Рішення № 80632580, 19.03.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2019 р. Справа № 924/1127/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі с/з ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг України", м. Київ

до сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Перший національний аграрний кооператив", м. Хмельницький

про стягнення грошей

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 за довіреністю

від відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю

встановив:

Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору № 00011755 від 04.12.15 в розмірі 51 587, 09 грн., з яких: 46 391, 89 грн. плата за користування об’єктом лізингу, 1 297, 87 грн. 3% річних, 3 897, 33 грн. інфляційні.

Обгрунтовуючи позов, позивач вказує, що на виконання укладеного між сторонами договору лізингу, він передав відповідачу об’єкт лізингу. Відповідач зобов’язаний оплачувати лізингові платежі згідно установленого договором графіку. Однак, відповідач, за період з грудня 2016 року по серпень 2017 року допустив заборгованість по лізингових платежах. В зв’язку з цим, 16.08.17 позивач, направив на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору. В подальшому, 09.02.18 через механізм виконавчого напису нотаріуса, об’єкт лізингу повернуто позивачу.

У зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору та неповерненням об’єкту лізингу до 09.02.18, керуючись п. 6.18 договору, позивач нарахував заявлену до стягнення суму (з донарахуванням на підставі ст. 625 ЦК інфляційних і річних) за період з вересня 2017 року до лютого 2018 року. При цьому, враховано, що згідно вищевказаного п. 6.18 договору – у випадку розірвання контракту за ініціативою позивача, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об’єктом лізингу.

У відповіді на відзив від 07.02.19 позивач, додатково зазначає, що відповідач невірно виклав положення п. 12.9. договору, як такі, що є підставою для несплати заявленої до стягнення суми. Зокрема, з змісту даного пункту випливає, що викладені в ньому положення є самостійними умовами (не пов’язаними з оплатою за фактичне користування об’єктом лізингу), які стосуються прав позивача на виставлення рахунку щодо відшкодування упущеної вигоди. Проте, у позові відсутня вимога про стягнення збитків. Тому, посилання на даний пункт є необґрунтованим.

Щодо посилань відповідача на відсутність в нього обов’язку відносно сплати за користування об’єктом лізингу. Дане твердження також безпідставне, оскільки сторони в договорі погодили, що в випадку розірвання договору за ініціативою позивача (що мало місце), лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об’єктом лізингу (до моменту фактичного повернення об’єкту лізингу позивачу).

Крім того, відповідач вказує, що рахунки на оплату, які йому виставив позивача не містять призначення платежу – „плата за користування об’єктом лізингу”. Тому невиконання таких рахунків не є порушенням зобов’язання щодо здійснення оплати за користування об’єктом лізингу. Проте, позивач стверджує, що призначення платежу, зазначене в рахунках, жодним чином не змінює правової природи зобов’язання, яке виникло у відповідача. Тому, факт невиконання договору, якраз і породжує зобов’язання відповідача щодо оплати суми, заявленої в позові.

Щодо повідомлень, які на думку відповідача звільняють його від виконання обов’язків, встановлених договором, позивач вказує таке. Наводячи дане твердження, відповідач, при цьому, посилається на службове листування, в тому числі і на не підписані проекти документів, отримані електронною поштою. Однак, таке листування не має договірного характеру та не змінює відносин, визначених договором.

Відповідач у відзиві зазначає таке. Свої вимоги позивач обґрунтовує наявністю п. 6. 18 договору, який визначає обов’язок відносно здійснення оплати за користування об’єктом лізингу. Проте, в виставлених позивачем рахунках вказано про необхідність сплати: частини вартості об’єкта лізингу; процентів та комісій, однак не зазначено про оплату за фактичне користування об’єктом лізингу.

Крім того, позивач не згадує про наявність у договорі п. 12.9, який визначає, що після вилучення об’єкта лізингу від відповідача, позивач зобов’язаний був: або реалізувати майно зарахувавши його вартість в рахунок заборгованості (а відповідач оплачує різницю між заборгованістю та вартістю об’єкта лізингу, в разі її наявності); або, в разі коли об’єкт лізингу залишився у позивача, відповідач зобов’язаний сплатити різницю між ринковою вартістю об’єкту лізингу, визначеною професійним оцінювачем та залишком боргу, в разі його наявності.

Однак, враховуючи те, що позивач не надав доказів наявності різниці між вартістю об’єкта лізингу (не провів продажу об’єкту лізингу та не надав його ринкової вартості, визначеної професійним оцінювачем) та залишку боргу, позов необґрунтований.

Крім того, позивач не вказав про наявність листування між сторонами, де позивач вказував про наявність заборгованості за несплачені лізингові платежі, однак в якому відсутні будь – які відомості відносно заборгованості за фактичне користування об’єктом лізингу.

У запереченнях від 20.02.19 відповідач додатково вказує – що результатом розірвання договору лізингу стала відсутність обов’язку позивача передати предмет лізингу відповідачу. Відповідно, в відповідача відсутній обов’язок щодо його оплати. Право власності на об’єкт лізингу від позивача до відповідача не перейшло, тому вимоги щодо стягнення з відповідача такої складової лізингового платежу як відшкодування вартості об’єкту лізингу є безпідставними.

Крім того, відповідач вказав, що позивач не надав жодного аргументу для неврахування судом листування між сторонами, де відсутні будь – які згадування про наявність боргу за фактичне користування майном.

Матеріалами справи встановлено.

04.12.15 між лізингодавцем – ТОВ „Порше Лізинг Україна (позивач), лізингоодержувачем – сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом „Перший національний аграрний кооператив” (відповідач) та ТОВ „Стар Кар”, укладено договір фінансового лізингу № 00011755, яким визначено, що: об’єктом лізингу є транспортний засіб типу VW LNF Crafter GP 35 LR HD RELOAD, 2015 року виробництва, двигун CKU 067871; вартість об’єкту лізингу – 778 963 грн.; авансовий платіж – 233 688, 90 грн.; процентна ставка – 24, 9; кількість лізингових платежів – 60; строк лізингу (місяців) 60; лізинговий платіж – 17 603, 87 грн.

Додатками до договору є графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) та загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (умови договору).

Згідно п. 3.2. умов договору позивач придбаває об’єкт лізингу (отримує право власності на об’єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об’єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та цього контракту. Після завершення строку дії цього контракту та здійснення останнього лізингового платежу, інших платежів за цим контрактом і виконання всіх зобов’язань лізингоодержувачем, право власності на об’єкт лізингу перейде до лізингоодержувача (п. 4.2.).

За п. 6.1. договору для експлуатації об’єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь позивача лізингові платежі відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів, що являє собою невід’ємну частину цього контракту та інших положень контракту. Кожен лізинговий платіж включає:

- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об’єкту лізингу);

- проценти (винагорода позивачу за отримання та використання лізингоодержувачем об’єкту лізингу);

- комісії;

- покриття витрат, пов’язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачений цим контрактом, та інші витрати передбачені або прямо пов’язані з контрактом.

Сторони погоджуються, що у випадку розірвання контракту / відмови від контракту за ініціативою позивача відповідно до п. 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об’єктом лізингу.

Якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів, позивач має право розірвати контракт / відмовитися від контракту і витребувати об’єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса (п. 8.3.2.).

Строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) (п. 12.1.). Строк лізингу починається з дати підписання акту прийому-передачі лізингоодержувачем об’єкта лізингу (п. 12.2).

День, що вважається датою розірвання / відмови від контракту, визначається позивачем у відповідному повідомленні. Позивач надсилає відповідачу письмове повідомлення про розірвання / відмову від контракту за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача. У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення / вимоги з будь – яких причин, лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим на 10 календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП „Укрпошта” про прийняття повідомлення для відправки (п. 12.7).

Позивач має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт / відмовитися від контракту та право на повернення об’єкту лізингу у випадку коли лізингоодержувач не сплатив 1 наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково і строк невиконання зобов’язання зі сплати перевищує 30 календарних днів (п. 12.6.1).

Відповідно з п. 12. 9 у разі дострокового закінчення строку лізингу / розірвання контракту відповідно до п. 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об’єкт лізингу, як передбачено п. 4.2., а також якщо позивач вимагає повернення об’єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов’язаний повернути об’єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження позивача, якщо інша адреса не вказана позивачем, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує позивачу будь – яку різницю між вартістю об’єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що була фактично отримана позивачем в результаті продажу об’єкта лізингу або, якщо об’єкт лізингу залишився у власності позивача, ринковою вартістю об’єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою позивача та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов’язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу / розірвання контракту.

Якщо сума грошових коштів, що була фактично отримана позивачем внаслідок продажу об’єкта лізингу (або у разі якщо об’єкт лізингу залишається у власності позивача – ринкова вартість об’єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) дорівнює або перевищує лізингові платежі, що залишилися нездійсненими відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також інші платежі, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту, цей п. 12.9 не застосовується.

Договір та додатки підписані трьома сторонами та скріплені їх печатками.

Згідно акту прийому - передачі від 18.12.15 (підписаний та скріплений печатками ТОВ „Порше Лізинг Україна” та ТОВ „ОСОБА_4 Центр”), ТОВ „ОСОБА_4 Центр” передало позивачу автомобіль VW Crafter, 2015 року випуску, а позивач прийняв вказаний автомобіль.

Згідно рахунку, виставленого ТОВ „ОСОБА_4 Центр” позивачу, вартість автомобіля – 778 963 грн. Також додано свідоцтво про реєстрацію даного автомобіля за ТОВ „Порше Лізинг Україна” на праві власності.

Згідно рахунків – фактура від 01.11.17 на суму 16 256, 61 грн., від 01.12.17 на суму 16 256, 61 грн., від 03.01.18 на суму 16 054, 70 грн., вони виставлені позивачем відповідачу за: відшкодування частини вартості об’єкта лізингу; проценти; комісії.

21.08.17 позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об’єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору № 00011755 від 16.08.17, де зазначено про необхідність сплатити боргу за договором від 04.12.15 № 00011755, штрафних санкцій, інших платежів на загальну суму 50 361, 15 грн., а також про відмову від договору від 04.12.15 № 00011755 та зобов’язання повернути позивачу об’єкт лізингу. Доказами направлення повідомлення є: опис кореспонденції з штампом пошти від 21.08.17 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з штампом пошти з вказівкою адресата - відповідача та підписом про отримання від 28.08.17.

21.12.17 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу здійснено виконавчий напис, яким запропоновано зобов’язати повернути від сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу „Перший національний аграрний кооператив” на користь ТОВ „Порше Лізинг Україна” об’єкт фінансового лізингу – транспортний засіб: марка VOLKSWAGEN, модель CRAFTER 35, 2015 року випуску, що був переданий у користування на підставі договору фінансового лізингу від 04.12.15 № 00011755.

08.02.18 державним виконавцем Подільського районного відділу ДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55456803 щодо виконання виконавчого напису нотаріуса від 21.12.17.

09.02.18 державним виконавцем Подільського РВ ДВС міста Києва складено акт державного виконавця про повернення від сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу „Перший національний аграрний кооператив” на користь ТОВ „Порше Лізинг Україна” т/з VOLKSWAGEN, модель CRAFTER 35.

12.02.18 винесено постанову ДВС про закінчення виконавчого провадження щодо виконання виконавчого напису від 21.12.17, у зв’язку з виконанням фактично.

15.05.18 позивач направив відповідачу повідомлення про заборгованість за договором у сумі 132 131, 07 грн. від 11.05.18. Доказ направлення – конверт з штампом пошти (15.05.18).

04.07.17 позивач направив на адресу відповідача повідомлення про заборгованість за договором в розмірі 37 340, 88 грн. від 27.06.18. Доказ направлення – конверт з штампом пошти (04.07.18).

Також надано: акт звірки розрахунків, без підпису сторін; лист позивача від 01.06.17, адресований відповідачу з розрахунком коригування процентної ставки за договором № 00011755 з графіком покриття витрат і виплат лізингових платежів; зведена облікова виписка з рахунку СГ ОК „Перший національний аграрний кооператив”; докази направлення листів (рекомендоване повідомлення про вручення з штампом пошти від 22.08.17; опис кореспонденції з штампом пошти; рекомендоване повідомлення про вручення з штампом пошти від 23.06.17; опис кореспонденції з штампом пошти).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані ними пояснення по суті справи та докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.

Позивач у позові просить стягнути з відповідача заборгованість за фактичне користування об’єктом лізингу, з нарахуванням річних і інфляційних. Обгрунтуванням позову є неналежне виконання відповідачем умов договору відносно оплати лізингових платежів, внаслідок чого договір був розірваний за ініціативи позивача. Згідно ж умов договору за час фактичного користування об’єктом лізингу з моменту розірвання договору до моменту фактичної передачі об’єкту лізингу лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об’єктом лізингу.

Виникнення правовідносин лізингу між сторонами підтверджується: договором фінансового лізингу № 00011755, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками та матеріалами виконавчого провадження щодо примусового повернення об’єкту лізингу від відповідача до позивача. Крім того, наявність таких відносин не заперечується сторонами.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). За ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Наявність відповідних правовідносин свідчить про виникнення у сторін обов’язків щодо виконання встановлених договором умов. Так, згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковий для виконання сторонами. Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов договору відповідач зобов’язаний здійснювати на користь позивача лізингові платежі щомісячно, згідно графіку (додаток до договору).

Як видно з вказаного графіку, відповідач зобов’язаний був сплатити лізингові платежі, в тому числі у період з вересня 2017 року по лютий 2018 року (заявлений в позові період). При цьому, враховуючи розірвання договору шляхом направлення повідомлення про це (повідомлення отримано відповідачем 28.08.17, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення кореспонденції з підписом про отримання – арк. справи за номером 54), що відповідає пунктам 12.6.1 та 8.3.2., (право лізингодавця розірвати договір в разі несплати одного лізингового платежу при прострочці більш ніж 30 днів) такі лізингові платежі (за заявлений період – з місяця у якому договір вже був розірваний по місяць, в якому об’єкт оренди ще не був повернутий фактично), згідно п. 6. 18 договору є платою за користування об’єктом лізингу. Слід вказати, що датою розірвання договору є 28.08.17, дата вручення повідомлення про розірвання договору, виходячи з умов п. 12.7 договору, де вказано, що день, що вважається датою розірвання договору визначається позивачем у відповідному повідомленні.

У даному контексті слід вказати про необґрунтованість доводів про те, що оскільки у рахунках – фактура не вказано призначення платежу „за користування об’єктом лізингу” то підстави оплати за таке користування відсутні. Зокрема, після розірвання договору, враховуючи п. 6. 18, лізинговий платіж вважається платою за користування об’єктом лізингу. Таким чином, вказані в рахунках призначення платежу (які є складовоми лізингового платежу) є ідентичними призначенням платежу – „за користування об’єктом лізингу”.

Тому, відсутність в справі доказів оплати фактичного користування об’єктом лізингу може свідчити про виникнення відповідного прострочення.

Проте, як вбачається з п. 12.9 договору у разі дострокового закінчення строку лізингу / розірвання контракту відповідно до п. 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об’єкт лізингу, як передбачено п. 4.2., а також якщо позивач вимагає повернення об’єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов’язаний повернути об’єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження позивача, якщо інша адреса не вказана позивачем, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує позивачу будь – яку різницю між вартістю об’єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що була фактично отримана позивачем в результаті продажу об’єкта лізингу або, якщо об’єкт лізингу залишився у власності позивача, ринковою вартістю об’єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою позивача та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов’язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу / розірвання контракту.

Якщо сума грошових коштів, що була фактично отримана позивачем внаслідок продажу об’єкта лізингу (або у разі якщо об’єкт лізингу залишається у власності позивача – ринкова вартість об’єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) дорівнює або перевищує лізингові платежі, що залишилися нездійсненими відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також інші платежі, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту, цей п. 12.9 не застосовується.

Вказані умови договору свідчать про погодження сторонами додаткової умови сплати відповідачем лізингових платежів (а у разі дострокового розірвання договору – плати за фактичне користування об’єктом лізингу), яка виникає саме в разі дострокового розірвання договору з ініціативи позивача. При цьому, виконання даної умови, залежить від дій позивача.

Дана умова полягає в тому, що виникнення обов’язку відповідача оплатити всі несплачені по договору платежі (в тому числі оплата за користування об’єктом лізингу) ставиться в залежність від того, чи здійснив позивач продаж об’єкту лізингу після його повернення (або чи провів він визначення вартості об’єкта лізингу з допомогою професійного оцінювача, після отримання об’єкту лізингу від відповідача).

Відсутність у справі доказів продажу об’єкта лізингу, а також доказів проведення визначення ринкової вартості об’єкта лізингу після повернення останнього до позивача (за виконавчим написом) свідчить про невиконання позивачем вказаної умови.

Оскільки ж виконання таких дій є обов’язковою передумовою застосування п. 12.9 (щодо 10 денного строку оплати всіх платежів по договору після закінчення договору достроково), подання даного позову є передчасним (немає доказів настання обов’язку щодо оплати). Судом враховується, що п. 12.9 договору підлягає застосуванню саме після закінчення лізингових відносин достроково, що має місце в даному випадку (повернення об’єкту лізингу за виконавчим написом), а відповідно п. 12. 3 договору, останній діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань ( в тому числі щодо: або продажу об’єкта лізингу позивачем, або здійснення визначення ринкової вартості об’єкта позивачем після його повернення). Дане обставина має вирішальне значення, оскільки результати оцінки чи продажу дадуть можливість встановити чи є різниця між вартістю об’єкта лізингу та залишком боргу (чи є борг) чи немає (немає боргу).

При цьому, необґрунтованими є доводи позивача щодо невірної трактовки пункту 12.9 відповідачем. Зокрема, позивач вказує, що дана умова контракту надає право позивачу висувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди. Однак, суд зазначає, що зміст даного пункту, при врахуванні його викладу у повному обсязі, визначає саме порядок дій сторін, в тому числі щодо проведення всіх оплат, в разі дострокового припинення лізингових відносин. Тобто, даний пункт стосується порядку виникнення та оплати боргу, і не регулює відносин, пов’язаних з відшкодуванням збитків, наявність яких пов’язується з існуванням або відсутністю відповідного складу збитків.

Крім того, не враховуються доводи і щодо листування сторін з приводу зміни процентної ставки, оскільки: при встановлених судом обставинах недоведеного прострочення, вони не мають юридичного значення; доказів наявності двостороннього погодження зміни ставки до справи не додано (наданий графік не підписаний).

Окремо, потрібно вказати, що ТОВ “Порше Лізинг Україна”, враховуючи повернення йому об’єкта лізингу за виконавчим написом нотаріуса, залишається власником об’єкта лізингу. Зокрема, перехід права власності на об’єкт лізингу відповідачу передбачався у разі здійснення ним всіх платежів за договором. Отже, у зв’язку з неповною сплатою лізингових платежів право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло.

Частиною 2 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно з частиною 4 статті 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, наслідком розірвання договору є відсутність обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними (правова позиція, викладена у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 924/568/18, постанові Верховного Суду України від 29.10.2013 по справі № 7/5005/2240/2012, постанові Верховного Суду від 09.07.2018р. по справі № 911/2449/17).

При цьому, необхідно вказати, що обставини врегулювання договором лізингу умов оплати після розірвання договору в односторонньому порядку та обставини безпідставності заявлення вимог щодо оплати частини лізингового платежу – вартості об’єкта лізингу, не суперечать одні одним, оскільки згідно ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення як договору про найм (оренду), так і про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Тому, наслідки розірвання договору № 00011755 в частині завершення лізингових відносин різняться з умовами його виконання як договору з елементами купівлі – продажу об’єкта лізингу.

Отже, в задоволенні позову необхідно відмовити.

Судові витрати (до яких згідно ст. 123 ГПК відносяться і витрати на професійну правничу допомогу) покладаються на позивача, враховуючи в тому числі п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК (судові витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються на позивача в разі відмови у позові).

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст складено 21.03.19.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим.:

1- до справи

2- позивачу (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, 1-В)

3 - відповідачу (29017, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, буд. 3/2, блок 5/2-1)

Всім рекомендованим з повідомленням