Рішення № 80628569, 19.03.2019, Сумський окружний адміністративний суд

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2019 р. Справа № 480/547/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шаповала М.М.,

за участю секретаря судового засідання - І.С. Іуткіної,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми про зняття арешту,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 просить суд зняти арешт, накладений на майно ОСОБА_4 Ковпаківським відділом державної виконавчої служби міста Суми.

Свої вимоги мотивує тим, що 02.08.2013 на його ім’я ОСОБА_5, що діяв від імені ОСОБА_4, видав довіреність на право від імені власника продати або обміняти належний власнику автомобіль. Але станом на сьогодні позивач не може скористатися своїм правом на розпорядження автомобілем, оскільки на нього Ковпаківським відділом державної виконавчої служби міста Суми накладено арешт.

18.02.2019 ухвалою суду відкрито провадження, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позову, та зазначив, що в Ковпаківському відділі державної виконавчої служби міста Суми відсутні виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_4 Крім того, згідно з даними автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що зареєстровано відкрите виконавче провадження № 8114438 щодо примусового виконання виконавчого документа АЕ від 16.12.2004 у Зарічному відділі державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області. На момент накладення штрафу виконавче провадження перебувало в Ковпаківському ВДВС та було направлено по територіальності до Зарічного ВДВС для подальшого виконання. Вважає, що Ковпаківський відділ державної виконавчої служби міста Суми є неналежним відповідачем та просив замінити первісного відповідача на належного відповідача - Зарічний відділ державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що згідно з обліковими даними ЄДР МВС станом на 24.01.2019 транспортний засіб марки "Ford Sierra", 1987 року випуску, номерний знак "23168 СА", зареєстровано за ОСОБА_4 (а.с. 6).

02.08.2013 приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_6 посвідчив довіреність (а.с. 5), якою ОСОБА_5, діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_4, уповноважив ОСОБА_7 від імені власника та в його інтересах у межах чинного законодавства України продати або обміняти належний власнику на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ СІС 090989, виданого 22.05.1998 Сумським ОРЕВ ДАІ, автомобіль марки 02.08.2013 приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_6 посвідчив довіреність (а.с. 5), якою ОСОБА_5, діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_4, уповноважив ОСОБА_7 від імені власника та в його інтересах у межах чинного законодавства України продати або обміняти належний власнику на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ СІС 090989, виданого 22.05.1998 Сумським ОРЕВ ДАІ, автомобіль марки "Ford Sierra", 1987 року випуску, двигун № НОМЕР_1, кузов (коляска) № WFOBXXGBBBHL64113, тип ТЗ - легковий, номерний знак "23168 СА". "Ford Sierra", 1987 року випуску, двигун № НОМЕР_1, кузов (коляска) № WFOBXXGBBBHL64113, тип ТЗ - легковий, номерний знак "23168 СА".

Згідно з інформацією, наданою територіальним сервісним центром № НОМЕР_2 в Сумській області, на вказаний транспортний засіб 03.08.2004 Ковпаківським ВДВС накладено арешт (а.с. 7).

У зв’язку з відсутністю можливості розпоряджатися транспортним засобом позивач звернувся до суду з даним позовом про зняття арешту, накладеного на майно ОСОБА_4.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Законом України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 10 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У ст. 14 Закону № 1404-VІІІ визначено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб’єкт оціночної діяльності - суб’єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 15 Закону № 1404-VІІІ сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону № 1404-VІІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону № 1404-VІІІ у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону № 1404-VІІІ стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

За змістом ч. 1 ст. 53 Закону № 1404-VІІІ виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону № 1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 1404-VІІІ арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Згідно з ч. 3 ст. 56 Закону № 1404-VІІІ арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону № 1404-VІІІ постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Частиною 4 ст. 59 Закону № 1404-VІІІ підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону № 1404-VІІІ).

Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

За приписами ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що з позовом про зняття арешту з майна може звернутися особа, якій належить таке майно на праві власності. У даному випадку позивач не є власником арештованого майна ОСОБА_8 У виконавчому провадженні, на яке посилається адвокат позивача, ОСОБА_3 не був учасником цього провадження.

Суд зазначає, що ОСОБА_3 на підставі довіреності від 02.08.2013 (а.с. 5) має право лише продавати та обмінювати транспортний засіб марки "Ford Sierra", номерний знак "23168 СА", що належить ОСОБА_4 У поняття "майно" входить не тільки транспортний засіб, а й інше рухоме та нерухоме майно, майнові права та обов'язки. Позивач не є власником майна ОСОБА_4 та не має права ним розпоряджатися, а відповідно й просити про зняття арешту з усього майна ОСОБА_4

Враховуючи викладене, суд вважає, що за наведених обставин та правових норм вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми про зняття арешту відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 21.03.2019.

Суддя М.М. Шаповал