Рішення № 80631937, 11.03.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2844/18

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/2844/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медхауз Свіс Гмбх», м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Романюка Дмитра Миколайовича,

смт. Макарів

про стягнення 4 551,17 грн.

Представники:

від позивача: Палій С.М., довіреність № 1 від 22.01.2019;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медхауз Свіс Гмбх» (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Романюка Дмитра Миколайовича (наділі-відповідач) про стягнення 4 551,17 грн.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки № К362 від 24.12.2013.

Звертаючись до суду із позовною заявою, позивач просить суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.12.2018 відкрито провадження у справі № 911/2844/18; задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); визначено відповідачу строк для подання відзиву на позову заяву.

09.01.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 296/19 від 09.01.2019) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яке обґрунтоване тим, що заборгованість не є безспірною, оскільки відповідач заперечує підписання накладних, копії яких додані до позовної заяви.

Ухвалою господарського суду від 14.01.2019 задоволено заяву відповідача - ФОП Романюка Дмитра Миколайовича, розгляд справи призначений в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 04.02.2019.

Ухвалою суду від 04.02.2019 підготовче засідання у справі № 911/2844/19 було відкладено на 20.02.2019.

Ухвалою суду від 20.02.2019 закрито підготовче провадження у справі № 911/2844/19, справу призначено до розгляду по суті на 11.03.2019.

Так, під час розгляду справи позивачем підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив на позовну заяву від 08.02.2019 № 42 (вх. № 2800/19 від 11.02.2019).

Ухвалу суду від 20.02.2019 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 11.03.2019 отримано відповідачем 26.02.2019, що підтверджується інформацією, розміщеною на сайті Укрпошти.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медхауз Свіс Гмбх» (позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Романюком Дмитром Миколайовичем (відповідач, покупець) укладений Договір поставки № К362, відповідно до умов п. 1.1 якого в порядку та умовах, визначених договором, постачальник зобов'язується поставляти непродовольчі товари, відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти такий товар та своєчасно оплатити його вартість.

Право власності на товар переходить від покупця до постачальника з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортної накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 1.3 договору).

Передача товару за цим договором здійснюються в місці щодо якого досягнуто усної або письмової домовленості між сторонами і оформлюється накладною або актом прийому-передачі (п. 2.2 договору).

Розрахунки за кожну партію товару здійснюються у національній валюті України в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.2 договору).

Покупець сплачує за поставлений йому товар через кожні 14 календарних днів з моменту першої поставки такого товару по мірі його реалізації третім особам (в тому числі кінцевому споживачу) (п. 4.4 договору).

Пунктом 4.5 договору сторони домовились, що уразі не реалізації товару протягом 90 календарних днів з моменту його постачання, покупець зобов'язаний за першою вимогою постачальника повернути йому увесь поставлений та не реалізований товар протягом 7 календарних днів з моменту пред'явлення такої вимоги. У разі, якщо покупець не повернув поставлений товар на вимогу постачальника, покупець тим самим підтверджує, що поставлений йому товар був повністю реалізований, та зобов'язується сплатити його вартість.

Пунктом 6.1 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Сторони домовились, що якщо жодна із сторін не повідомить іншу за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору про припинення його дії, договір вважається автоматично продовженим на наступний рік на тих самих умовах.

02.01.2017 між позивачем та відповідачем підписаний Додаток № 1 «Додаткове погодження» до Договору № К362 від 24.12.2013, яким між сторонами досягнуто згоди, що для прийому товару від постачальника при централізовано-кільцевих перевезеннях на своїх торгівельних точках покупець надає кожній окремій точці спеціальну довіреність.

Між позивачем та відповідачем підписана «Спеціальна довіреність» до Додаткового погодження до Договору № К362 від 24.12.2013, терміном дії з 02.01.2017 до 31.12.2017, за якою відповідач уповноважує на отримання від позивача на прийняття цінностей, завірення супровідних документів (накладної), матеріально відповідальних осіб, згідно із переліком, визначеним у Спеціальній довіреності.

Так, позивачем, на підставі видаткових накладних № БН164395 від 11.09.2017 на суму 486,85 грн., № БН164394 від 11.09.2017 на суму 78,24 грн., № БН98151 від 23.05.2017 на суму 1 525,82 грн., № БН87342 від 11.05.2017 на суму 1 844,68 грн., № БН106224 від 06.06.2017 на суму 1 105,31 грн. поставлено, а відповідачем прийнято товар, всього на загальну суму 5 040,90 грн.

Відповідні видаткові накладні підписані в двосторонньому порядку зі сторони позивача та зі сторони відповідача ОСОБА_3 (зав.аптекою). Накладні містять печатку відповідача.

Як підтверджується матеріалами справи, зокрема, довіреністю від 02.01.2017 ОСОБА_3, яка перебуває на посаді завідуючої аптеки, уповноважена відповідачем на отримання від ТОВ «Медхауз Свіс Гмбх» цінностей за накладними при централізованих перевезеннях.

Проте, вартість переданого позивачем, на підставі видаткових накладних товару, сплачена відповідачем лише частково в сумі 489,73 грн., вартість товару в сумі 4 551,17 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача із претензією № 246 від 20.06.2018, в якій вимагав в строк до 7 календарних днів, з моменту отримання вимоги, перерахувати кошти в сумі 4 551,17 грн. Направлення позивачем вимоги підтверджується наявною в матеріалалах справи копією фіскального чеку від 20.06.2017.

Однак, вимога позивача, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач у запереченнях зазначає, що додані до позовної заяви накладні оплачені платіжними дорученнями № 1420 від 29.12.2016, № 1485 від 09.02.2017 та № 1647 від 23.05.2017.

Однак, відповідач належним чином засвідчених копій вказаних накладних не надав.

Також суд звертає увагу, що відповідно до п. 4.3 договору при заборгованості за товар по декількох накладних отримані кошти будуть зараховуватися як погашення заборгованості за раніше отриманий товар, незалежно від призначення оплати, вказаного в платіжних дорученнях.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує здійснення господарських операцій і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Надані відповідачем заперечення спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем, в частині своєчасної оплати отриманого за умовами Договору поставки № К362 від 24.12.2013 товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 4 551,17 грн. визнається судом та підлягає задоволенню.

Беручи до уваги наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Романюк Дмитра Миколайовича (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медхауз Свіс Гмбх» (49027, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 53, код ЄДРПОУ 35341093) 4 551 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 17 коп. заборгованості та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 22.03.2019.

Суддя О.О. Христенко