Рішення № 80635299, 18.03.2019, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/1253/18

Номер провадження 2/556/56/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2019 року. смт.Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області в особі

головуючого судді Закревського Л.В.,

при секретарі Басик Г.Т.,

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення із житлового будинку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення із житлового будинку.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив що, успадкував після батька ОСОБА_4, який помер 3.10.2002 року, житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по вулиці Набережна, №29 в с. Стара Рафалівка Володимирецького району Рівненської області.

Право власності позивача на спірний житловий будинок з надвірними будівлями, підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розміщена за адресою: вул. Набережна, 29, с. Стара Рафалівка, Володимирецький район Рівненська область, підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.

Рідна сестра позивача ОСОБА_3, вселилася у вказаний будинок ще за життя батька та проживає в ньому по даний час. Відповідачка чинить позивачу перешкоди у користуванні будинком, який належить ОСОБА_1 на праві власності, а на його вимогу звільнити будинок взагалі не реагує.

Між позивачем та відповідачкою не існує будь-яких договірних взаємовідносин про користування спірним житловим будинком.

Так як позивач у встановленому законом порядку набув право власності на будинок після батька вважає, що має право вимагати припинення права відповідачки на користування спірним житлом. Адже, він не може в повній мірі здійснювати своє право власності на житловий будинок, розпоряджатися своєю власністю.

Також позивач вказує, що відповідачка має іншу квартиру і зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. Іншої можливості відновити своє право власності на спірний будинок ОСОБА_1, не має.

Відповідно до ч. 2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідачка своїм правом на подання відзиву протягом строку, встановленого судом, відповідно до положень ч. 2 ст. 191 ЦПК України не скористалася.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав та обставин викладених у позовній заяві, просили їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3, в судове засідання з'явилася, заявлені вимоги не визнала в повному обсязі та пояснила, що спірний будинок в якому вона на даний час проживає є батьківським і вона має право в ньому проживати та відмовляється на даний час виселитися з нього. Просила відмовити в задоволенні позову у зв’язку з його безпідставністю.

Суд, вислухавши учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 успадкував після батька ОСОБА_4, який помер 3.10.2002 року, житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по вулиці Набережна, №29 в с. Стара Рафалівка Володимирецького району Рівненської області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на спадину за законом від серія ВАО №176671 від 11 вересня 2003 року.

Право власності ОСОБА_1 на спірний житловий будинок з надвірними будівлями, підтверджується також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ВВА № 087294 від 18 вересня 2003 року.

Право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розміщена за адресою: вул. Набережна, 29, с. Стара Рафалівка, Володимирецький район Рівненська область, та на якій розміщений спірний будинок, підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САС № 622862 від 08 вересня 2013 року.

Дані обставини в судовому засіданні не заперечувалися відповідачкою.

Також в судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_3, яка є рідною сестрою позивача вселилася у спірний будинок ще за життя батька та проживає в ньому по даний час. Відповідачка чинить позивачу перешкоди у користуванні будинком, який належить ОСОБА_1 на праві власності, а на його вимогу звільнити будинок взагалі не реагує.

В судовому засіданні наявність між позивачем та відповідачкою будь-яких договірних правовідносин про користування спірним житловим будинком не було підтверджено жодними належними та допустимими доказами чи поясненнями свідків.

Згідно ч. 1ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також судом встановлено, що ОСОБА_3, має своє житло, а саме квартиру і зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується інформаційним листом №906 від 13.09.2018 року який виданий виконкомом Вараської міської ради Рівненської області.

На виконання вимог ст. 175 ч. 3 п. 6 ЦПК України з метою досудового врегулювання спору, позивач неодноразово звертався до відповідачки з проханням в добровільному порядку покинути його житловий будинок, але вона відмовляється це роботи.

Згідно ч. 4ст. 311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 Цивільного кодексу України та ст. 150 Житлового кодексу Української PCP, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 34 постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5, - під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК Української РСР; ст. 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи з положень ст. ст. 16, 391, 386 Цивільного кодексу України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Наявність судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням, у відповідності до ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є підставою для подальшого зняття відповідача з реєстрації в цьому житловому будинку. Тому позивачу потрібно усунути перешкоди в користуванні житловим будинком шляхом визнання відповідачки такою, що втратила право користування ним. В зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 109 Житлового кодексу України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Нормами ст. 2, 3 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, держави, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, даючи аналіз зібраних доказів по справі, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, а тому суд вважає за необхідне усунути позивачу перешкоди у користуванні належним йому житловим будинком шляхом визнання відповідачки такою, що втратила право користування житловим будинком та виселити її зі вказаного житлового будинку.

Питання про повернення сплаченого при подачі позовної заяви судового збору позивач та його представник не ставлять.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 48, 76, 78, 81, 89, 141, 252, 253, 263, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 698-704, 712 ЦК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення із житлового будинку - задовольнити у повному обсязі.

Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні житловим будинком, що розташований у с. Стара Рафалівка, Володимирецького району Рівненської області, вул. Набережна, буд. №29, - шляхом визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням у вигляді житлового будинку, що розташований в с. Стара Рафалівка, Володимирецького району Рівненської області, вул. Набережна, буд. №29 та виселення ОСОБА_3 із вказаного житлового будинку без надання іншого житла.

Вступна та резолютивна частина рішення складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 18 березня 2019 року. Рішення у повному обсязі виготовлено та проголошено 20 березня 2019 року.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Суддя: Л.В.Закревський