Рішення № 80629372, 22.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 березня 2019 року № 826/15277/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши порядку спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1доГоловного управління Пенсійного фонду України у м. Києвіпровизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368), в якому просить суд:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ у м. Києві щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з липня 2018 року;

зобов'язати ГУ ПФУ у м. Києві поновити виплати ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з липня 2018 року;

допустити негайне виконання рішення суму у межах суми стягнення за один місяць;

зобов'язати ГУ ПФУ у м. Києві подати у місячний строк звіт про виконання рішення суду.

Позиція позивача.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначає, що є громадянином України (паспорт НОМЕР_4, виданий Єнакіївським МВ УМВС України у Донецькій області 22.05.2001, зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою (довідка від 17.11.2014 № НОМЕР_2) та з 01.08.2014 перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в м. Києві, отримує пенсію за віком (номер пенсійного посвідчення НОМЕР_3; номер особового рахунку НОМЕР_5).

Позивач також зазначає, що до липня 2018 відповідач щомісячно нараховував пенсійне забезпечення та перераховував позивачу належні суми. Однак, у липні 2018 без будь-яких пояснень було припинено виплату пенсії.

15.08.2018 позивачка звернулася до відповідача із заявою про надання інформації з цього приводу.

Листом від 27.08.2018 № 66704/02 відповідач повідомив, що відповідно до інформації, наданої розпорядником системи «аркан», гр. ОСОБА_2 було здійснено перетин державного кордону, напрямок перетину - «виїзд», тому з 01.07.2018 їй було призупинено виплату пенсії до з'ясування місця перебування.

Відповідачем також було зазначено, що згідно п/п. 4 і 5 ст. 12 Порядку, затвердженого постановою КМ України від 08.06.2016 № 365 соціальні виплати за рішенням комісії або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», та у разі отримання інформації від державних органів.

Позивач вважає такі дії та бездіяльність відповідача протиправними з підстав, наведених у позовній заяві та просить задовольнити позов

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 31) заперечив проти задоволення позову. Зазначено при цьому, що позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві як внутрішньо переміщена особа.

Посилаючись на положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постанови КМ України № 637 від 05.11.2014, № 365 та № 352 від 08.06.2016, відповідач зазначає, що на підставі списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсії з числа внутрішньо переміщених осіб на період до одержання інформації про скасування довідки та/або результатів додаткової перевірки, управлінням з координації та контролю за виплатою пенсій ГУ ПФУ в м. Києві було призупинено виплату пенсії за віком з 01.07.2018. Зазначається також про отримання інформації про здійснення позивачкою перетину державного кордону, напрямок «виїзд», тому і було зупинено виплату пенсії.

Поновлення виплати пенсії здійснюється у Порядку, затвердженому постановою КМ України від 08.06.2016 № 365. Посилаючись на п. 15 зазначеної постанови в редакції постанови КМ України від 25.04.2018 № 335, яка набрала чинності 12.05.2018, відповідач зазначає, що орган, що здійснює соціальні виплати на підставі рішення Комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця в якому надійшла відповідна заява.

Суми, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного КМ України. Після прийняття окремого порядку, буде вирішено питання виплати коштів за минулий період.

Відповідач зазначає, що для поновлення виплати пенсії звернувся до управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації. Питання виплати пенсії позивачці буде вирішено після надходження рішення Комісії.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою від 24.09.2018, з урахуванням ухвали від 25.09.2018 про виправлення описки, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України вирішено розглядати справу у порядку спрощеного (письмового) провадження. Запропоновано відповідачу надати відзив, учасникам справи запропоновано надати додаткові матеріали.

Встановлені судом обставини.

Так, у даному випадку сторонами не спростовується та не заперечується вищенаведені факти перебування позивачки на обліку у відповідача, наявність у неї статусу пенсіонера та внутрішньо переміщеної особи, а також період, з якого припинено виплату пенсії, а відтак вказані обставини слід вважати встановленими.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058-IV.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV.

Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Проте, як встановлено під час розгляду справи, пенсія з липня 2018 не виплачується до цього часу у зв'язку з наявністю відомостей про перетин позивачкою кордону в напрямку «виїзд». Крім того, підставою для припинення виплат за попередній час є очікування ГУ ПФУ в м. Києві прийняття КМ України у невизначеному майбутньому окремого порядку контролю за внутрішньо переміщеними особами, по суті - слідкуванням, що, за умов очікування саме такого акту, є очевидним протиправним втручанням у приватне життя, що є порушенням ст. 8 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод, а відхід від цих правил допускається лише на підставі Закону та з дотриманням інших умов, визначених Конвенцією.

Водночас, Закон № 1058-IV не передбачає таких підстав припинення або призупинення виплати пенсії, як зазначено відповідачем.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Не спростовують правильності висновків суду і положення пункту 1 частини першої статті 10 та статті 20 Закону № 1706-VII та згаданих у відзиві постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону № 1706-VII Кабінет Міністрів України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.

Частиною другою статті 20 Закону № 1706-VII визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.

Проте, наведені положення Закону № 1706-VII не надають Кабінету Міністрів України повноважень на визначення випадків припинення виплати пенсій та визначення у зв'язку з цим умов подальшого відновлення виплати пенсії.

За змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Як вже зазначалося, преамбулою Закону № 1058-IV визначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

При цьому, згідно з преамбулою Закону № 1706-VII цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (частина перша статті 2 Закону № 1706-VII).

Отже, ураховуючи наведені положення Закону № 1706-VII, суд вважає, що прийняття законодавцем цього Закону спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивач, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України, зокрема в частині першій статті 49 Закону № 1058-IV.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що припинення (призупинення) виплати позивачці пенсії носить протиправний характер, дії/бездіяльність відповідача у цьому контексті вчинені/допущена не у спосіб та не на підставах, передбачених Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце також протиправне втручання у право власності позивачки.

В контексті наведеного слід додати, що відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, приписи щодо чого підлягають застосуванню у даному випадку.

Враховуючи наведене, позов підлягає задоволенню. У частині негайного виконання рішення, слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення пенсії за один місяць.

Крім того, враховуючи те, що пенсія є єдиним джерелом існування позивачки, враховуючи важливість та значимість для позивачки обставин, пов'язаних із поновленням її прав та забезпеченням реального виконання судового рішення, на підставі ч. 2 ст. 14 та ч. 1 ст. 382 КАС України суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням даного судового рішення та зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Щодо розподілу судових витрат, слід зазначити, що у даному випадку судовий збір сплачено не позивачкою, а БФ «Право на захист», а відтак, враховуючи положення ст. 139 КАС України, вказані судові витрати не можуть бути відшкодовані позивачці.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями ст.ст. 2, 5 - 11, 14, 19, 72 - 77, 90, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДР: 42098368) щодо припинення з липня 2018 року нарахування та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1; номер особового рахунку НОМЕР_5).

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДР: 42098368) поновити з липня 2018 нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1; номер особового рахунку НОМЕР_5).

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць у зв'язку з чим зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДР: 42098368) негайно провести нарахування та виплату пенсій в межах сум за один місяць ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1; номер особового рахунку НОМЕР_5).

Встановити судовий контроль за виконанням даного судового рішення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДР: 42098368) подати до суду протягом тридцяти календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду звіт про виконання рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін