Постанова № 80635742, 21.03.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/379/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 304090000 Свитка С. Л. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів :

Храпка В.Д.,

Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2018 року, постановленого під головуванням судді Свитки С.Л., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, повний текст рішення складений 27 грудня 2018 року, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. ( далі ПАТ «ВіЕйБі Банк» ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог вказувало на те, що 30 травня 2008 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», яке перейменовано на ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № К198, відповідно умов якого банк надав ОСОБА_7 кредит в розмірі 190 000 грн., із строком користування по 29 травня 2018 року. Плата за користування кредитними коштами встановлена згідно п. 1.4 договору в розмірі 24 %.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_8 було укладено договір поруки № 1 від 30 травня 2008 року, відповідно до якого поручитель зобов'язався в разі невиконання та/або порушення боржником зобов'язань перед кредитодавцем погасити заборгованість по кредитному договору.

Відповідно до п. 3 договору поруки , поручитель і боржник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Банк зазначає, що свої зобов'язання по вказаному договору виконав в повному обсязі.

ОСОБА_7 порушила свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, тому станом на 31 липня 2015 року заборгованість становить 132 425 грн. 23 коп., що складається з : заборгованості за кредитом - 115 008 грн. 66 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 13 373 грн. 81 коп., заборгованості по комісії за обслуговування кредиту - 1 140 грн. та штраф - 2 902 грн. 76 коп.

З таких підстав банк просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором 132 425 грн. 23 коп.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2015 року провадження у вказаній справі в частині позову до ОСОБА_8 закрито у зв'язку зі смертю останнього та відсутністю підстав для правонаступництва.

Заочним рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області 10 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість по кредитному договору в загальній сумі 132 425 грн. 23 коп.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22 березня 2018 року поновлено ОСОБА_7 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасовано заочне рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2015 року та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2018 року у задоволенні позову ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. просить рішення суду скасувати, як незаконне, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги банку у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що при постановленні рішення суд послався на правову позицію ВСУ у справі № 6-546цс17 від 19 квітня 2017 року, проте в оскаржуваному рішенні, судом було досліджено, але не вірно встановлено обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а тому суд прийшов передчасного висновку про наявність перешкод належного виконання боржником грошових зобов'язань.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_7 - ОСОБА_9 не погоджується з доводами апеляційної скарги у повному обсязі і вважає, що рішення повністю відповідає обставинам і матеріалам справи, а також нормам чинного законодавства і просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а судове рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2018 року залишити без змін.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і дотримання норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Проте таким вимогам закону рішення суду не відповідає.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_7 не була належним чином повідомлена про дострокове стягнення по кредитному договору відповідно до п. 2.7 кредитного договору ; не було враховано, що ОСОБА_7 погасила по тілу кредиту 74 884 грн. 91 грн. і відсотки за користування кредитом в сумі 214 483 грн. 30 коп.; з квітня 2015 року по 14 грудня 2015 року ОСОБА_7 не мала можливості погасити кредит в зв'язку із закриттям рахунків банку.

Але такі висновки суду не відповідають матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 30 травня 2008 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» і ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № К198, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 190 000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 19% річних, за обслуговування кредиту плата в розмірі 1 900 грн., що становить 1 % річних від суми кредиту, з кінцевим строком повернення по 29 травня 2028 року ( п.п. 1.1, 1.4.1, 2.4.3 кредитного договору).

Відповідно до п. 2.5.1 кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно до дати, встановленої в графіку, поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумі не меншій суми чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів та інших плат, встановлених в графіку.

П. 4.5 передбачено, що за неналежне виконання грошових зобов'язань, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20 % від суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів, плати за обслуговування кредиту.

Згідно п. 3.3.3. вказаного договору позичальник зобов'язаний щомісячно повертати частину кредитних коштів згідно з умовами, визначеними п.2.5.1. цього договору, а саме: не пізніше визначеного п.1.3. терміну повернути банку всю суму наданих кредитних коштів, сплачувати проценти за користування кредитними коштами, сплачувати кошти, передбачені п.п.1.4.1., 2.3., а також на вимогу банку сплачувати можливу неустойку.

Пунктом 7.3. кредитного договору передбачено, що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 01 грудня 2008 року збільшено розмір відсотків за користування кредитними коштами з 19 % річних до 24 % річних .

Відповідно до п.п. 2.7.1., 2.7.1.1. кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній частині у випадку невиконання позичальником своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором.

У застереженні 1, 2 до п.2.7. кредитного договору зазначено, що сторони домовились, що реалізація положень п.2.7. Договору не буде розглядатися сторонами як одностороння зміна умов цього договору. Реалізація п.2.7 є одним із способів виконання боргових зобов'язань, встановлених за взаємною домовленістю сторін. Вимога вважається надісланою в день отримання її позичальником.

Згідно п.7.10. Кредитного договору № К198 від 30 травня 2008 року місцем виконання зобов'язання за цим договором є відділення №3 Черкаської філії ВАТ «ВіЕйБі Банк», що знаходилося у м .Корсунь-Шевченківському Черкаської області та яке 24 квітня 2015 року, як і всі інші відділення банку в Україні були закриті.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства ВіЕйБі Банк, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 березня 2015 № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ « ВіЕйБі Банк» з 20 березня 2015 року, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації призначено Славкіну М.А. строком на 1 рік, з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року .

Опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, тимчасову адміністрацію та ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку відбулося 26 березня 2015 року в газеті «Голос України» № 54 (6058), на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі ч. 3 ст. 18 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в мережі Інтернет за посиланням http://www.fg.gov.ua та на офіційній сторінці Банку в мережі Інтернет http://vab.ua/ukr/.

14 грудня 2015 року на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в мережі Інтернет опубліковано інформацію про реквізити накопичувального рахунку і зміну реквізитів для погашення заборгованості.

Рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 лютого 2016 року № 213 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» на два роки, по 19 березня 2018 року, продовжено повноваження ліквідатора Славкіної М.А. на вказаний термін

Рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15 лютого 2018 року № 479 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» на два роки, з 20 березня 2018 року по 19 березня 2020 року, продовжено повноваження ліквідатора Славкіній М.А. на вказаний термін .

Звертаючись до суду із позовом у вересні 2015 року банк зазначив, що ОСОБА_7 взяті на себе зобов'язання по кредитному договору не виконує належним чином, а тому утворилася заборгованість станом на 31 липня 2015 року в розмірі 132 425 грн. 23 коп., що складається із 115 008 грн. 66 коп. заборгованості за кредитом, 13 373 грн. 81 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 1 140 грн. заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 2 902 грн. 76 коп. штраф., яку і просив стягнути із відповідача на свою користь та надав розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1, 2 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Банк у стані тимчасової адміністрації та ліквідації у своїй діяльності керується Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положенням «Про виведення неплатоспроможного банку з ринку», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 14 вересня 2012 року за № 1581/21893 (далі - Положення).

Згідно із підпунктом 2.18 пункту 2 розділу V Положення в редакції від 11 квітня 2014 року уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку з дня її призначення вживає таких заходів: здійснює відкриття накопичувального рахунку.

Відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 розділу V Положення з метою забезпечення процедури ліквідації уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку ініціює відкриття накопичувального рахунку неплатоспроможного банку у національній валюті та іноземній валюті (за необхідності) в територіальному управлінні Національного банку України (далі - НБУ) або в Операційному управлінні НБУ.

Частинами першою та другою статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено обов'язок Фонду не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розмістити інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, а також здійснити опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду в газетах «Урядовий кур'єр» та «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Разом з тим за змістом частини четвертої статті 613 ЦК України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора, тобто у випадку, якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають iз суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (частина перша цієї статті).

Якщо боржник доведе, що не виконав грошового зобов'язання через прострочення кредитора, він звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, оскільки порушення грошового зобов'язання у вигляді його прострочення боржником не настало i в такому разі вважається, що виконання зобов'язання відстрочено на час прострочення кредитора (частина друга статті 613 цього Кодексу).

При цьому, неповідомлення боржника про зміну реквізитів банку для сплати коштів на погашення кредиту не може бути підставою для відмови у позові, а може впливати на визначення розміру боргу, тобто невиконання боржником грошового зобов'язання у повному обсязі не є підставою для звільнення боржника від виконання взятих на себе зобов'язань взагалі.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

До такого висновку прийшов Верховний Суд в постанові від 13 березня 2019 року у справі № 338/75/16-ц.

По даній справі строк виконання кредитного договору до 29 травня 2018 року.

Кредитним договором не передбачено попереднє звернення банку до боржника про дострокове повернення кредиту. Банк скористався своїм правом на звернення із позовом безпосередньо до суду із вимогою про дострокове повернення кредиту.

Строк повернення кредиту по кредитному договору не сплинув.

Тому проценти за користування кредитом підлягають стягненню за час до пред'явлення позову. Проценти нараховані на 31 липня 2015 року, а з позовом звернулися до суду 02 вересня 2015 року.

Розмір процентів, які підлягають стягненню становить 13 373 грн. 81 коп., як вказано у розрахунку наданому позивачем.

Іншого розрахунку сторони в судове засідання не надали.

Що стосується стягнення штрафу то суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.4.5 кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів, за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, та за несвоєчасну повну чи часткову сплату плати за обслуговування кредиту, передбачених цим договором, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20 відсотків, від суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів, плати за обслуговування кредиту, строк виконання яких настав.

Тому підлягає до стягнення і передбачений кредитним договором штраф.

Не підлягає стягненню із відповідача кошти в сумі 1 140 грн. по комісії за обслуговування кредиту.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (в редакції, яка діяла на час укладення договору) банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь ( ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживча, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин ( укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказане обслуговування надається позивачу. Сплата за послуги, що супроводжують кредит, а саме за обслуговування кредиту за рахунок відповідача є незаконним.

До такого висновку прийшов Верховний Суд України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16, а також Верховний Суд в постанові від 30 травня 2018 року у справі № 521/12726/16-ц, в постанові від 25 липня 2018 року у справі № 697/1045/15-ц.

Суд першої інстанції неправильно витлумачив постанову Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року у справі № 6-546цс17 поскільки у постанові не вказано, що позови по даних правовідносинах не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати по справі відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни задоволити частково.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2018 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» - 131 286 грн. 23 коп.

Стягнути із ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» судові витрати 2 949 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: