Рішення № 80629342, 21.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2019 року № 640/18718/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши порядку спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпровизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368), в якому просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за серпень 2018 року; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію за серпень 2018 року; допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Позиція позивача. Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н, зазначає, що є громадянином України (паспорт НОМЕР_3, виданий Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 30.06.2000, є пенсіонером (посвідчення № НОМЕР_1; номер особового рахунку НОМЕР_4) та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві, вид пенсії - по втраті годувальника. Позивач зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою (довідка від 20.06.2018 № 0000562627).

Зазначається у позові, що 20.06.2018 позивачка особисто звернулася до відповідача із заявою про виплату пенсії за новим місцем проживання у м. Київ.

У червні - липні 2018 позивачка отримувала пенсію на банківський рахунок.

Однак, у серпні 2018 з невідомих причин виплату пенсії здійснено не було. При цьому, жодних рішень з цього приводу вона не отримувала.

10.08.2018 позивачка звернулася до відповідача із заявою про надання інформації з цього приводу.

Листом від 23.08.2018 № 65878/02/5-5801 відповідач повідомив, що «кошти в сумі 5026,23 грн. за серпень 2018 нараховані на додаткову відомість на вересень 2018. Після прийняття окремого порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам буде вирішено питання виплати пенсії за минулий період».

Окремо зазначено, що поновлення виплати пенсії особам здійснюється у Порядку, затвердженому постановою КМ України від 08.06.2016 № 365. При цьому, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачується на умовах окремого порядку, визначеному КМ України. Разом з тим, як зазначає позивачка, ні у вересні, ні у жовтні 2018 пенсія за серпень не була перерахована. У цей період позивач отримав лише поточну пенсію.

Позивач вважає такі дії та бездіяльність відповідача протиправними з підстав, наведених у позовній заяві та просить задовольнити позов

Позиція відповідача. Відповідач у відзиві на позов (а.с. 25) заперечив проти задоволення позову. Зазначено при цьому, що позивачка перебуває на обліку в Дарницькому відділі ГУ ПФУ в м. Києві як внутрішньо переміщена особа. Посилаючись на положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Постанову КМ України № 637 від 05.11.2014, постанову КМ України № 365 від 08.06.2016, відповідач зазначає, крім іншого, що органи соціального захисту наділені функціями контролю за проведенням соціальних виплат шляхом відвідування фактичного місця проживання/перебування, та у випадках відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування вносити подання про припинення соціальних виплат. Соціальні виплати припиняються в разі встановлення факту відсутності такої особи за місцем проживання/перебування. Поновлення виплати пенсії здійснюється у Порядку, затвердженому постановою КМ України від 08.06.2016 № 365. Посилаючись на п. 15 зазначеної постанови в редакції постанови КМ України від 25.04.2018 № 335, яка набрала чинності 12.05.2018, відповідач зазначає, що орган, що здійснює соціальні виплати на підставі рішення Комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця в якому надійшла відповідна заява. Заява позивачки надійшла 20.06.2018 і рішенням Комісії поновлено виплату пенсії.

Суми, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного КМ України. Після прийняття окремого порядку, буде вирішено питання виплати коштів за минулий період.

Власне відповідь позивачу на його запит має по суті той же зміст.

Процесуальні дії, вчинені у справі. Ухвалою від 19.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України вирішено розглядати справу у порядку спрощеного (письмового) провадження. Запропоновано відповідачу надати відзив, учасникам справи запропоновано надати додаткові матеріали.

Встановлені судом обставини. Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Так, у даному випадку сторонами не спростовується та не заперечується факт перебування позивачки на обліку у відповідача, наявність у неї статусу внутрішньо переміщеної особи, а також період, за який не виплачена пенсія (довідка від 02.10.2018 № 83; а.с. 20).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058-IV.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV.

Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Проте, як встановлено під час розгляду справи, пенсія за один місяць не виплачується до цього часу у зв'язку з очікуванням ГУ ПФУ в м. Києві прийняття КМ України у невизначеному майбутньому окремого порядку контролю за внутрішньо переміщеними особами, за їх переміщенням та місцем проживанням, по суті - слідкуванням, що, за умов очікування саме такого акту, є очевидним протиправним втручанням у приватне життя, що є порушенням ст. 8 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод, а відхід від цих правил допускається лише на підставі Закону та з дотриманням інших умов, визначених Конвенцією.

Водночас, Закон № 1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як зазначено відповідачем.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Не спростовують правильності висновків суду і положення пункту 1 частини першої статті 10 та статті 20 Закону № 1706-VII, постанов Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та № 335 від 25.04.2018.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону № 1706-VII Кабінет Міністрів України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.

Частиною другою статті 20 Закону № 1706-VII визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.

Проте, наведені положення Закону № 1706-VII не надають Кабінету Міністрів України повноважень на визначення випадків припинення виплати пенсій.

За змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Як вже зазначалося, преамбулою Закону № 1058-IV визначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

При цьому, згідно з преамбулою Закону № 1706-VII цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (частина перша статті 2 Закону № 1706-VII).

Отже, ураховуючи наведені положення Закону № 1706-VII, суд вважає, що прийняття законодавцем цього Закону спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивач, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України, зокрема в частині першій статті 49 Закону № 1058-IV.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що невиплата позивачці пенсії за один місяць носить протиправний характер, дії/бездіяльність відповідача у цьому контексті вчинені/допущена не у спосіб та не на підставах, передбачених Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце також протиправне втручання у право власності позивачки.

В контексті наведеного слід додати, що відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Враховуючи наведене, позов підлягає задоволенню. У частині негайного виконання рішення, слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення пенсії за один місяць.

Крім того, враховуючи те, що пенсія є єдиним джерелом існування позивачки, враховуючи важливість та значимість для позивачки обставин, пов'язаних із поновленням її прав та забезпеченням реального виконання судового рішення, на підставі ч. 2 ст. 14 та ч. 1 ст. 382 КАС України суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням даного судового рішення та зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, на підставі ст. 139 КАС України на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 704,80 грн., сплачений на підставі квитанції № 8 від 12.11.2018, оригінал якої знаходиться у справі.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями ст.ст. 2, 5 - 11, 14, 19, 72 - 77, 90, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДР: 42098368), яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1; номер пенсійного посвідчення НОМЕР_1; номер особового рахунку НОМЕР_4) пенсії за серпень 2018 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДР: 42098368) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1; номер пенсійного посвідчення НОМЕР_1; номер особового рахунку НОМЕР_4) пенсії за серпень 2018 року.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення пенсії за один місяць - за серпень 2018 року.

На відшкодування сплаченого судового збору стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДР: 42098368).

Встановити судовий контроль за виконанням даного судового рішення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДР: 42098368) подати до суду протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду звіт про виконання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін