Рішення № 80632577, 12.03.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2019 р. Справа № 904/2320/18

Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Смаровоза М.В., суддів Димбовського В.В., Гладюка Ю.В. при секретарі судового засідання Адамчук І.П., розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця Медведовського Юрія Олександровича

до товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE"

про стягнення 17268 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 112000 грн. упущеної вигоди, 51832,36 грн. штрафу за порушення умов зобов'язання, 8034,04 грн. пені за порушення строків виконання зобов'язання, 575,12 грн. 3% річних, 50000 грн. моральної шкоди

за участю представників:

позивача: Медведовська Л.М. - за ордером від 24.05.2018р.;

відповідача: Стьопін О.Ю. - за довіреністю від 22.08.2018р.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 12.03.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця Медведовського Юрія Олександровича, м. Новомосковськ Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" м. Хмельницький про стягнення 17268 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 112000 грн. упущеної вигоди, 51832,36 грн. штрафу за порушення умов зобов'язання, 8034,04 грн. пені за порушення строків виконання зобов'язання, 575,12 грн. 3% річних, 50000 грн. моральної шкоди, нарахованих на підставі договору купівлі-продажу обладнання від 26.12.2017р. №SO0007150934.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов вищевказаного договору відповідачем 15.02.2018р. поставлено та встановлено обладнання вартістю 259162,68 грн. з пізніше виявленими недоліками, внаслідок чого останнє було повернуто 14.03.2018р. постачальнику, який в свою чергу повернув 86387,57 грн. сплачених позивачем коштів. Позивач стверджує, що відповідачем у порушення п.п. 1.3, 1.4 договору не надано документів, що стосуються товару, відповідного сертифікату або гарантійного талону на поставлене обладнання, з огляду на що на підставі п. 6.2 договору позивач нарахував до стягнення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Позивач стверджує, що будучи власником СТО за відсутності відповідного обладнання, останній почав втрачати клієнтів, з огляду на що обрахував упущену вигоду та зазначив про спричинення останньому шкоди діловій репутації СТО (моральна шкода) та позивачу як власнику. З посиланням на ч.ч. 1, 2 ст. 231 ГК України нараховано до стягнення 20% штрафу від вартості обладнання за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) щодо якості поставленого обладнання, та 0,1% вартості поставленого обладнання за кожен день прострочення поставки. Окремо на підставі ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення 3% річних за користування коштами.

Відповідач у відзиві від 25.09.2018р. проти позову заперечує, зазначає, що обладнання було прийняте позивачем 09.02.2018р. відповідно до накладної UAUD3 180005655 та 09.02.2018р. змонтоване та введене в експлуатацію, про що складено відповідний акт приймання-передачі технологічного обладнання. Обладнання було оглянуте комісією у складі представника позивача, з наданням технічної документації до обладнання, проведенням тестової експлуатації, яка підтвердила працездатність та відсутність скритих дефектів. При цьому, на момент підписання акту від 19.02.2018р. претензій у сторін одна до одної були відсутні. Відповідач наголошує на тому, що 16 днів обладнання нормально експлуатувалось. Заперечує протиправність поведінки та свою вину, оскільки обладнання поставлене, документація передана, прострочення відсутні та не доведені. У відзиві зазначає, пеня за несвоєчасну поставку обладнання може стягуватись лише за прострочення грошового зобов'язання. На вимогу позивача 14.03.2018р. відповідач забрав обладнання та 20.03.2018р. повернув сплачені кошти. Вважає, що наявність та розмір упущеної вигоди не доведено, розрахунки теоретичні. Щодо стягнення 20% штрафу та 0,1% пені відповідач наголошує, що жодна із сторін не є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, а тому ст. 231 ГК України не може застосовуватись. З приводу нарахованих 3% річних, то прострочення грошового зобов'язання відсутнє, як і підстава для їх нарахування. На думку відповідача, такий суб'єкт як СТО у договірних відносинах не існує, та моральна шкода не стягується. При цьому, відсутнє правове обгрунтування з даного приводу.

Позивач у відповідні на відзив від 24.10.2018р. вказує, що 09.02.2018р. складено акт про те, що обладнання складено з пересортицею, а 15.02.2018р. надіслано відповідачу лист. Позивач зазначає, що 19.02.2018р. відповідачем поставлено та встановлено інший комплект обладнання, а поставлене 09.02.2018р. обладнання було забране відповідачем. Стверджує, що 24.02.2018р., 26.02.2018р. та 28.02.2018р. останнім оформлено заявки на ремонт обладнання, а в акті від 09.03.2018р. зафіксовано представником відповідача некоректну роботу обладнання. 12.03.2018р. позивачем надіслано претензію.

У запереченнях від 07.11.2018р. відповідач зазначає, що акт про те, що обладнання поставлене з пересортицею представник відповідача 09.02.2018р. не підписував і до позову наданий не був, та останній суперечить акту приймання - передачі від 15.02.2018р.

Ухвалою суду від 07.12.2018р. прийнято справу до колегіального розгляду у складі: Смаровоз М.В. - головуючий суддя, суддя Димбовський В.В., суддя Гладюк Ю.В.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

При дослідженні матеріалів справи, судом береться до уваги наступне.

26.12.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (продавець) та фізичною особою-підприємцем Медведовським Юрієм Олександровичем (покупцем) укладено договір купівлі-продажу обладнання від 26.12.2017р. №SO0007150934, згідно зі змістом якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає обладнання для станцій технічного обслуговування автомобілів (далі - товар) та оплачує цей товар, перелік якого вказується у додатку до договору.

Якість товару має відповідати ГОСТам, ДСТУ та гарантійним документам і засвідчується продавцем шляхом видачі покупцю відповідного сертифікату та/або гарантійного талону на товар (п. 1.4 договору).

У п.2.1 договору узгоджено, що ціна товару, що передається у власність за договором, становить 259162,68 грн. (Двісті п'ятдесят дев'ять тисяч сто шістдесят дві гривні 68 коп.).

Продавець зобов'язується передати покупцеві товар разом із усіма його приналежностями та документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного в Україні законодавства, у двадцяти денний строк з моменту отримання продавцем коштів першого внеску в рахунок оплати товару покупцем згідно з графіком розрахунку, що визначено у Додатку до договору (п. 3.1 договору).

Сторони домовились, що оплата товару буде проводитись поетапно. Продавець в долях ділить загальну ціну товару на 12 (дванадцять) місяців згідно з графіком розрахунку, яку покупець зобов'язується оплатити у встановлений продавцем відповідно до даного пункту строк (п. 5.1 договору).

За змістом п. 5.4 договору моментом переходу прав власності на товар - є повна виплата вартості переданого покупцю товару.

У п. 6.2 договору зазначено, що продавець за порушення обов'язку, визначеного у п. 3.1 Договору, за вимогою покупця зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діяла у період прострочення, від ціни непоставленого у строк товару за кожен день прострочення.

В разі порушення покупцем п. 5.1 договору він сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення виплати встановленої суми (п. 6.4 договору).

Згідно з п. 6.5 договору сплата стороною визначених договором та (або) чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обов'язку відшкодував вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням договору (реальні збитки та упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов'язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1 договору).

У Додатку 1 до вищевказаного договору сторонами узгоджено перелік обладнання, зокрема назву - 007960009905 3D облад. вим. кут. уст. коліс, ціну 259 162,68 грн. з ПДВ, а у Додатку 2 Графік розрахунку за обладнання, зокрема дати та суми внесків: 27.12.2017р. - 51832,54 грн. (аванс), за період 27.01.2018р. - 27.12.2018р. по 17277,51 грн. щомісячно.

Договір купівлі-продажу обладнання від 26.12.2017р. №SO0007150934 та Додатки №1 та №2 підписано та скріплено відбитками печаток сторін.

ТОВ "INTER CARS UKRAINE" виписано накладну №UAUD3_180005655 від 09.02.2018р. на обладнання. 19.02.2019р. представником відповідача та Медведовським Ю.О. складено акт приймання-передачі технологічного обладнання, за змістом якого оглянуто технологічне обладнання НРА С880 MSGNETIMARELLI, Sn:NN4066314. В акті вказано, що: технічні характеристики і виконаний монтаж обладнання (за адресою: м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 155А) відповідають технічній документації, яка додається до обладнання; тестова експлуатація обладнання підтвердила працездатність і не виявила скритих дефектів. Проведене первинне навчання персоналу покупця роботі на технологічному обладнанні у всіх режимах; на підставі викладеного перераховане в п. 1 технологічне обладнання вважати зданим покупцю і введеним в експлуатацію з 19.02.2018р.; на момент підписання даного акту сторони претензій один до одного не мають.

До матеріалів справи додано: акт від 09.02.2018р. стосовно пересортиці поставленого товару, лист від 15.02.2018р. адресований відповідачу з вимогою усунення пересортиці обладнання, заявку на ремонт Медведовського Ю.А. від 28.02.2018р. за відсутності визначення обладнання, в якому виявлено недоліки, отримувача та доказів надіслання.

Позивач сплатив на рахунок відповідача 27.12.2017р. - 44000,00 грн., 19.01.2018р. - 17277,51 грн., 06.02.2018р. - 10000,00 грн. та 13.04.2018р. - 7277,51 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №350, №380, №405, №416.

Як стверджує позивач, згідно з актами від 07.03.2018р. та від 09.03.2018р. складеними за участю Ю.О. Медведовського, ОСОБА_6 та представника відповідача після передачі обладнання 19.02.2018р. встановлено, що вимірювання кутів установки коліс не працює.

12.03.2018р. позивач звернувся до відповідача з листом, відповідно до якого ФОП Медведовський Ю.А. вважає, що з огляду на неможливість усунення недоліків поставленого 19.02.2018р. обладнання, відповідачем не виконано договірні зобов'язання з поставки належного обладнання та вимагав сплати упущеної вигоди, пені, 3% річних.

Відповідно до акту прийому-передачі (повернення) технологічного обладнання від 14.03.2018р. ФОП Медведовський Ю.О. передав, а представник ТОВ "INTER CARS UKRAINE" прийняв обладнання НРА С880 MSGNETIMARELLI, Sn:NN4066314 з відміткою про те, що на момент підписання даного акту, сторони претензій один до одного не мають. Сторонами складено письмовий документ - повернення постачальнику №11 від 14.03.2018р.

Відповідач повернув позивачу сплачені останнім кошти за обладнання в сумі 86387,57 грн., що підтверджується банківською випискою від 20.03.2018р. та платіжним дорученням №2452 від 20.03.2018р.

Оскільки, як стверджує позивач, відповідачем порушено умови договору купівлі-продажу, ФОП Медведовський Ю.О. заявив до стягнення пеню, упущену вигоду, штраф, 3% річних та моральну шкоду.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2017р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу обладнання від 26.12.2017р. №SO0007150934, на виконання умов якого позивачем сплачено грошові кошти, а відповідачем поставлено та виконано монтаж обладнання, що підтверджується платіжними дорученнями, двостороннім актом приймання-передачі від 19.02.2018р.

Статтями 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Твердження позивача щодо ненадання документації на обладнання та неналежну якість останнього спростовується підтвердженим сторонами у акті від 19.02.2019р. фактом виконання монтажу обладнання у відповідності до технічної документації, яку додано до обладнання, підтвердженням його працездатності і не виявлення скритих дефектів. З 19.02.2018р. сторони дійшли згоди про те, що технологічне обладнання є введеним в експлуатацію та на момент підписання даного акту претензій один до одного не мають.

За умовами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 6.2 договору сторони узгодили, що продавець за порушення обов'язку, визначеного у п. 3.1 договору, за вимогою покупця зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діяла у період прострочення, від ціни непоставленого у строк товару за кожен день прострочення.

Судом враховується, що позивачем своєчасно не виконано обов'язок щодо сплати авансового платежу (у розмірі 51832,54 грн. та у строк згідно Додатку №2 до договору від 26.12.2017р. (зокрема, 27.12.2018р. сплачено авансовий платіж лише в сумі 44000,00 грн.). При цьому, відповідач виконав зобов'язання з передачі товару позивачу за відсутності будь-яких претензій з боку позивача.

З огляду на недоведення позивачем порушення умов договору відповідачем (зокрема, у частині виконання п. 3.1 договору), а також враховуючи недоведення факту підтвердження уповноваженими особами відповідача поставки обладнання з пересортицею, у позові щодо стягненння нарахованої позивачем пені на підставі п. 6.2 договору в сумі 17268 грн. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, суд вважає за належне відмовити.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 1 ст.1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Наведена правова позиція викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди вказує, що діями відповідача спричинена моральна шкода останньому у розмірі 50000,00 грн.

Частинами 1, 2 ст.614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства та додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Умовою застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідна наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

З огляду на те, що позивачем не доведено порушення відповідачем зобов'язань за укладеним з позивачем договором, а також не доведено належними та допустимими доказами розміру завданої моральної шкоди та понесених збитків, враховуючи відсутність в діях відповідача складу правопорушення, який міг би слугувати підставою для стягнення з відповідача 112000 грн. упущеної вигоди, 50000 грн. моральної шкоди, суд прийшов до висновку про необґрунтованість відповідних вимог, а тому у їх задоволенні належить відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі №3-11гс11, від 04.02.2014 у справі №3-14гс14, від 05.04.2017р. у справі №910/18894/16 ).

З урахуванням вищевикладеного, позивачем нараховано 8034,04 грн грн. пені в розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, та 51832,36 грн. - 20% штрафу на підставі ст. 231 ГК України за порушення відповідачем зобов'язань щодо якості поставленого обладнання за договором, при цьому за відсутності доказів того, що хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки та доказів порушення відповідачем строків виконання зобов'язань з поставки обладнання. Враховуючи необгрунтованість та безпідставність вимог про стягнення штрафу та пені згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, суд вважає за належне відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення означених сум.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 575,12 грн. грн. - 3% річних за період з 27.12.2017р. по 19.03.2018р. на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Враховуючи, що згідно спірного договору грошове зобов'язання відповідача не передбачено сторонами, нарахування та стягнення з ТОВ "INTER CARS UKRAINE" 3% річних згідно ст. 625 ЦК України є безпідставним та у стягненні 575,12 грн. 3% річних суд вважає за належне відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за необхідне у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Медведовського Юрія Олександровича до товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" про стягнення 17268 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 112000 грн. упущеної вигоди, 51832,36 грн. штрафу за порушення умов зобов'язання, 8034,04 грн. пені за порушення строків виконання зобов'язання, 575,12 грн. 3% річних, 50000 грн. моральної шкоди відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.03.2019р.

Головуючий суддя М.В. Смаровоз

Суддя В.В. Димбовський

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддруков. 3 прим. (всім рек. з пов. про вруч.) 1 - до справи; 2 - позивачу (АДРЕСА_1); 3 - відповідачу (29009, м. Хмельницький, вул. Толстого, 1/1).