Рішення № 80629430, 22.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22 березня 2019 року № 826/13869/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Шарій А.А., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідачів Жука Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

28.08.2018 ОСОБА_3 (ОСОБА_3.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ДПІ у Печерському районі) про:

- визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Печерському районі від 02.11.2017 №12/26-55-1-3-02 про виключення із реєстру платників єдиного податку ОСОБА_3 з 30.09.2017;

- зобов'язання ДПІ у Печерському районі відновити реєстрацію як платника єдиного податку з 30.09.2017.

В обґрунтування позовної заяви зазначив про відсутність підстав для прийняття оскаржуваного рішення та дотримання позивачем вимог податкового законодавства.

Позивач вказує, що згідно вимог статей 298 та 299 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) обов'язковою умовою анулювання реєстрації платника єдиного податку є встановлення за результатом податкової перевірки наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Разом з цим, ДПІ у Печерському районі не доведено наявності у позивача такого податкового боргу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому вказав на відсутність підстав для задоволення позову, адже рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 02.11.2017 №12/26-55-1-3-02 є законним та обґрунтованим.

Так, наявність у ФОП ОСОБА_3 податкового боргу із земельного податку на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (з 01.04.2017 по 30.09.2017) підтверджується даними інтегрованої картки платника податків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2019 згідно частини четвертої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) до участі у справі в якості другого відповідача залучено Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві), з огляду на заперечення позивача щодо заміни неналежного відповідача - ДПІ у Печерському районі в частині вимог ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії, на належного - ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідно, представником ГУ ДФС у м. Києві подано відзив на позовну заву.

В ході судового засідання представник позивач заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та надані у справу докази.

Представник відповідачів проти задоволення позову заперечував.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_3 до 30.09.2017 був зареєстрований як фізична особа-підприємець платник єдиного податку.

Згідно рішення ДПІ у Печерському районі від 02.11.2017 №12/26-55-1-3-02 ФОП ОСОБА_3 виключено з реєстру платників єдиного податку на підставі пункту 299.10 статті 299 ПК України з урахуванням підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України у зв'язку із наявністю у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

В якості документа, який підтверджує наявність підстав для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку у рішення від 02.11.2017 №12/26-55-1-3-02 зазначено довідку про наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів від 02.11.2017 №2233/26-55-13-02, згідно якої станом на 02.11.2017 податковий борг по земельному податку становить 88651,54 грн, сформовану на підставі даних інформаційно-аналітичної системи Податковий блок - картки особового рахунку платника.

Позивач не погоджується із рішенням від 02.11.2017 №12/26-55-1-3-02, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, у випадку наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Згідно абзацом 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Верховний Суд в постанові від 21.02.2018 у справі №813/1465/17 вказав, що аналіз викладених правових норм (статтей 298, 299 ПК України) дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи те, що несплата позивачем податкового боргу протягом двох послідовних кварталів встановлена ДПІ у Печерському районі на підставі даних інформаційно-аналітичної системи Податковий блок - картки особового рахунку платника, а не на підставі акта перевірки, яка, в свою чергу, контролюючим органом і не проводилася, суд вважає, що ДПІ у Печерському районі порушено порядок прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

При цьому, суд враховує, що у разі наявності у позивача за даними ІКП податкового боргу станом на початок кожного місяця з 01.04.2017 по 30.09.2017, відповідач має можливість провести податкову перевірку позивача за результатами якої скласти акт в якому відобразити наявність вказаного боргу і після цього вжити заходів для анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку у відповідності до зазначених вимог ПК України. Тому, виключно наявність в ІКП позивача даних щодо наявності податкового боргу не може слугувати єдиною умовою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

У рішенні «Лелас проти Хорватії» Європейський суд з прав людини зауважує, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

З урахуванням викладеного, рішення ДПІ у Печерському районі від 02.11.2017 №12/26-55-1-3-02 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки спірним рішенням ДПІ у Печерському районі безпідставно анульовано реєстрацію позивача як платника єдиного податку, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача відновити таку реєстрацію.

При цьому, відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 19.10.2016 №875 «Про функціональні повноваження структурних підрозділів територіальних органів ДФС» в редакції наказу Державної фіскальної служби України від 06.02.2017 №57 зі змінами, на рівні державних податкових інспекцій залишено виконання лише сервісних функцій. Заходи, що передбачають проведення адміністрування податків, зборів, інших платежів, належать до завдань та функцій Головних управління Державної фіскальної служби.

Згідно з пунктом 19-3.1. статті 19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстрів, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.

Тобто, функції, пов'язані з проведенням заходів з адмініструванням єдиного податку надані ГУ ДФС у м. Києві.

Таким чином, належним способом відновлення права позивача, порушеного рішенням ДПІ у Печерському районі від 02.11.2017 №12/26-55-1-3-02, є зобов'язання саме ГУ ДФС у м. Києві відновити реєстрацію ФОП ОСОБА_3 як платника єдиного податку з 30.09.2017.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням наведених обставин у сукупності суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимим доказами факт порушення його прав в межах спірних правовідносин, в той час, як відповідачами, як суб'єктами владних повноважень не виконано, покладений на них обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає судовий збір в сумі 704,80 грн. При цьому суд враховує порушення прав позивача саме ДПІ у Печерському районі та необхідність відновлення такого права виключно вимогою до ГУ ДФС у м. Києві як похідною.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 02.11.2017 №12/26-55-1-3-02 про виключення із реєстру платника єдиного податку ОСОБА_3 з 30.09.2017.

Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві відновити реєстрацію ОСОБА_3 як платника єдиного податку з 30.09.2017.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_3 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 01011, місто Київ, вулиця Лєскова, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39669867).

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04080, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39439980).

Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 22.03.2019.

Суддя О.М. Чудак