Рішення № 80628598, 22.03.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2019 р. Справа № 480/254/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Гелети С.М., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру), в якій просить зобов’язати ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Юр’ївської сільської ради Путивльського району Сумської області. Також просила подати до суду звіт про виконання судового рішення у строк десять днів з дня набрання ним законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у вересні 2017 позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. Не зважаючи на те, що до заяви були додані усі необхідні документи, визначені законом, відповідач неодноразово відмовляв у наданні такого дозволу. Рішеннями суду позивача було зобов’язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1, однак в подальшому відповідач двічі відмовляв у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

На виконання рішення суду від 14.05.2018 ГУ Держгеокадастру розглянуло заяву ОСОБА_1 та відмовило їй у наданні дозволу, посилаючись на те, що головне управління до передачі земель державної власності сільськогосподарського призначення у комунальну власність, має забезпечити погодження з об’єднаними територіальними громадами передачу земель у власність або користування. Також вказано на те, що земельна ділянка сформована шляхом проведення інвентаризації та запланована для передачі до земель комунальної власності Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області.

Позивач не погоджується із такими діями відповідача у зв’язку із чим звернулась до суду за захистом своїх прав.

07.02.2019 представник відповідача подав відзив, у якому проти позовних вимог заперечує та зазначив, що позивачем не вказано вимоги про скасування рішення від 09.08.2018 № 31-18-0.332-5771/2-18, натомість просить зобов’язати ГУ Держгеокадастру вчинити певні дії. При цьому таке рішення є чинним та не скасованим. Крім того, твердження позивача про відсутність спору між тими самими сторонами та з тих самих підстав не відповідає дійсності, оскільки є рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 та від 14.05.2018, а предметом розгляду таких справ були вимоги, аналогічні до заявлених по даній справі.

Також відповідач заперечує проти позовних вимог у формі зобов’язання ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є виключними повноваженнями ГУ Держгеокадастру і суд не може втручатись у здійснення державним органом своїх дискреційних повноважень. Крім того, представник відповідача заперечував проти встановлення судового контролю за виконанням рішення по даній справі.

Ухвалою суду від 25.01.2019 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд частково задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру із заявою від 22.09.2017 (зареєстрована у ГУ Держгеокадастру у Сумській області 25.09.2017 за № Ж-13255/0/5-17) у якій просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Юр’ївської сільської ради Путивльського району Сумської області (а.с. 31).

Листом від 25.10.2017 № Ж-13255/6-17 відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу, а позивач оскаржила вказану відмову до суду.

Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 по справі № 818/2055/17 частково задоволено вимоги ОСОБА_1 та скасовано рішення ГУ Держгеокадастру, оформлене листом від 25.10.2017 за № Ж--13255-5539/6-17 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Юр’ївської сільської ради Путивльського району Сумської області. Також зобов'язано ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.09.2017 (а.с. 16-18).

На виконання вказаного рішення, ГУ Держгеокадастру повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 та листом від 05.04.2018 № 31-18-0.6-2892/2-18 відмовило у її задоволенні (а.с. 19).

Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 по справі № 818/1629/18 частково задоволено вимоги ОСОБА_1 та зобов'язано ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.09.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Юр’ївської сільської ради Путивльського району Сумської області за межами населеного пункту (а.с. 20-23).

На виконання вищевказаного рішення, ГУ Держгеокадастру розглянуло заяву ОСОБА_1 від 22.09.2017 та листом від 09.08.2018 № 31-18-0.332-5771/2-18 втретє відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою (а.с. 24).

Підставою для відмови, зазначеною в листі від 09.08.2018 № 31-18-0.332-5771/2-18 було те, що на виконання розпорядження Кабінету ОСОБА_2 України від 31.01.2018 № 60-р головне управління до передачі земель державної власності сільськогосподарського призначення у комунальну власність, має забезпечити погодження з об’єднаними територіальними громадами передачу земель у власність або користування. Також вказано те, що земельна ділянка сформована шляхом проведення інвентаризації та запланована для передачі до земель комунальної власності Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області.

Суд не погоджується із висновками відповідача щодо розгляду поданої ОСОБА_1 заяви про надання дозволу на розробку, виходячи із наступного.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Як вбачається з листа ГУ Держгеокадастру від 09.08.2018 № 31-18-0.332-5771/2-18, відмова позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність мотивована відсутністю погодження органу місцевого самоврядування відносно даної земельної ділянки та запланованою передачею земель Новослобідській сільській раді Путивльського району Сумської області.

Вказана підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України, оскільки зазначена норма не містить вимог щодо погодження із органом місцевого самоврядування виділення земельної ділянки на етапі надання дозволу.

Посилання ГУ Держгеокадастру на те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою є його дискреційними повноваженнями, як на підставу відмови в задоволенні позову, є необґрунтованими, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 118 Земельного кодексу України передбачає виключний перелік підстав відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, проте ГУ Держгеокадастру відмовляє позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав, які не передбачені вказаною нормою Земельного кодексу.

Зобов'язання ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою в даному випадку не буде втручанням суду в його дискреційні повноваження, а буде обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач протиправно надав останньому формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством.

Оскільки процес надання позивачу формальних відмов може тривати безкінечно, то в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Таке зобов'язання повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд зазначає, що відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування.

Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (рішення Європейського суду з прав людини Олссон проти Швеції від 24.03.1988 року).

Втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

Також, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_2 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Вказана правова позиція щодо дискреційних повноважень суб'єктів владних повноважень узгоджується з позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі № 816/591/15-а та постанові від 18.10.2018 у справі 818/1976/17.

Крім того, посилання представника відповідача на наявність судових рішень між тими самими сторонами та з тих самих підстав є необґрунтованими, оскільки рішеннями суду від 01.02.2018 та від 14.05.2018 відповідача було зобов’язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.09.2017, так як в ході розгляду справи № 818/2055/17 було встановлено протиправність рішення ГУ Держгеокадастру, прийнятого за результатами її розгляду, а рішенням від 14.05.2018 по справі № 818/1629/18 встановлено порушення порядку розгляду заяви, оскільки рішення щодо надання дозволу або про відмову у наданні дозволу не було прийнято відповідачем.

З огляду на те, що підстави для відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладені в листі ГУ Держгеокадастру від 09.08.2018 № 31-18-0.332-5771/2-18, є протиправними та такими, що не відповідають вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, суд, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення ГУ Держгеокадастру, викладене в листі від 09.08.2018 № 31-18-0.332-5771/2-18 про відмову у надані ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Юр’ївської сільської ради Путивльського району Сумської області.

Крім того, суд вважає, що в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов'язання ГУ Держгеокадастру згідно з заявою ОСОБА_1, зареєстрованою в Головному управлінні Держгеокадастру у Сумській області 25.09.2017 за № Ж-13255/0/5-17, надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Юр’ївської сільської ради Путивльського району Сумської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ГУ Держгеокадастру, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності свого рішення щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв’язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру судові витрати в розмірі 768,40 грн.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання відповідача подати в установлений судом термін звіт про виконання судового рішення, слід зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Таким чином, вказаною нормою встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про зобов'язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладене в листі від 09.08.2018 № 31-18-0.332-5771/2-18 про відмову у надані ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Юр’ївської сільської ради Путивльського району Сумської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл ОСОБА_1 згідно заяви, зареєстрованої в Головному управлінні Держгеокадастру у Сумській області 25.09.2017 № Ж-13255/0/5-17 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Юр’ївської сільської ради Путивльського району Сумської області.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108, код ЄДРПОУ 39765885) на користь ОСОБА_1 (41546, Сумська область, Путивльський район, с. Чаплищі, рнокпп НОМЕР_1) суму судового збору в розмірі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 22.03.2019.

Суддя С.М. Гелета