кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільних позовів та стягнення з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 моральних збитків в сумі 25000,00 грн., на користь ОСОБА_8 матеріальних збитків в сумі 22169,00 грн., моральних збитків в сумі 25000,00 грн., а всього 47169,00 грн., та на користь КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Черкаської міської ради витрат, понесених на лікування ОСОБА_8 та ОСОБА_9, на загальну суму 9950,77 грн. є законним, вмотивованим та обґрунтованим, а посилання апелянта на незаконність вироку районного суду в частині вирішення цивільного позову, є безпідставними.

Вирішуючи питання про відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_8 суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі ст. 1192 ЦК України, а також актів виконаних робіт по відновленню мотоцикла, стягнув з обвинуваченої ОСОБА_7 витрати, які потерпілий ОСОБА_8 зробив для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), на загальну суму 22169,00 грн..

У колегії суддів відсутні підстави вважати, що зазначені у позові пошкодження та заміна запасних частин мотоцикла «Хонда СВ 400» не відповідають пошкодженням, виявленим при огляді місця події, оскільки всі пошкодження, які виправлялись та деталі, які змінювались, знаходились саме на правому боці мотоцикла, що узгоджується з даними протоколу огляду місця події.

Доводи апелянта ОСОБА_7 про безпідставне стягнення на користь потерпілого ОСОБА_8 витрат на його лікування у сумі 2777,02 грн, оскільки вони не підтвердженні випискою з історії хвороби та листом призначень лікарських препаратів, використаних в ході амбулаторного лікування, є необґрунтованими та надуманими.

Як вбачається з вироку суду, в задоволенні цивільного позову потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в частині відшкодування витрат на лікування - відмовлено, оскільки надані ними копії чеків на придбання ліків та медичних виробів не підтверджують обґрунтований розмір витрат у зв'язку з їх лікуванням та не підтверджені відомостями медичної документації потерпілих щодо рекомендації лікарів (рецепти, записи в історії хвороби або в медичних картках), які давали підстави для їх придбання потерпілими, тому надані потерпілими копії чеків на придбання ліків та медичних виробів судом першої інстанції не визнано належними та допустимими доказами у справі.

Посилання ОСОБА_7 в апеляційній скарзі на те, що прокурор не є уповноваженою особою на подачу цивільного позову в інтересах держави не узгоджуються з вимогами закону.

Відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 36, ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні в інтересах держави пред'являється прокурором.

Крім того, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченої ОСОБА_7, не містять підстав, передбачених ст.ст. 409, 415 КПК України, для скасування даного вироку суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, а тому до задоволення не підлягають.

Під час апеляційного розгляду апелянт та її захисник вищезазначених підстав для скасування вироку районного суду та призначення нового розгляду не вказали.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, які б слугували підставою для скасування чи зміни вироку суду, не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлений щодо обвинуваченої ОСОБА_7 вирок є законним і обґрунтованим, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, п. 1 ч. 1 ст. 407, ст.ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 грудня 2018 року відносно ОСОБА_7 - залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :