Ухвала суду № 80628963, 21.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

21 березня 2019 року Справа № 580/971/19

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В., розглянуто у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі № 580/971/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Черкаській області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 № Ф-1782-55-У, прийнято ухвалу.

21.03.2019 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, просить:

- визнати протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 № Ф-1782-55-У Головного управління ДФС у Черкаській області зі сплати заборгованості у сумі 6552 грн.

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 № Ф-1782-55-У Головного управління ДФС у Черкаській області зі сплати заборгованості у сумі 6552 грн.;

- стягнути судові витрати, а саме судовий збір за подання позовної заяви та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 № Ф-1782-55-У.

У обґрунтування заяви зазначено, що на підставі вимоги від 09.11.2018 № Ф-1782-55-У Черкаським РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області 11.03.2019 відкрито виконавче провадження № 58569996, боржником за яким є ОСОБА_1, стягувачем - Головне управління ДФС у Черкаській області, накладено арешт на майно позивача. Позивач зазначає, що стягнення із позивача коштів у межах виконавчого провадження, відкритого на підставі вимоги, що є предметом оскарження може істотно ускладнити ефективний захист порушених інтересів позивача, змусить позивача у подальшому стягувати неправомірно отримані кошти з відповідача.

Вирішуючи подану заяву, суддя зазначає про таке.

Забезпечення позову може застосовуватися лише з підстав, визначених Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав та інтересу, про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

У заяві не зазначено до якого часу позивач просить зупинити стягнення на підставі вимоги про сплату боргу від 09.11.2018 № Ф-1782-55-У і не зазначено про які саме права та інтереси позивача йдеться.

Забезпечення позову - сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову вживаються судом з метою захисту прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.

Підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, зважуються обставини, що містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті з огляду на формальність дотримання вимог. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача у адміністративному процесі, механізмом, що покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого у адміністративній справі. В ухвалі про забезпечення позову суд наводить мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що у заяві про забезпечення позову не обґрунтовано з наданням відповідних доказів на підтвердження, що невжиття визначеного позивачем заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, так само не надано доказів щодо очевидних ознак протиправності акта ненормативного характеру.

Судом встановлено, що вимога від 09.11.2018 № Ф-1782-55-У стосується прав власності у контексті виконання обов'язку перед бюджетом про стягнення з позивача 9009,66 грн. У прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 № Ф-1782-55-У Головного управління ДФС у Черкаській області у частині сплати заборгованості у сумі 6552 грн. Разом з тим, позивач у позовній заяві зазначає про правомірність нарахування недоїмки у сумі 2457,18 грн.

Очевидних ознак протиправності оскаржуваної позивачем вимоги від 09.11.2018 № Ф-1782-55-У щодо сплати 6552,48 грн. на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі судом не встановлено.

Суд дійшов висновку, що не вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.

Керуючись статтями 2, 6-19, 139, 150-154, 248, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі № 580/971/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 № Ф-1782-55-У.

Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.В. Трофімова