Рішення № 80632054, 18.03.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2019 Справа № 914/281/19

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю “Червоноградське АТП-14628”, м. Червоноград, Львівська область

до відповідача: Державного підприємства “Львіввугілля”, м. Сокаль, Львівська область

про стягнення 98 710, 54 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з додатковою відповідальністю “Червоноградське АТП-14628” до Державного підприємства “Львіввугілля” про стягнення 98 710, 54 грн.

Ухвалою суду від 18.02.2019 було відкрито провадження у справі № 914/281/19 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 18.03.2019.

Представник позивача у судове засідання 18.03.2019 з’явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 18.03.2019 з’явився, подав відзив на позовну заяву, у якому провів власний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних. Згідно вказаного розрахунку, відповідач погодився із нарахованою позивачем сумою інфляційних втрат, однак, щодо розміру 3 % річних частково заперечив.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з’ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 18.03.2019 оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з додатковою відповідальністю “Червоноградське АТП-14628” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства “Львіввугілля” із вимогами про стягнення 22 575, 52 грн – 3 % річних та 76 135, 02 грн – інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами у справі 30.12.2005 було укладено договір про організацію спеціальних автобусних маршрутів для перевезення працівників. Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за вказаним договором, щодо оплати вартості послуг, позивач звертався з позовом до господарського суду з вимогою про стягнення суми основного боргу в розмірі 631 925, 92 грн, інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.02.2013 у справі № 5015/5293/12 позов задоволено частково, стягнуто з ДП “Львіввугілля” на користь ТзДВ “Червоноградське АТП-14628” 631 925, 92 грн - основного боргу, 26 980, 44 грн - 3% річних та судові витрати.

Відповідач рішення суду від 06.02.2013 у справі № 5015/5293/12 не виконував, у зв’язку із чим позивач неодноразово звертався до суду про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення виконання рішення включно по 16.10.2017.

Внаслідок подальшого невиконання відповідачем рішення суду від 06.02.2013 у справі № 5015/5293/12, позивач звернувся до суду із цим позовом, згідно якого просить стягнути з відповідача 22 575, 52 грн – 3 % річних за період з 17.10.2017 по 01.02.2019 та 76 135, 02 грн – інфляційних втрат за період з 01.10.2017 по 31.12.2018.

Позиція відповідача.

Відповідач, у своєму відзиві на позовну заяву, провівши власний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за період з 17.10.2017 по 01.02.2019, погодився із нарахованою позивачем сумою інфляційних втрат в розмірі 76 135, 02 грн. Однак, сума 3 % річних, згідно розрахунку відповідача, повинна становити 22 527, 70 грн.

Обставини справи встановлені судом.

З долученого позивачем до матеріалів справи рішення суду від 06.02.2013 у справі № 5015/5293/12 суду стало відомо, що між сторонами у справі 30.12.2005 було укладено договір № 42 про організацію спеціальних автобусних маршрутів для перевезення працівників (надалі – договір) за умовами якого перевізник (позивач) взяв на себе зобов’язання перевозити працівників замовника (відповідача) на спеціальних маршрутах, згідно погодженого розкладу руху замовника або його відокремлених підрозділів.

Позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги з перевезення працівників ДП “Львіввугілля” на загальну суму 776 700, 99 грн. Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором, оплативши надані послуги частково на суму 144 775, 07 грн. Відтак, у відповідача виник борг перед позивачем на загальну суму 631 925, 92 грн.

У зв’язку з несплатою відповідачем вартості наданих послуг за договором, ТзДВ “Червоноградське АТП-14628” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача 631 925, 92 грн - основного боргу, 7 961, 67 грн - інфляційних нарахувань та 26 980, 44 грн - 3% річних.

Господарський суд Львівської області 06.02.2013 ухвалив рішення у справі № 5015/5293/12, яким позов задовольнив частково, стягнув з ДП “Львіввугілля” на користь ТзДВ “Червоноградське АТП-14628” 631 925, 92 грн - основного боргу та 26 980, 44 грн - 3% річних.

На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2013 у справі № 5015/5293/12 відповідачем було частково сплачено кошти в розмірі 50 000, 00 грн.

У зв’язку із подальшим невиконанням відповідачем рішення суду від 06.02.2013 у справі № 5015/5293/12, позивач неодноразово звертався з позовом до суду про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення виконання рішення. За результатами звернень позивача Господарським судом Львівської області було ухвалено такі рішення:

- рішення від 02.02.2015 у справі № 914/4169/14 за яким стягнуто з ДП “Львіввугілля” на користь ТзДВ “Червоноградське АТП 14628” 33 072, 92 грн - 3% річних (за період з 01.02.2013 по 17.12.2014), 126 277, 92 грн - інфляційних втрат (за період з травня 2013 по листопад 2014 включно).

- рішення від 13.06.2016 у справі № 914/1238/16 за яким стягнуто з ДП “Львіввугілля” на користь ТзДВ “Червоноградське АТП 14628” 22 467, 98 грн - 3% річних (за період з 18.12.2014 по 01.04.2016), 297 364, 14 грн - інфляційних втрат (за період з 01.11.2014 по 01.03.2016).

- рішення від 05.12.2017 у справі № 914/2369/17 за яким стягнуто з ДП “Львіввугілля” на користь ТзДВ “Червоноградське АТП 14628” 26 844, 38 грн - 3% річних та 135 006, 81 грн - інфляційних втрат (за період з 02.04.2016 по 16.10.2017).

Відповідач і надалі не виконує рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2013 у справі № 5015/5293/12, за яким у нього існує залишок заборгованості в розмірі 581 925, 92 грн. Тому, позивач в черговий раз звернувся до суду про стягнення з відповідача нарахованих на суму боргу 3 % річних в розмірі 22 575, 52 грн (за період з 17.10.2017 по 01.02.2019) та інфляційних втрат на суму 76 135, 02 грн (за період з 01.10.2017 по 31.12.2018).

Норми права та мотиви з яких виходив суд при ухваленні рішення.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 5 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Таким чином, грошове зобов’язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов’язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Як зазначено у п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із долученого до позовної заяви розрахунку позовних вимог, позивач, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за рішенням суду від 06.02.2013 у справі № 5015/5293/12, нарахував йому 3 % річних на суму 22 575, 52 грн за період з 17.10.2017 по 01.02.2019 та інфляційні втрати на суму 76 135, 02 грн за період з 01.10.2017 по 31.12.2018. Суд перевірив здійснений позивачем розрахунок та встановив, що вказані нарахування проведено вірно.

Виходячи із наведених обставин справи та представлених суду доказів, суд дійшов висновку про те, що прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання за рішенням суду на суму 581 925, 92 грн, є обґрунтованою підставою для стягнення з нього нарахованих позивачем сум 3% річних в розмірі 22 575, 52 грн та інфляційних втрат в розмірі 76 135, 02 грн. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства “Львіввугілля” (80000, Львівська область, м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26, код ЄДРПОУ 32323256) на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Червоноградське АТП 14628” (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Св. Володимира, 113, код ЄДРПОУ 03114773) суму в розмірі 100 631, 54 грн, з яких:

- 22 575, 52 грн – 3 % річних;

- 76 135, 02 грн – інфляційних втрат;

- 1 921, 00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 22.03.2019.

Суддя Манюк П.Т.