Рішення № 80631691, 14.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2019Справа № 910/1635/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Бородині В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-1"

до Акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 403 028, 08 грн.

Представники:

від позивача: Проценко Р.В.;

від відповідача: Кирищук В.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-1"(далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Київенерго" (далі-відповідач) про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 403 028, 08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору № 1321190 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.10.2017 сторонами складено акт звіряння розрахунків, відповідно до якого станом на 01.05.2018 за даними Акціонерного товариства "Київенерго" за позивачем міститься переплата у розмірі 403 028, 08 грн., яка, на думку позивача, безпідставно утримується відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14.03.2019.

12.03.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Акціонерного товариства "Київенерго" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення попередньої оплати.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.03.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.10.2017 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго», яке перейменоване на Акціонерне товариство "Київенерго" (далі - енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-1" (далі - абонент) укладено договір № 1321190 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, для проведення пусконалагоджувальних робіт, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.3 договору, енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору; при зміні тарифів (додаток № 3 до договору) повідомляти абонента про їх змінення.

В свою чергу, згідно п. 2.3. договору, абонент зобов'язується, дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 23.12.2017 (п. 8.1. договору).

Додатком № 1 до договору № 1321190 від 23.10.2017 сторони погодили обсяги постачання теплової енергії абоненту.

Додатком № 4 до договору № 1321190 від 23.10.2017 сторони погодили порядок розрахунків за теплову енергію, відповідно до якого абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору № 1321190 від 23.10.2017 сторонами складено акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018, відповідно до якого сальдо розрахунків за теплову енергію станом на 01.05.2018 за кредитом АТ "Київенерго" (переплата ТОВ "КЖБК БМУ-1") складає 403 028, 08 грн., яке позивач просить стягнути з відповідача як безпідставно набуті кошти

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 28/12/2018-1 від 28.12.2018, в якій ТОВ "КЖБК БМУ-1" просило відповідача повернути безпідставно отримані кошти у розмірі 403 028, 08 грн. протягом 30 днів, з дня отримання даної претензії, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, копією фіскального чеку від 28.12.2018 та згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 04.01.2019.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або пр-ипинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 23.10.2017 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго», яке перейменоване на Акціонерне товариство "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-1" (абонент) укладено договір № 1321190 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, для проведення пусконалагоджувальних робіт, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 8.1. договору, зазначений договір діяв до 23.12.2017.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов'язання визначені у главі 50 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною організацією «Київенерго» Комунальне підприємство «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 10.04.2018 №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

24.04.2018 Київською міською радою прийнято рішення № 517/4581 про завершення укладеної з ПАТ «Київенерго» Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 з 30 квітня 2018 року.

Таким чином, з 01.05.2018 ПАТ «Київенерго» припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва, тим самим припинило дію пропозиції (оферти) із надання послуг у сфері теплопостачання.

При цьому, суд зазначає, що зазначені вище обставини є загальновідомими та відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування.

З огляду на те, що АТ «Київенерго» було позбавлено права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, то у останнього фактично відсутня можливість в подальшому надавати зазначені послуги.

Суд зазначає, що з акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018 підтверджується наявність у ТОВ "КЖБК БМУ-1" перед АТ «Київенерго» переплати за послуги постачання теплової енергії у розмірі 403 028, 08 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 28/12/2018-1 від 28.12.2018, в якій ТОВ "КЖБК БМУ-1" просило відповідача повернуто безпідставно отримані кошти у розмірі 403 028, 08 грн. протягом 30 днів, з дня отримання даної претензії, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, копією фіскального чеку від 28.12.2018 та згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 04.01.2019.

Проте відповідачем вищезазначені кошти повернуто не було.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення попередньої оплати, оскільки у матеріалах справи наявний акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018, з якого вбачається переплата позивача за послуги постачання теплової енергії у розмірі 403 028, 08 грн., зокрема останній підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками, при цьому, складання відповідачем зазначеного акту та отримання його позивачем щомісяця з 12 по 15 число в районному відділі теплозбуту чітко передбачено Додатком № 4 до договору № 1321190 від 23.10.2017, яким сторони погодили порядок розрахунків за теплову енергію.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Підстави вимагати повернення виконаного однією зі сторін зобов'язання визначені, зокрема, у статті 1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи, що позивачем перераховувались кошти на оплату теплової енергії, приймаючи до уваги, що укладений між сторонами договір діяв до 23.12.2017 та те, що АТ «Київенерго» було позбавлено права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, то у останнього фактично відсутня можливість в подальшому надавати зазначені послуги, а тому суд приходить до висновку, що кошти в сумі 403 028, 08 грн. є безпідставно отриманими.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідачем не надано до суду доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 403 028, 08 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-1" задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Київенерго" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 31, ідентифікаційний код - 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК БМУ-1" (02081, м. Київ, Дніпровська набережна, буд. 19-А, ідентифікаційний код - 38012908) 403 028 (чотириста три тисячі двадцять вісім) грн. 08 коп. - безпідставно отримані грошові кошти та 6 045 (шість тисяч сорок п'ять) грн. 43 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 19.03.2019

Суддя Щербаков С.О.