Рішення № 80629287, 21.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2019 року № 826/4578/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003961306 та №0003951306 від 19.09.2016 року,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003961306 та №0003951306 від 19.09.2016 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмір різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти і гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним Kypcoм Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сумі процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами прошених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, ні пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Відтак, за висновками позивача, сума прощеної курсової різниці, що виникла на підставі кредитного договору в іноземній валюті, не є отриманим позивачем доходом у розумінні Податкового кодексу України, та не має декларуватись.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2017 відкрито провадження у справі, проведено підготовче засідання та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні з підстав вказаних у письмових запереченнях на позов.

Вказав на те, що перевіркою позивача встановлено порушення останнім вимоги підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: не подання позивачем податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік та відповідно відсутність декларування отриманого доходу в сумі 893 846,78 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату постановлення ухвали) суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, про що складено акт від 01.09.2016 № 214/26-54-13-06-17-2597312473, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 178 160,36 грн. за 2015 рік; підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, що призвело до неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік; пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ за даними перевірки військового збору у сумі 13 407,70 грн. за 2015 рік.

За даними відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 було встановлено дохід отриманий платником податку у грошовій формі як додаткове благо, яке підлягає декларуванню від ПУАТ «Фідобанк» (ЄДРПОУ 14351016) в II кварталі 2015 року у сумі 893 846,78 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.09.2016 №0003691306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 222 870,45 грн., з яких 178 160,36 грн. за основним платежем та 44 710,09 грн. штрафні (фінансові) санкції, №0003951306, яким визначено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 16 759,63 грн., з яких 13 407,70 грн. за основним платежем та 3 351,93 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, та прийнятими на підставі них податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

З матеріалів справи вбачається, що 23.04.2008 між ВАТ «СЕБ Банк» (код ЄДРПОУ 14351016) та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1358, відповідно до якого банк надає ОСОБА_1 (Позичальник) кредит у розмірі 770 000,00 Доларів США з метою придбання нерухомого майна до 23.04.2033 включно. Позичальник за користування кредитом сплачує проценти, які розраховуються за плаваючою відсотковою ставкою.

У подальшому внаслідок правонаступництва (зміна назви) обов'язки позивача щодо повернення кредиту та плати за користування останнім виникли перед ПАТ «ФІДОБАНК» (код ЄДРПОУ 14351016), з яким позивачем 24.04.2015 укладено Додаткову угоду № 4 до Кредитного договору № 1358 від 23.04.2008, якою змінено умови кредитування та відповідно до якої заборгованість Позичальника в розмірі 119 179,57 Доларів США погашено шляхом виділення нового траншу в розмірі 1 501 662, 58 грн. під 0,000001% річних, крім того додатково виділено новий транш в розмірі 1 787 693, 55 грн. під 28% річних (загальна сума «нового» кредиту - 3 289 356,13 грн.).

Позивач у повному обсязі виконав перед Банком обов'язки відповідно до Кредитного договору № 1358 з додатками, про що свідчить довідка Банку про виконання кредитних зобов'язань від 29.05.2015.

Одночасно, враховуючи нестабільну ситуацію на валютному ринку України у позивача перед Кредитором виник «додатковий борг» в розмірі 893 846, 78 грн. у виді суми курсової різниці, що виникла при зміні валюти зобов'язання за фінансовим кредитом в іноземній валюті, оскільки заборгованість станом на 24.04.2015 в розмірі 119 179,57 Доларів США не була в повному обсязі погашена новим траншем в розмірі 1 501 662,58 грн.

Враховуючи вказану обставину, позивач та ПАТ «ФІДОБАНК» дійшли спільної згоди щодо прощення вказаного боргу, про що 28.05.2015 уклали Договір про прощення боргу за Кредитним договором № 1358 від 23.04.2008. Вказаний договір підготовлено Банком у типовій для останнього формі. При цьому сторонами обумовлено, що прощається не фактична заборгованість за кредитним договором, а саме сума курсової різниці, що виникла при зміні валюти зобов'язання за фінансовим кредитом в іноземній валюті.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Судом встановлено, що позивачем не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктами 164.1.2 та 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року.

У відповідності до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відтак, обов'язок для сплати фізичною особою податку на доходи фізичних осіб від отриманого додаткового блага, згідно абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, виникає за наступних обов'язкових умов: повідомлення кредитором щодо прощення кредитної заборгованості та отримання позичальником додаткового блага у формі суми анульованого боргу (що було виконано банком); включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного).

Разом з тим підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Враховуючи викладене, винесення податкових повідомлень-рішень від 20.10.2017 №0018204202 та №0018234202 є неправомірним, оскільки у позивача не виникало обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб.

Суд також, звертає увагу, що підрозділ 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу доповнено пунктом 8 такого змісту: «Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року».

Тобто, не вважається додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку сума, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності у розмірі різниці, яка розрахована цим кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення рішення скасуванню.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 396,30 грн., сплачений згідно квитанції №22159683 від 30.03.2017.

Керуючись положеннями статей 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19.09.2016 №0003961306.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19.09.2016 №0003951306.

Стягнути на користь ОСОБА_1, сплачений судовий збір у розмірі 2 369,30 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Стягувач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

Боржник: Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04213, Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 58, код ЄДРПОУ 39468697)

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його підписання за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов