Рішення № 80631095, 18.03.2019, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 березня 2019 р. Справа № 903/872/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В. М., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка. М.П., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Стир-Агробуд”, с.Боратин

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мрія Старосілля”, с. Боратин

про стягнення 1 684 788,88грн.

Представники:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Встановив: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Стир-Агробуд” звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мрія Старосілля” в якому просить суд стягнути 1 684 788,88грн. заборгованості .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачам строків оплати товару, згідно видаткових накладних: №№5, 6 від 22.08.2016р., №7 від 06.10.2016р., № 8 від 26.10.2016р.

Ухвалою суду від 28.11.2018р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, із підготовчої стадії.

Ухвалою суду від 29.01.2019р. призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не прибув, вимог ухвал суду від 15.01.2019р. від 29.01.2019р. не виконав.

Представник відповідача через відділ діловодства суду подав додаткове обґрунтування до відзиву на позовну заяву вх.№01-57/3067/19 від 18.03.2019р. в якому вказує, що між ТзОВ «Мрія Старосілля» та ТзОВ «Стри-Агробуд» договори не укладались.

ТзОВ «Мрія Старосілля » отримувало товарно- матеріальні цінності лише по видаткових накладних, а саме:

-№5 від 22.08.2016р. на суму 619 871,40 грн.;

-№6 від 22.08.22016р. на суму 402 840 грн.;

Оплата в сумі 1 022 711,40 грн. за отримані по вищевказаних накладних товарно-матеріальні цінності проведена платіжними дорученнями №16 від 22.08.2016р. в платіжних дорученнях призначення платежу вказано: оплата за насіння та добрива, засоби захисту рослин по рахунку №11 від 22.08.2016р., проте останній звертає увагу суду на те, що рахунок не зберігся в зв’язку з викраденням документів. В підтвердження обставин щодо викрадення долучив довідку Луцького районного управління поліції від 13.07.2018р.

По видатковій накладній №7 від 06.10.2016р. отриманні товарно-матеріальні цінності на суму 357 553,48 грн. оплачене платіжними дорученням №120 від 13.10.2016р. на суму 357 553,48 грн. з призначенням платежу: за ЗЗР згідно рахунка №19 від 12.10.2016р.

Також по видатковій накладній №8 від 26.10.2016р. товарно-матеріальні на суму 304 524 грн. з ПДВ оплачене платіжним дорученням №137 від 26.10.2016р. з призначенням платежу: за ЗЗР згідно рахунка №20 від 26.10.2016р.

Разом з тим, відповідач звертає увагу суду на те, що вартість товарно–матеріальних вищезазначених накладних та їх види відповідають вартості і назвам зазначених в платіжних дорученнях про здійснення оплату. Крім того, суми розрахунків відповідають зведеним реєстрам бухгалтерського обліку за серпень і жовтень 2016р., в підтвердження долучив оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за серпень 2016р., обороти рахунку 631 за серпень 2016р.

Відповідач подав клопотання за вх.№01-57/3050/19 від 18.03.2019р. про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Згідно видаткових накладних №5 від 22.08.2016р. на суму 619 871,40грн., №6 від 22.08.2016р. на суму 402840грн, №7 від 06.10.2016р. на суму 357 553,48 грн., № 8 від 26.10.2016р. на суму 304 524,00 грн. (а.с. 9,10,12,14)ТзОВ «Стир-Агробуд» (надалі - позивач) поставив (передав у власність) Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія Старосілля» (надалі - відповідач) за погодженою ціною товар відповідно до довіреностей :

- №31 від 22.08.2016р.:горох, гречка, Альфа-Дикамба 5л. Фалькон,460 ЕС к.е.,Альфа-Нуфорон,0,5 гк., Триатлон 0,5 кг., Селітра аміачна, Карбамід марка Б,

- №51 від 06.10.2016р.: Агрітокс 2*10 л. Альфа-Бентанол, 20 л. Альфа- Маїс 0,1 кг., Альфалип, 5л., Альфалип в.р., ОСОБА_1 364 SL в.р. 4*5л., Дикват, Діксіл Ультра,5л, Ореол МАКСІ КЕ 10л., Нітрофікс П, Наповал 1л., Гліфоган 480 в.р., 1*20л.,

- №58/1 від 26.10.2016р.: Альфалип 5л.,Гліфоган 480 в.р. 1*20л., Ореол МАКСІ КЕ 10 л. (а.с. 8, 11, 13) далі за текстом - товар) на загальну суму 1 684 788,88 грн.

Відповідач прийняв товар у власність, про що свідчать підписані без зазначення недоліків представником відповідача та скріплені печаткою підприємства видаткові накладні.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до абз. 4 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

При поставці товарів (робіт) такими первинними документами можуть бути видаткова накладна постачальника або акт здачі-приймання виконаних робіт.

Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документу, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, а носить лише інформаційний характер. Окрім того, форма рахунку (рахунку-фактури) не належить до типових форм, що затверджуються Держкомстатом, а її застосування не передбачено нормативно-правовими актами.

Фактично, рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає виставлення певних сум до сплати покупцям за товари (фактично поставлені) чи послуги (фактично надані), а сам факт отримання товарів повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг).

Аналогічної позиції дотримується Міністерство фінансів України, зокрема у листах № 31-34000-20-26/25136 від 27.11.2006 та № 31-08410-07-27/13794 від 30.05.2011.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України).

У статті 655 Цивільного кодексу України вказано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, у сторін виникли цивільні права та обов’язки з договору купівлі-продажу укладеного шляхом видачі довіреностей та підписаних видаткових накладних, що не суперечить приписам Цивільного кодексу України.

Отже, прийнявши товар від позивача, у відповідача виникло грошове зобов’язання щодо оплати отриманого товару.

Як слідує із матеріалів справи відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у сумі 1 684 788,88 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- №16 від 22.08.2016р. на суму 1 022 711,40 грн., призначення платежу : по №11 від 22.08.2016р.

- № 120 від 13.10.2016р. на суму 357 553,48 грн., призначенням платежу за ЗЗР згідно рах. 19 від 12.10.2016р.;

- № 137 від 26.10.2016р. на суму 304 524,00 грн., призначенням платежу за ЗЗР зг. рах 20 від 26.10.2016р. (а.с. 22-24)

Судом досліджено платіжні доручення та встановлено, що оплата :

- по видаткових накладних за отриманий товар: за №5 від 22.08.2016р. на суму 619 871,40 грн.; №6 від 22.08.22016р. на суму 402 840 грн. проведена платіжним дорученням за №16 від 22.08.2016р. розмірі 1 022 711,40 грн. з призначення платежу: оплата за насіння та добрива, засоби захисту рослин по рахунку №11 від 22.08.2016р.,

-по видатковій накладній №7 від 06.10.2016р. отриманні товарно-матеріальні цінності на суму 357 553,48 грн. оплачене платіжним дорученням №120 від 13.10.2016р. на суму 357 553,48 грн. з призначенням платежу: за ЗЗР згідно рахунка №19 від 12.10.2016р.

- по видатковій накладній №8 від 26.10.2016р. товар поставлено на суму 304 524 грн. оплачене платіжним дорученням №137 від 26.10.2016р. з призначенням платежу: за ЗЗР згідно рахунка №20 від 26.10.2016р.

Згідно довідки Луцького районного управління поліції від 13.07.2018р. слідує, що 13.07.2018р.внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018030130000588 за ст. 185 ч. КК України, які відкриті за заявою ОСОБА_2 по факту викрадення в період з 06.07.2018р. по 12.07.2018р. з приміщення ТзОВ «Марія Старосілля», яке знаходиться за адресою Луцький р-н, с. Боратин, вул. Центральна,74 бухгалтерської документації та ноутбука.

Рахунки в матеріалах справи та у відповідача у зв’язку із викраденням бухгалтерської документації відсутні, та на вимогу ухвали суду від 15.01.2019р. позивач – ТзОВ «Стир-Агробуд» не подав .

Судом встановлено та досліджено, що вартість товарно–матеріальних по вищезазначених накладних їх види відповідають вартості і назвам в платіжних дорученнях.

Крім того, суми розрахунків відповідають зведеним реєстрам бухгалтерського обліку за серпень і жовтень 2016р., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за серпень 2016р., обороти рахунку 631 за серпень 2016р. по відповідачу – ТзОВ «Мрія Старосілля».

Зокрема судом встановлено, що між ТзОВ «Мрія Старосілля» та ТзОВ «Стри-Агробуд» існували господарські зобов’язання тільки з купівлі-продажу товару, що виникли на підставі видаткових накладних, які є предметом судового розгляду.

ТзОВ «Мрія Старосілля» оплатило в повному обсязі заборгованість в сумі 1 684 788,88 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Отже із досліджених документів встановлено, що за спірними видатковими накладними на які позивач посилається, як на правову підставу для стягнення заборгованості та просить задоволити позов, заборгованість відсутня.

Позивачем не доведено порушення свого права з викладених ним підстав, тому в задоволенні позову слід відмовити з мотивів безпідставності та необґрунтованості вимог.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на позивача та не стягувати.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

В позові відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено

22.03.2019р.

Суддя В. М. Дем`як