Рішення № 80628618, 25.02.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2019 р. Справа № 480/52/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп'яненка О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Приватного виробничого підприємства "Вибір" до Одеської митниці ДФС про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що 08.10.2018 уклав договір постачання пальмітинової кислоти з підприємством, розташованим у Малайзії. 22.12.2018 подав відповідачу документи, необхідні для митного оформлення товару. Митна вартість була визначена за основним методом у відповідності до вимог ст. 57 МК України. Протоколом обробки електронного документу від 22.12.2018 відповідач вимагав надати додаткові документи: договір на перевезення товару та документи, що містять відомості про вартість перевезення товару.

23.12.2018 відповідач видав другий протокол обробки електронного документу, яким вимагав надати виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, переклад на українську мову копії митної декларації країни відправлення від 27.08.2018. На цей запит позивач повідомив листом від 23.12.2018 про те, що необхідні документи вже були надані.

Третім протоколом обробки електронного документу від 23.12.2018 відповідач повідомив про те, що буде здійснено коригування митної вартості товару. У цей же день ним винесено рішення про коригування митної вартості товару, зазначено, що перший метод визначення митної вартості не застосовується, а вартість визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів. Ціна визначена на підставі цінової інформації щодо імпортних операцій ЄАІС Держмитслужби. Також винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів. Для уникнення збитків позивач провів митне оформлення товарів за ціною, визначеною митницею.

Винесені відповідачем рішення та картку відмови вважає протиправними. Надав для митного оформлення документи, визначені ст. 53 МК України. Відповідно до ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні за ціною, заявленою декларантом, виключно за наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Визначено перелік підстав, за яких митний орган має право витребовувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Такі приписи закону зобов'язують відповідача зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідно до ст. 337 ч. 4 МК України контроль із застосуванням системи управління ризиками застосовується з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатнього для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Таким чином, основним методом визначення митної вартості є метод визначення за ціною договору (контракту). Надані позивачем для підтвердження заявленої митної вартості документи не суперечать один одному, у повному обсязі підтверджують ціну товару, його оплату. Підстав для витребовування додаткових документів не було. Фактично єдиною такою підставою стало спрацювання системи ЄАІС ДФС. Товар, ідентичний тому, який пред'явлений для митного оформлення позивачем, за МД від 17.07.2018 та від 04.06.2018 ввезений за іншою ціною.

Зазначені митні декларації також були оформленні позивачем і митне оформлення проводилось за основним методом. З моменту їх оформлення минув значний час, а тому таке порівняння є некоректним, оскільки ціни на товар піддаються постійному коливанню. Крім того, за зазначеними деклараціями постава здійснювалась на умовах CIF — ОСОБА_2 (Україна) і вартість товару включала вартість доставки з порту у Малайзії до порту в Україні. Пред'явлений же до митного оформлення ту грудні 2018 року товар був придбаний на умовах FOB — порт Малайзії, тобто ціна не включала вартість доставки до Україну. Відповідачем цю обставину не взято до уваги.

Стосовно зауважень відповідача до митної декларації країни відправлення вважає необхідним зазначати, що не здійснює оформлення митних декларацій у Малайзії та не має ніякого впливу на цей процес. У декларації в графі 31 відправником зазначено номер замовлення, а не номер коносаменту. Посилання на номер коносаменту в декларації відсутні, тому відповідач зробив необґрунтовані висновки про наявність розбіжностей. У той же час, документами країни відправлення у повній мірі підтверджується кількість та вартість товару.

Також є необґрунтованим твердження відповідача про ненадання відомостей щодо вартості тари та пакування. Відповідно до вимог ст. 58 МК України такі відомості мають подаватися лише у разі якщо такі витрати не включались до вартості товару. Відповідно до п. 4.1 контракту, укладеного позивачем, вартість пакування входить до вартості товару, тобто позивач не мав подавати окремо подавати такі відомості.

Відповідачем подано письмовий відзив у якому він позов не визнав. Пояснив, що позивачем для митного оформлення товару пальмітинової олії подано митну декларацію у якій зазначено вартість 0,81 дол. США за кілограм. Для підтвердження заявленої вартості подано ряд документів.

Під час опрацювання поданих документів програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості передбачали необхідність здійснення перевірки правильності визначення митної вартості товару. У поданих позивачем документах містились розбіжності, документи не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості. У копії декларації країни відправлення від 10.110.2018 не зазначено номер контракту, але міститься номер документу, що збігається з номером контракту, який був складений лише 14.11.2018, тобто не існував на момент оформлення декларації. Також у декларації країни відправлення не повністю зазначено код згідно з УКТЗЕД, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою. Також не подано відомостей про вартість пакування.

У поданому позивачем висновку експертом не здійснено аналізу ринкової вартості подібних (аналогійних) товарів та кон'юнктури ринку.

У наданій довідці про вартість товарно-експедиційних витрат не зазначено умови поставки товару згідно з Інкотермс 2010, що не дає можливості провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування. У зв'язку з цим неможливо було визначити митру вартість за основним методом. Пропоновано подати додаткові документи.

На вимогу позивачем не було надано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Для вибору методу визначення митної вартості були проведені консультації. Уповноважена особа позивача повідомила про неможливість подання додаткових документів. Позивач вже здійснював митне оформлення ідентичних товарів . За результатами консультацій обрано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. Вважає, що картка відмови у прийняття митної декларації та рішення про коригування митної вартості видані правомірно. Просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав із зазначених підстав. Пояснив, що у відповідача взагалі не було встановлених законом підстав вимагати подання додаткових документів. Вимога також не відповідає закону. Вимагалось подати переклад митної декларації країни відправлення, хоча вона викладена англійською мовою і перекладу не підлягає. Крім того, такий документ не є обов'язковими для подання. Позивача фактично звинувачено у невірному оформленні цього документу, хоча позивач його не оформлював і взагалі не бере участь у цьому процесі. Безпідставною є вимога про зазначення у документаціях про вартість перевезення умов постачання за Інкотермс, оскільки товар перейшов у власність позивача в порту Малайзії і далі транспортувався вже позивачем за власний рахунок.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечення проти позову підтримав із зазначених підстав. Пояснив, що подання перекладу декларації вимагалось саме для з'ясування питання про розбіжності у документах. У поданому експертному висновку відсутній аналіз рику та обґрунтування зробленого висновку.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Судом встановлено, що 08.10.2018 позивачем укладено з IOI Pan-Century Oleochemicals Sdn. Bhd (Малайзія) контракт № PCOS/PIE/08102018 про постачання Пальмаку 08-16 вартістю 740 дол. США за тону на загальну суму 36630,00 дол. США. Умови постачання FOB (Інкотермс 2010) — порт Малайзії (а.с. 12).

22.12.2018 позивачем подано до Одеської митниці ДФС митну декларацію для митного оформлення партії товару, отриманого за зазначеним контрактом (а.с. 11). Разом з декларацією подано контракт, інвойс, платіжне доручення в іноземній валюті, коносамент, пакувальний лист, сертифікат походження, сертифікати аналізу, довідка ДП “Укрпромзовнішекспертиза”, митна декларація країни походження, паспорти безпеки, договір про надання послуг з декларування товарів з ТОВ “Українська експедиційна група”, наряд від 19.12.2018, довідка про транспортно-експедиційні витрати, (а.с. 11-38). Митна вартість була визначена за основним методом — ціною договору.

22.12.2018 відповідачем видано протокол обробки електронного документу, яким повідомлялось про спрацювання профілів ризику системи управління ризиками та вимагалось додатково надати договір на перевезення товарів, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення. Також вимагалось, з посиланням на ст. 254 МК України надати переклад на українську мову митної декларації країни відправлення (а.с. 39). Листом від 23.12.2018 ТОВ “Українська експедиційна група” повідомлено про подання усіх наявних документів разом з митною декларацією. Просив також вирішити питання про підтвердження (відмови, коригування, тощо) за наданими документами (а.с. 40). Незважаючи на це відповідачем 23.12.2018 знову видано протокол обробки електронного документа, яким повідомлено про виявлені у поданих документах розбіжності та відсутність у них усіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товарів: у копії митної декларації країни відправлення від 10.11.2018 не зазначені реквізити контракту, разом з тим, зазначений номер документу EGLV 093800359798, що відповідає номеру коносаменту, який складено лише 14.11.2018. В декларації зазначено код товару на рівні восьми знаків, що не відповідає задекларованому згідно з УКТЗЕД. Також не подано відомостей про вартість тари та пакування. Зобов'язано надати додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (а.с. 41-42). Листом від 23.12.2018 ТОВ “Українська експедиційна група” повідомлено про надання раніше повного пакету необхідних для митного оформлення документів, також повідомлено, що додаткові документи подаватися не будуть (а.с. 43).

Протоколом обробки електронного документа від 23.12.2018 відповідачем повідомлено про неможливість підтвердження заявленої митної вартості за поданими документами та проведення її коригування на підставі інформації про операції ідентичними товарами, проведеними раніше позивачем. Також 23.12.2018 відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA500010/2018/000020/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації № UA500010/2018/00339 (а.с. 45-46).

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ст. 50 ч. 1 п. 1 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів. Відповідно до ст. 54 ч. 1, 2 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 57 ч. 1 п. 1 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну, є визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Відповідно до ст. 58 ч. 2, 3 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. З наведених норм вбачається, що відповідач мав повноваження вимагати подання позивачем додаткових документів лише у випадках, визначених ч. 3 ст. 54 МК України.

У протоколі від 22.12.2018 відповідачем такими підставами зазначається відсутність у поданих документах відомостей про вартість перевезення вантажу. Вимагалось надати транспортні (перевізні) документи, а саме договір перевезення товару та документа, що містять відомості про вартість перевезення. Також вимагався переклад митної декларації країни відправлення. Як було зазначено вище, позивачем разом з митною декларацією надано коносамент, договір про надання послуг з декларування товарів та довідку ТОВ “Українська експедиційна група” про те, що товарно-експедиційні витрати по доставці двох контейнерів, що прибули по коносаменту № EGLV 093800359798 з Малайзії, становлять 68535,90 грн. Також було надано наряд № 440 у якому зазначені номери та вага контейнерів. Ця обставина відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. 134 ч. 2 п. 2 Кодексу торговельного мореплавства України коносамент є документом, що підтверджує наявність і зміст договору морського перевезення вантажу. Відповідно до ст. 135, зазначеного кодексу, правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом. Таким чином, наданий позивачем коносамент одночасно є доказом передачі товару перевізнику та підтвердженням наявності та змісту договору морського перевезення. Відповідачем не надано пояснень стосовно розбіжностей, неповноти чи недостовірності відомостей, викладених у вказаних документах, що перешкоджали підтвердженню заявленого розміру витрат на перевезення вантажу. За таких обставин, суд вважає, що у відповідача не було встановлених законом підстав для витребовування додаткових документів для підтвердження вартості перевезення вантажу.

Також безпідставною суд вважає вимогу про надання перекладу митної декларації країни відправлення. Відповідно до вимог ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. З наданої копії митної декларації країни походження вбачається, що її складено англійською мовою, яка є мовою міжнародного спілкування. Крім того, зазнаний документ ч. 2 ст. 53 МК України не віднесено до переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Як було зазначено, на вимогу відповідача ніяких додаткових документів позивачем не подавалось. Незважаючи на це, відповідачем 23.12.2018 винесено другий протокол обробки електронного документа. За результатами аналізу тих же самих документів, що були подані разом з митною декларацією та проаналізовані відповідачем перед виготовленням протоколу від 22.12.2018, у новому протоколі повідомлено про нові, відмінні від зазначених раніше, обставини, що перешкоджають проведенню митного оформлення за задекларованою митною вартістю. Також витребувано документи, подання яких не вимагалось раніше виданим протоколом. Суд вважає, що такі дії відповідача суперечать встановленому Митним кодексом України порядку проведення митного оформлення та порушують права позивача.

За повідомленням відповідача, у митній декларації країни відправлення від 10.11.2018 не зазначені реквізити контракту, разом з тим, зазначений номер документу EGLV 093800359798, що відповідає номеру коносаменту, який складено лише 14.11.2018. цю обставину відповідач вважає такою, що перешкоджає митному оформленню. При цьому відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що у подані митній декларації країни відправлення у графі 31 англійською мовою зазначено номер замовлення, який збігається з номером оформленого пізніше коносаменту. Крім того, відповідачем не подано будь-які докази того, що таке оформлення графи 31 декларації та зазначення коду товару, що за висновком відповідача не відповідає коду УКТЗЕД, суперечить порядку заповнення митної декларації, прийнятому у країні відправлення.

Після повторного повідомлення позивача про відсутність додаткових документів, відповідачем прийнято рішення про необхідність коригування митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Відповідно до ст. 59 ч.ч. 1-2, 4-6 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

Для здійснення коригування відповідачем використано відомості про митну вартість пальмітинової кислоти, ввезення якої здійснювалось самим позивачем за вантажними митними деклараціями від 04.06.2018 та від 17.07.2018 (а.с. 69-72). З наданих відповідачем копій вантажних митних декларацій вбачається, що постачання відбувалось на умовах CIF - Україна, порт ОСОБА_2. Тобто, вартість товару включала і вартість його транспортування в Україну. Відповідно ж до контракту, укладеного позивачем 08.2018 та митної декларації від 22.12.2018 постачання здійснюється на умовах FOB — порт Малайзії. За таких обставин перехід права власності до позивача відбувся за межами України і подальше транспортування здійснювалось позивачем за власний рахунок і не могло бути включено у ціну товару за контрактом. Дослідженими у судовому засіданні доказами не підтверджується проведення, з урахуванням зазначених обставин, коригування митної вартості, як того вимагає ч. 6 ст. 59 МК України. У такому випадку умови постачання не можуть вважатися співставними і використання відповідачем вартості товарів за вказаними деклараціями від 04.06.2018 та від 17.07.2018 без проведення відповідного коригування не відповідає вимогам Митного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності своїх рішень. Картка відмови в прийнятті митної декларації № UA500010/2018/00339 від 23.12.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA500010/2018/000020/2 від 23.12.2018 є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений при зверненні до суду з позовом, у розмірі 3842 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного виробничого підприємства "Вибір" до Одеської митниці ДФС про визнання дій протиправними задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500010/2018/000020/2 від 23.12.2018.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної деклараціях, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2018/00339 від 23.12.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) на користь Приватного виробничого підприємства "Вибір" (код ЄДРПОУ 30608151) судовий збір в розмірі 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві грн. 00 коп.), сплачений при зверненні до суду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 04.03.2019.

Суддя О.В. Соп'яненко