Рішення № 80631490, 19.03.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.03.2019

м. Івано-Франківськ

Справа № 909/9/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І.

секретар судового засідання Максимів Н. Б.

представники сторін не з"явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, буд.6,м. Київ,01001

до відповідача: Державного підприємства "Теплокомуненерго" вул. Б.Хмельницького, буд.14,смт. Богородчани,Богородчанський район, Івано-Франківська область,77701

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ДП "Теплокомуненерго" інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій в сумі 2864,69грн. за неналежне виконання грошового зобов"язання.

Ухвалою суду від 04.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.02.2019. Ухвалою від 05.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.02.2019.Ухвалою суду від 26.02.19 відкладено розгляд справи на 19.03.19.

Представники сторін в судове засідання не з"явилися, причини свого неприбуття суду не повідомили.

Представник позивача в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обгрунтування своїх вимог послався на неналежне виконання відповідачем грошових зобов"язань за договором купівлі-продажу природнього газу в частині здійснення своєчасної оплати в зв"язку з чим , за умовами договору та вимогами чинного законодавства, повинен сплати штрафні санкції у вигляді 3% річних та пені в сумі 2864,69грн.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився повторно. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвал суду. Подав суду відзив на позов в якому проти заявлених вимог заперечив. Просить суд в позові відмовити.

Враховуючи те, що сторони, належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, в попередніх судових засіданнях висловили свою позицію щодо предмету спору, відповідачем подано відзив на позов, суд, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача ДП "Теплокомуненерго" - відповідач є державним підприємством, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

21.12.15 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" та Державним підприємством "Теплокомуненерго" укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 4035/11111116-ТЕ-15 (далі - договір).

На виконання умов договору продавець передав у власність покупця природний газ на загальну суму 176114,98 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу Акти підписані представниками обох сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб сторін договору. Копії містяться в матеріалах справи.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За умовами п. 8.2. договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як свідчать обставини справи, відповідач здійснив остаточний розрахунок за отриманий газ із порушенням строків, встановлених п. 6.1 договору, а саме 27.05.16, що пояснив скрутним матеріальним становищем підприємства. Здійснення оплати підтверджується копіями платіжних доручень та відомістю проведених оплат. Вказані обставини не заперечуються обома сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу дії положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що належним чином виконавши свої договірні зобов'язання позивач передав у власність відповідача природний газ, який останній оплатив із порушенням визначених в укладеному між сторонами договорі строків.

30.11.2016 набрав чинності Закон України № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон № 1730-VIII), що визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, а дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

За змістом ст. 1 Закону № 1730-VIII, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Частиною 1 ст. 3 Закону № 1730-VIII визначено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, ( далі - Реєстр) а також користування його даними.

Відповідно до п. 14 Порядку, у Реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг невідшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Згідно з даними сайту Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України http://www.minregion.gov.ua/wp-content/uploads/2018/03/Reyestr-14.12.2018.pdf, відповідач не включений до Реєстру.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 22.03.2018 у справі № 914/123/17, від 02.05.2018 у справі № 914/102/17, від 25.07.2018 у справах № 910/15874/13 і № 910/23017/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується обома сторонами, що станом на 27.05.16 відповідач повністю погасив заборгованість за природний газ, поставлений йому позивачем , тобто відповідач погасив заборгованість до набрання чинності Законом N 1730-VIII. Отже, з дня набрання чинності названим Законом (з 30.11.2016) не підлягали нарахуванню пеня, інфляційні нарахування та 3% річних на заборгованість, погашену відповідачем до набрання чинності Законом N 1730-VIII, а нараховані неустойка (пеня), інфляційні нарахування та 3% річних підлягали списанню без процедури включення відповідача в Реєстр.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 3% річних , пені в загальній сумі 2864,69грн. не обгрунтовані та не підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 129 Конституції України, керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грица Ю.І.

Повне рішення складено 22.03.2019