Рішення № 80628389, 22.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/419/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Салюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС щодо невиконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 № 815/3908/17; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання вказаної постанови з 18.11.2017 по день ухвалення рішення у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 по справі № 815/3908/17, серед іншого, наказ про її звільнення визнано протиправним та скасовано, і позивача поновлено посаді державного інспектора митного поста «Одеса-аеропорт» Одеської митниці ДФС з 27.06.2017. При цьому судове рішення в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання. Однак лише наказом Одеської митниці ДФС від 05.02.2018 ОСОБА_1 поновлено на посаді державного інспектора митного поста «Одеса-аеропорт» Одеської митниці ДФС з 27.06.2017 із умовою «до набрання рішення суду у справі № 815/3908/17». З моменту винесення рішення про поновлення позивача на посаді ОСОБА_1 ніде не працювала та не ставала на облік до центру зайнятості, сподіваючись, що відповідачем судове рішення буле виконано згідно чинного законодавства. Отже в результаті неправомірної бездіяльності відповідача щодо виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі, допущеного до негайного виконання, позивачем не отримувалася належна їй заробітна плата, що зумовило її звернутись за судовим захистом із даним адміністративним позовом.

Ухвалою судді від 29.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено судове засідання на 18.02.2019 року о 10:00 год.

Ухвалою суду від 14.02.2019 заяву представника Одеської митниці ДФС із запереченнями проти розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.

18.02.2019 до суду від Одеської митниці ДФС надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що наказом Одеської митниці від 05.02.2018 № 86-о «Про особовому складу» ОСОБА_1 поновлено на посаді державного інспектора митного поста «Одеса-аеропорт» Одеської митниці ДФС з 27.06.2017 до набрання рішенням суду у справі № 815/3908/17 законної сили в цілому. Таким чином, відповідачем виконано судове рішення в частині поновлення позивача на посаді. Також відповідачем зазначається про численні перешкоди у виконанні зазначеного судового рішення, як от незрозумілість йому змісту судового рішення, нові організаційна структур та штатний розпис на 2018 рік Одеської митниці ДФС. На даний час згідно наказу Одеської митниці від 30.01.2019 № 77-о ОСОБА_1 приступила до виконання обов’язків державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Спеціалізований» Одеської митниці ДФС.

Судове засідання 18.02.2019 відкладено за клопотанням представника позивача на 28.02.2019 о 11:00 год.

27.02.2019 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого після допуску 31.01.2019 до виконання посадових обов’язків ОСОБА_1 звернулася до відповідача з вимогою про виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, але в цьому їй було відмовлено з посиланням на те, що такий середній заробіток може бути стягнутий лише за рішенням суду.

Судове засідання 28.02.2019 відкладено за клопотанням представника відповідача на 11.03.2019 о 10:00 год.

В судовому засіданні 11.03.2019 оголошено перерву до 19.03.2019 о 11:00 год. для надання відповідачем додаткових доказів.

12.03.2019 до суду від Одеської митниці ДФС надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких повторно наведено аргументацію, зазначену у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 19.03.2019 оголошено перерву для надання відповідачем додаткових доказів до 20.03.2019 о 12:00 год.

Ухвалою суду від 20.03.2019 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 № 815/3908/17 – закрито.

До суду з’явилася представник позивача, яка позовні вимоги із викладених у позовній заяві підстав підтримала та просила задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу у митних органах з 25.10.2004 року і на час звільнення перебувала на посаді державного інспектора митного поста «Одеса-аеропорт» Одеської митниці ДФС, на яку позивач переведена наказом від 24.02.2015 р. №209-о.

Наказом Одеської митниці ДФС від 26.06.2017 № 630-о ОСОБА_1 звільнено з займаної посади відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», п.1 ст.40 КЗпП України, у зв’язку зі скороченням чисельності Одеської митниці ДФС, відповідно до затверджених Головою ДФС України організаційної структури та штатного розпису на 2017 рік Одеської митниці ДФС, введених в дію наказом Одеської митниці ДФС від 28.02.2017 №100, враховуючи неможливість переведення на іншу рівнозначну посаду відповідно до кваліфікаційних вимог.

Не погодившись із вищезазначеним наказом про звільнення, ОСОБА_1 оскаржила останній до Одеського окружного адміністративного суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 по справі № 815/3908/17 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, треті особи на стороні відповідача ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області, державний інспектор Лиманська С.С., державний інспектор Бахчиванжи О.Є., державний інспектор Гасюченко Л.П., державний інспектор Поль О.Ю., державний інспектор Саркісян С.Л., державний інспектор Євстратов В.М., державний інспектор Мудрий О.Ю., державний інспектор Назаренко О.В., державний інспектор Яценко І.О., державний інспектор Чухненко В.В., державний інспектор Шаталова Т.М., державний інспектор Матвієнко С.М., державний інспектор Сідорчук Л.Л., державний інспектор Макаров В.А., державний інспектор Крохмаль О.В., державний інспектор Савватеєєв Д.В. про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн. позовні вимоги задоволені частково:

визнано протиправним та скасовано наказ Одеської митниці ДФС від 26.06.2017 р. № 630-о, яким ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 27.06.2017 р. відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», ст40 КЗпП України.

поновлено ОСОБА_1 на посаді державного інспектора митного поста «Одеса-аеропорт» Одеської митниці ДФС з 27.06.2017 р.;

зобов’язано Одеську митницю ДФС вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на роботу за новими організаційною структурою та штатним розписом на 2017 р. Одеської митниці ДФС, затверджених наказом Одеської митниці ДФС від 28.02.2017 р. №100.;

стягнуто з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.06.2017 р. по 17.11.2017 року у розмірі 12762,73 грн.;

стягнуто з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 грн.;

допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора митного поста «Одеса-аеропорт» Одеської митниці ДФС та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 2416,19 грн.;

стягнуто з Одеської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640грн.;

у решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 у справі 815/3908/17 – без змін.

Таким чином, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 у справі 815/3908/17 набрало законної сили 17.04.2018 і за заявами позивача 19.06.2018 Одеським окружним адміністративним судом видані виконавчі листи № 815/3908/17.

01.12.2017 Відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження № 55280962 щодо примусового виконання зазначеного судового рішення в частині поновлення позивача на посаді державного інспектора митного поста «Одеса-аеропорт» Одеської митниці ДФС.

Також 03.07.2018 Відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження № 56681089 щодо примусового виконання судового рішення в частині прийняття ОСОБА_1 на роботу за новими організаційною структурою та штатним розписом Одеської митниці ДФС на 2017 р.

Постановою державного виконавця від 17.10.2018 виконавче провадження № 56681089 закрито у зв’язку зі невиконанням божником та надіслано до ГУ НП в Одеській області повідомлення про вчинення злочину посадовими особами Одеської митниці ДФС.

Наказом Одеської митниці ДФС від 05.02.2018 № 86-о (а.с. 28) ОСОБА_1 поновлено на посаді державного інспектора митного поста «Одеса-аеропорт» Одеської митниці ДФС з 27.06.2017 із ремаркою «до набрання рішення суду у справі № 815/3908/17».

Наказом Одеської митниці від 30.01.2019 № 77-о ОСОБА_1 призначено на посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Спеціалізований» Одеської митниці ДФС.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв’язку з наступним.

З огляду на матеріали справи, постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 по справі № 815/3908/17, допущена до негайного виконання зокрема в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора митного поста «Одеса-аеропорт» Одеської митниці ДФС фактично виконана Одеською митницею ДФС шляхом видання наказу 05.02.2018 № 86-о.

На факті поновлення ОСОБА_1 на посаді на виконання рішення суду, допущеного до негайного виконання саме з 05.02.2018 в судовому засіданні наполягала представник Одеської митниці ДФС.

Крім того, зазначені обставини також убачаються із рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2018, залишеного без змін постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018, у справі № 815/1037/18 за позовом Одеської митниці ДФС до Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 13.02.2018 року ВП №55280962 про накладення на Одеську митницю ДФС штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду.

Так, в межах розгляду вищезазначеного спору судами встановлено, що 09.02.2018 до Одеської митниці ДФС надійшла вимога державного виконавця від 01.02.2018 № 09.1-472/В-З, у якій повідомлено про те, що у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 55280962 по виконанню виконавчого листа № 815/3908/17 виданого 23.11.2017 Одеським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора митного поста "Одеса-аеропорт" Одеської митниці ДФС з 27.06.2017. Станом на 01.02.2018 інформації від Одеської митниці ДФС щодо виконання рішення суду до відділу не надходило. На підставі вищевикладеного та відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" з дня отримання вимоги державного виконавця державний виконавець вимагав негайно виконати рішення суду та надати до відділу підтверджуючі докази виконання вищевказаного рішення суду.

Факт надходження вимоги державного виконавця від 01.02.2018 № 09.1-472/В-З до Одеської митниці ДФС 09.02.2018 підтверджується цією датою у відмітці автоматичного нумератора митниці про надходження (реєстрацію) у нижній частині вищевказаної вимоги.

10.02.2018 року та 11.02.2018 року були вихідними днями.

12.02.2018 року, у перший робочий день з дня отримання вимоги державного виконавця, Одеська митниця ДФС листом від 12.02.2018 №273/15-70-04 повідомила державного виконавця про те, що на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 у справі № 815/3908/17 ОСОБА_1 поновлено на посаді державного інспектора митного поста "Одеса-аеропорт" Одеської митниці ДФС; копія наказу Одеської митниці ДФС від 05.02.2018 № 86-о про поновлення ОСОБА_1 була додана до листа.

13.02.2018 старшим державним виконавцем Коренюк О.В. було винесено постанову про стягнення з Одеської митниці ДФС штрафу за невиконання судового рішення у добровільному порядку в розмірі 5100 грн.

Суди погодилися з позицією Одеської митниці ДФС про те, що при винесенні постанови про накладення штрафу, державним виконавцем не було враховано фактичне виконання боржником постанови суду про поновлення позивача на посаді, про що свідчить наказ Одеської митниці ДФС від 05.02.2018 № 86-о.

І саме через цей факт постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 (виконавче провадження №55280962) від 13.02.2018 про накладення на Одеську митницю ДФС штрафу у розмірі 5100 грн. було визнано такою, що не відповідає критеріям законності, наведених у ч.2 ст.2 КАС України, в тому числі щодо їх невідповідності положенням ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1,2 ст.63, ч.1 ст.75 Закону України “Про виконавче провадження”.

Таким чином, факт поновлення ОСОБА_1 на посаді в Одеській митниці ДФС наказом від 05.02.2018 № 86-о, з огляду на розсуд спору по справі № 815/1037/18, є преюдиційною обставиною в силу ч.4 ст.78 КАС України.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Пунктом третім частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Відповідно до ч.2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За обставин справи, відповідачу було відомо, що за рішенням суду від 17.11.2017 позивача з 27.06.2017 поновлено на посаді і рішення в частині її поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено судом до негайного виконання. Зазначені обставини підтвердив в судовому засіданні й представник відповідача. Отже, з 18.11.2017 відповідач зобов'язаний виконати постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць шляхом прийняття відповідного наказу та здійснення виплати.

При цьому доводи представника відповідача про неможливість виконати рішення суду через те, що вимога державного виконавця від 01.02.2019 № 09.1-472/В-3 надійшла до Одеської митниці від 09.02.2018; незрозумілість Одеській митниці ДФС судового рішення та подання відповідної заяви про його роз’яснення (із відповідним апеляційним оскарженням) тощо, - є неспроможними та на увагу не заслуговують, оскільки по суті свідчать про надання ним невідповідних властивостей для створення штучних підстав задля невиконання судового рішення, яке допущено до негайного виконання, про що було достеменно відомо суб’єкту владних повноважень.

Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України встановлено, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище норма трудового права не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган звільняється від відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

У спірних правовідносинах вина відповідача полягає в ігноруванні положень законодавства щодо виконання прямого обов'язку про негайне поновлення на попередньому місці роботи позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.06.2015 по справі №21-63а15.

Суд також враховує висновок Європейського суду з прав людини про те, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54)).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 зазначив, що "спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення".

Вирішуючи спір, суд також враховує, що правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (відповідно до преамбули цього Кодексу).

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Відтак, оскільки, постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 по справі № 815/3908/17 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора митного поста «Одеса-аеропорт» Одеської митниці ДФС з 27.06.2017 - допущена до негайного виконання та виконана Одеською митницею ДФС лише 05.02.2018 шляхом прийняття наказу від 05.02.2018 № 86-о «По особовому складу», суд дійшов висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України на виплату їй середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 18.11.2017 по 04.02.2018 включно.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100.

Згідно довідки Одеської митниці ДФС від 11.02.2019 № 18 станом на день звільнення 27.06.2017 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становила 4832,38 грн. (квітень 2017 р. та травень 2017 р.).

Аналогічна сума зазначена у довідці Одеської митниці ДФС №494 від 04.08.2017, яку було додано до матеріалів справи № 815/3908/17, в результаті чого судом визначено середньоденну заробітну плату відповідно до постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» на рівні 123,91 грн.

Як встановлено судом, тривалість затримки виконання рішення суду про поновлення на позивача на посаді становить з 18.11.2017 по 04.02.2018, у зв’язку із чим за вказаний період з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток (52 робочих дня) в розмірі 6443,32 грн. з розрахунку середньоденного заробітку: 123,91 грн. х 52 робочих дня.

В той же час позовні вимоги про стягнення середнього заробітку, спричиненого затримкою виконання судового рішення за період з 18.11.2017 по день ухвалення судового рішення задоволенню не підлягають, так як з 05.02.2018 ОСОБА_1 наказом від 05.02.2018 № 86-о поновлена на посаді і з цього часу повинна була отримувати заробітну плату на загальних підставах. При цьому суд зазначає, що такі вимоги є спором щодо проходження публічної служби та становлять окремий предмет спору, який не може обґрунтовуватись контекстом затримки виконання рішення суду.

З урахуванням викладеного, за результатами з’ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (65045, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) до Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а; код ЄДРПОУ 39441717) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Стягнути з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 18.11.2017 по 04.02.2018 в розмірі 6443,32грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.03.2019.

Суддя І.В. Завальнюк

.