Рішення № 80628336, 21.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/131/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., представника позивача - адвоката ОСОБА_1 (за довіреністю), представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства “ХАНУМ ЛТД” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “ХАНУМ ЛТД” звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2018 року №0046061410 та №0046071410.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з п.2 ч.2 ст.351 Митного кодексу України, наказом Головного управління ДФС в Одеській області від 03.09.2018 року №6594, проведена документальна невиїзна перевірка приватного підприємства «ХАНУМ ЛТД» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг при переміщенні ПП «ХАНУМ ЛТД» через митний кордон України товарів за митними деклараціями від 30.06.2017 року №UA500020/2017/001782 та №UA500020/2017/001777. За результатом вказаної перевірки був складений акт ГУ ДФС в Одеській області від 19.09.2018 року №2016/15-32-14-10-11/41197517, у висновках якого зазначені наступні порушення, а саме: ч.ч. 1, 2, 3 статті 43 Митного кодексу України та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання на загальну суму 85764,70 грн., в тому числі по сплаті ввізного мита на суму 71470,59 грн.; по сплаті податку на додану вартість на суму 14294,11 грн. Основною підставою визначення порушень в акті зазначено те, що відповідно до листа уповноваженого органу Туреччини від 14.06.2018 року №84329644/71632, сертифікати про походження від 22.06.2017 року №М 0635837 та від 23.06.2017 року №М 0635844 визнані недійсним, як наслідок відповідач визнає товари такими, походження яких достовірно не встановлено та відповідно встановлено невідповідність підстав для звільнення від оподаткування пільговими ставками на товар, задекларований ПП «ХАНУМ ЛТД». На підставі акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 24.10.2018 року: №0046061410, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання» у розмірі 107205,89 грн. (71470,59 грн. - основний платіж, 35735,30 грн. - штрафні санкції); №0046071410, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання» у розмірі 21441,17 грн. (14294,11 грн. - основний платіж, 7147,06 грн. - штрафні санкції). 29.11.2018 року ГУ ДФС в Одеській області було сформовано податкову вимогу за №107880-17, у зв'язку із несплатою вищезазначених штрафних санкцій, на суму 145785,18 грн.

Позивач вказав, що у пп.2.6.1 акту зазначено, що директору ПП «ХАНУМ ЛТД» особисто вручено запит від 05.09.2018 року №12714/10/15-32-14-10-07 про надання документів, або їх копій, завірених належним чином пояснень, інформації, яка стосується товарів, імпортованих за МД від 30.06.2017 року №UA500020/2017/001782 та №UA500020/2017/001777. ПП «ХАНУМ ЛТД» документів, або їх копій, завірених належним чином пояснень, інформації, яка стосується предмету перевірки, у ході проведення перевірки не надавало.

Позивач зазначив, що у ПП «ХАНУМ ЛТД», згідно з вимогами ПК України, мало б бути 15 днів з моменту отримання запиту для надання відповіді на письмовий запит відповідача, але враховуючи дату надання запиту - 06.09.2018 року та період проведення перевірки - з 11.09.2018 року по 13.09.2018 року, позивач був позбавлений права надати відповідні копії документів та пояснення на запит відповідача, права наданого ст.78 ПК України, до того ж перевірка мала б розпочатись після спливу терміну на надання відповідних документів на запит, тобто, не раніше 28.09.2018 року.

Також позивач зазначив, що ПП «ХАНУМ ЛТД» зареєстровано та взято на облік органами ДФС 07.03.2017 року, юридична адреса: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 22. Позивач здійснював такі види діяльності за КВЕД, які пов'язані із здійсненням зовнішньоекономічних операцій: Код КВЕД 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; Код КВЕД 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; Код КВЕД 46.34 Оптова торгівля напоями; Код КВЕД 46.35 Оптова торгівля тютюновими виробами; Код КВЕД 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; Код КВЕД 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів; Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний).

Позивач вказав, що 01.05.2017 року між ПП «ХАНУМ ЛТД» та компанією «ILLIYON TEKSTIL VE KONFEKSIYON URUNLERI SAN. VE ТІК. LTD STI» (Туреччина) було укладено контракт №05/17 щодо поставки в Україну товарів. Пунктом 3 Контракту визначено, що продавець зобов'язаний здійснити пакування Товару та після здійснення необхідних експортних митних процедур передати Товар перевізнику. Умови поставки визначаються Incoterms-2010 та здійснюються на умовах СРТ. Місце поставки - Україна. Продавець направляє Покупцю за факсом, вказаним Покупцем, товарно-транспортну накладну (коносамент тощо), інвойс, які свідчать про відвантаження Товару. Оригінали міжнародної товарно-транспортної накладної, інвойсу, сертифікату про походження, свідоцтв якості продукції передаються Покупцю разом з Товаром. В рамках зазначеного контракту з Туреччини прибули товари народного споживання в асортименті на вантажних автомобілях НОМЕР_1/АВ2996ХР та д/н НОМЕР_2/АВ6586ХР. 30.06.2017 року директором ПП «ХАНУМ ЛТД» були підготовлені та подані до органів ДФС митні декларації в режимі «IM 40 ДЕ», які були прийняті та зареєстровані за номерами №UA500020/2017/001782 та №UA500020/2017/001777. Разом з митними деклараціями були надані передбачені ст.335 МК України документи, серед яких: контракт №05/17 від 01.05.2017 року, інвойс №107659 від 23.06.20 1 7 року з пакувальним листом до інвойсу №107659 від 23.06.2017, CMR №099119 від 23.06.2017 року, інвойс №107651 від 22.06.2017 року з пакувальним листом до інвойсу №107651 від 22.06.2017, CMR від 22.06.2017 року, сертифікати про походження товару від 22.06.2017 року №М 0635837, від 23.06.2017 року №М 0635844 та інші товаросупровідні та комерційні документи.

Позивач зазначив, що відповідно до інформації, зазначеної у МД та товаросупровідних документах, відправником товару є компанія «ILLIYON TEKSTIL VE KONFEKSIYON URUNLERI SAN. VE ТІК. LTD STI» (Туреччина), а покупцем - ПП «ХАНУМ ЛТД» (Україна). Таким чином, на підставі вищезазначених документів, країна походження товару декларувалась - Туреччина.

Відповідно до МД №UA500020/2017/001782 та №UA500020/2017/001777 товари після повного митного оформлення були випущено у вільний обіг.

Позивач вказав, що документи щодо походження товару були передані позивачу компанією «ILLIYON TEKSTIL VE KONFEKSIYON URUNLERI SAN. VE ТІК. LTD STI» (Туреччина) при прийомі-передачі товару разом з іншими товаросупровідними документами. На момент подання митних декларації та інших документів стосовно країни походження товару у позивача інших відомостей не було. При цьому, що жодними нормативними актами не передбачено обов'язок декларанта перевіряти дані, що зазначені в товаросупровідних документах при заповненні митних декларацій.

У позивача не було підстав не врахувати дані, які надав сам постачальник, який володів зазначеним товаром, а також підстав проігнорувати ті дані, які були перевірені Турецькою митницею при оформленні експортних декларацій.

За таких обставин у позивача не було жодних підстав для виникнення сумнівів щодо дійсності сертифікату про походження товару, а тому навмисного порушення митного законодавства у діях Позивача не має.

Позивач зазначив, що про те, що сертифікати про походження товару від 22.06.2017 року №М 0635837 та від 23.06.2017 року №М 0635844 анульовані, позивачу не було відомо, оскільки усі перераховані документи були отримані декларантом у Одеській митниці ДФС, куди були доставлені перевізником. Зазначені сертифікати про проходження товару були направлені разом із товаром експортером.

Сертифікати про походження товару від 22.06.2017 року №М 0635837 та від 23.06.2017 року №М 0635844 анульовані згідно листа уповноваженого органу Туреччини від 14.06.2018 року №84329644/71632 майже через рік після завершення митних процедур. У відповідь на адвокатський запит відповідач надав копію листа уповноваженого органу Туреччини від 14.06.2018 року№84329644/71632, який складений на іноземній мові та не має належного перекладу, невідомий зміст даного листа.

Позивач вважає висновки відповідача необгрунтованими, оскільки декларант, отримавши документи на товар, вважав їх справжніми, відомості, викладені у них - точними та такими, що відповідають дійсності. Декларантом вносились відомості на підставі документів на товари, а не вносились відомості, отримані із інших джерел, а тому в даному випадку, відповідальність за недостовірні відомості повинна нести особа, яка відповідно оформила документи на товар, а не платник податків.

Позивач вказав, що в діях ПП «ХАНУМ ЛТД» відсутній склад податкового правопорушення, що полягає в заниженні податкових зобов'язань по сплаті митних платежів та по податку на додану вартість.

Ухвалою від 14.01.2019 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 13 лютого 2019 року об 11:00 год.

Ухвалою від 13.02.2019 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 11 березня 2019 року о 10 год. 00 хв.

У судове засідання, призначене на 11 березня 2019 року на 10:00 годину, з’явилися представник позивача та представник відповідача.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважав його необґрунтованим. 12.02.2019 року представник відповідача надав письмовий відзив, в якому зазначив, що письмове повідомлення від 05.09.2018 року №1797/14-10 про проведення з 11.09.2018 року по 13.09.2018 року документальної невиїзної перевірки за адресою: 65044. м. Одеса. вул. Семінарська, буд. 5, вручено директору ПП «ХАНУМ ЛТД» ОСОБА_3 особисто 06.09.2018 року.

Відповідач вказав, що ПП «ХАНУМ ЛТД» за митною декларацією від 30.06.2017 року №UA500020/2017/001782 імпортовано на митну територію України 24 товари (згідно гр. 32 зазначеної митної декларації); за митною декларацією від 30.06.2017 року №UA500020/2017/001777 імпортовано на митну територію України 20 товарів (згідно гр. 32 зазначеної митної декларації). Відправник (експортер) - Illiіуоn Tekstil Ve Konfeksiyon Urunlery San Ve Tic Ltd Sti, адреса - H. Rifat Pasa Mah.Yuzer Havuz Sok Perpa Tic MRZK B-Blok k: 4 No: 470 Sisli/Ist. Одержувачем, особою, відповідальною за фінансове регулювання та декларантом є ПП «ХАНУМ ЛТД».

Відповідач зазначив, що перевезення товарів за МД від 30.06.2017 року №UA500020/2017/001782 та від 30.06.2017 №UA500020/2017/001777 здійснювалося на умовах поставок згідно ІНКОТЕРМС - СРТ UA Одеса на підставі контракту купівлі-продажу №05/17 від 01.05.2017 року, відповідно до якого продавцем товару є компанія Illiіуоn Tekstil Ve Konfeksiyon Urunlery San Ve Tic Ltd Sti (Туреччина), покупцем - ПП «ХАНУМ ЛТД» (Україна). Згідно контракту продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар широкого вжитку та промислові товари, найменування і асортимент якого визначається в інвойсі продавця, а покупець зобов'язується сплачувати за товар згідно цін, вказаних в інвойсах.

ПП «ХАНУМ ЛТД» за митними деклараціями від 30.06.2017 року №UA500020/2017/001782 та від 30.06.2017 року №UA500020/2017/001777 імпортовано на митну територію України товари з Туреччини з застосуванням режиму найбільшого сприяння, за пільговими ставками ввізного мита.

При митному оформленні товарів за митною декларацією від 30.06.2017 року №UA500020/2017/001782 ПП «ХАНУМ ЛТД» надавався сертифікат про походження товару від 22.06.2017 року № М 0635837 (вказаний у графі 44 МД за кодом 0861), з даних якого виходить, що він виданий уповноваженим органом Туреччини. На підставі вказаного сертифікату країна походження товару була задекларована як Туреччина (графа 34 митної декларації).

Відповідач вказав, що Одеською митницею ДФС листом від 16.07.2018 року №832/12/15-70-19-04 надано до ГУ ДФС в Одеської області копію листа Департаменту адміністрування митних платежів ДФС України від 11.07.2018 року №21014/7/99-99-19-04-02-17, яким повідомлено, що відповідно до інформації, направленої листом уповноваженого органу з видачі сертифікатів про походження Туреччини від 14.06.2018 року №84329644/71632, сертифікат про походження товару від 22.06.2017 року № М 0635837 визнаний недійсним. При митному оформленні товарів за митною декларацією від 30.06.2017 року №UA500020/2017/001777 ПП «ХАНУМ ЛТД» надавався сертифікат про походження товару від 23.06.2017 року № М 0635844 (вказаний у графі 44 МД за кодом 0861), з даних якого виходить, що він виданий уповноваженим органом Туреччини. На підставі вказаного сертифікату країна походження товару була задекларована як Туреччина (графа 34 митної декларації).

Відповідач зазначив, що Одеською митницею ДФС листом від 16.07.2018 року №832/12/15-70-19-04 надано до ГУ ДФС в Одеської області копію листа Департаменту адміністрування митних платежів ДФС України від 11.07.2018 року №21014/7/99-99-19-04-02-17, яким повідомлено, що відповідно до інформації, направленої листом уповноваженого органу з видачі сертифікатів про походження Туреччини від 14.06.2018 року №84329644/71632, сертифікат про походження товару від 23.06.2017 року № М 0635844 визнаний недійсним.

Відповідач вказав, що перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг при переміщенні ПП «ХАНУМ ЛТД» через митний кордон України товарів за митними деклараціями від 30.06.2017 року №UА500020/2017/001782 та від 30.06.2017 року №UА500020/2017/001782 встановлено порушення частин 1, 2, 3 статті 43 Митного кодексу України, що призвело до безпідставного надання режиму найбільшого сприяння та застосування пільгових ставок ввізного мита.

Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що згідно з п.2 ч.2 ст.351 Митного кодексу України, наказом ГУ ДФС в Одеській області від 03.09.2018 року №6594 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ПП «ХАНУМ ЛТД», посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області проведена документальна невиїзна перевірка ПП «ХАНУМ ЛТД», своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг при переміщенні ПП «ХАНУМ ЛТД» через митний кордон України товарів за митними деклараціями від 30.06.2017 року №UA500020/2017/001782, від 30.06.2017 року №UA500020/2017/001777.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 19 вересня 2018 року №2016/15-32-14-10-11/41197517 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «ХАНУМ ЛТД», код ЄДРПОУ 41197514, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг при переміщенні через митний кордон України товарів за митними деклараціями від 30.06.2017 року №UA500020/2017/001782, від 30.06.2017 року №UA500020/2017/001777 (а.с. 16-25).

Відповідно до висновку акта, перевіркою встановлено порушення ПП «ХАНУМ ЛТД» ч.ч. 1, 2, 3 ст.43 Митного кодексу України, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов’язання за загальну суму 85764,70 грн., в тому числі по сплаті ввізного мита на суму 71470,59 грн.; по сплаті податку на додану вартість на суму 14294,11 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки від 19 вересня 2018 року №2016/15-32-14-10-11/41197517, 24.10.2018 року Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0046061410, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем “Мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами господарювання” на загальну суму 107205,89 грн., у тому числі 71470,59 грн. – за податковими зобов’язаннями; 35735,30 грн. – штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 28);

- №0046071410, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем “Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб’єктами господарювання” на загальну суму 21441,17 грн., у тому числі 14294,11 грн. – за податковими зобов’язаннями; 7147,06 грн. – штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 29).

Також судом встановлено, що 01.05.2017 року між ПП «ХАНУМ ЛТД» (Покупець) та компанією «ILLIYON TEKSTIL VE KONFEKSIYON URUNLERI SAN. VE ТІК. LTD STI» (Туреччина) (Продавець) було укладено контракт №05/17 щодо поставки в Україну товарів (а.с. 60-63).

Пунктом 3 Контракту визначено, що Продавець зобов'язаний здійснити пакування Товару та після здійснення необхідних експортних митних процедур передати Товар перевізнику. Умови поставки визначаються Інкотермс-2010 та здійснюються на умовах СРТ. Місце поставки - Україна. Продавець направляє Покупцю за факсом, вказаним Покупцем, товарно-транспортну накладну (коносамент тощо), інвойс, які свідчать про відвантаження Товару. Оригінали міжнародної товарно-транспортної накладної, інвойсу, сертифікату про походження, свідоцтв якості продукції передаються Покупцю разом з Товаром.

В рамках зазначеного контракту з Туреччини прибули товари народного споживання в асортименті на вантажних автомобілях НОМЕР_1/АВ2996ХР та д/н НОМЕР_2/АВ6586ХР.

30.06.2017 року директором ПП «ХАНУМ ЛТД» були подані до органів ДФС митні декларації в режимі «IM 40 ДЕ», які були прийняті та зареєстровані за номерами №UA500020/2017/001782 та №UA500020/2017/001777 (а.с. 64-72, 76-85).

Разом з митними деклараціями позивачем були надані передбачені ст.335 МК України документи, серед яких: контракт №05/17 від 01.05.2017 року, інвойс №107659 від 23.06.2017 року з пакувальним листом до інвойсу №107659 від 23.06.2017 року, CMR №099119 від 23.06.2017 року, інвойс №107651 від 22.06.2017 року з пакувальним листом до інвойсу №107651 від 22.06.2017 року, CMR від 22.06.2017 року, сертифікати про походження товару від 22.06.2017 року №М 0635837, від 23.06.2017 року №М 0635844 та інші товаросупровідні та комерційні документи.

Відповідно до інформації, зазначеної у МД та товаросупровідних документах, відправником товару є компанія «ILLIYON TEKSTIL VE KONFEKSIYON URUNLERI SAN. VE ТІК. LTD STI» (Туреччина), а покупцем - ПП «ХАНУМ ЛТД» (Україна).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.345 Митного кодексу України, органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Відповідно до ч.1 ст.345 Митного кодексу України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно ч.1 ст.351 Митного кодексу України, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.351 Митного кодексу України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Згідно ч.1 ст.36 Митного кодексу України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Відповідно до ч.2 ст.36 Митного кодексу України, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст.280 Митного кодексу України, до товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст.43 Митного кодексу України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Згідно ч.6 ст.43 Митного кодексу України, декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв’язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Відповідно до ч.1 ст.45 Митного кодексу України, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Згідно ч.2 ст.48 Митного кодексу України, товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються органом доходів і зборів у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.

Відповідно до ч.1 ст.69 Митного кодексу України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Згідно п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

В рамках зазначеного контракту з Туреччини прибули товари народного споживання в асортименті на вантажних автомобілях НОМЕР_1/АВ2996ХР та д/н НОМЕР_2/АВ6586ХР.

30.06.2017 року директором ПП «ХАНУМ ЛТД» були підготовлені та подані до органів ДФС митні декларації в режимі «IM 40 ДЕ», які були прийняті та зареєстровані за номерами №UA500020/2017/001782 та №UA500020/2017/001777.

Як вже встановлено судом, разом з митними деклараціями №UA500020/2017/001782 та №UA500020/2017/001777 декларантом були надані передбачені ст.335 МК України документи, серед яких: контракт №05/17 від 01.05.2017 року, інвойс №107659 від 23.06.2017 року з пакувальним листом до інвойсу №107659 від 23.06.2017 року, CMR №099119 від 23.06.2017 року, інвойс №107651 від 22.06.2017 року з пакувальним листом до інвойсу №107651 від 22.06.2017, CMR від 22.06.2017 року, сертифікати про походження товару від 22.06.2017 року №М 0635837, від 23.06.2017 року №М 0635844 та інші товаросупровідні та комерційні документи.

Відповідно до інформації, зазначеної у МД та товаросупровідних документах, відправником товару є компанія «ILLIYON TEKSTIL VE KONFEKSIYON URUNLERI SAN. VE ТІК. LTD STI» (Туреччина), а покупцем - ПП «ХАНУМ ЛТД» (Україна).

Так, згідно інвойсів №107659 від 23.06.2017 року та №107651 від 22.06.2017 року (а.с. 73, 86) у графі «Країна походження» зазначено «Туреччина»; у пакувальних листах до інвойсів №107659 від 23.06.2017 року та №107651 від 22.06.2017 року (а.с. 74, 87) у графі «Виробник» зазначено постачальника товару «ILLIYON TEKSTIL VE KONFEKSIYON URUNLERI SAN. VE ТІК. LTD STI» (Туреччина); у міжнародних товарно-транспортних накладних CMR №099119 від 23.06.2017 року та CMR від 22.06.2017 року (а.с. 75, 88) відправником значиться «ILLIYON TEKSTIL VE KONFEKSIYON URUNLERI SAN. VE ТІК. LTD STI» (Туреччина).

З огляду на зазначене, на підставі вищезазначених документів, вбачається, що країна походження товару декларувалась - Туреччина.

Письмові заяви про походження товару, зроблені у вище перелічених документах, виходячи з приписів ч.2 ст.36 та ч.6 ст.43 МК України, вважаються декларацією про походження товару, що є одним із до документів, передбачених ч.1 ст.43 МК України, що підтверджує країну походження товару.

Таким чином, описані вище документи давали можливість відповідачу визначити країну походження товару, однак відповідач цього не зробив, обмежившись інформацією, що міститься в листі уповноваженого органу Туреччини з видачі сертифікатів від 14.06.2018 року №84329644/71632.

Суд бере до уваги доводи позивача стосовно того, що документи щодо походження товару були передані позивачу компанією «ILLIYON TEKSTIL VE KONFEKSIYON URUNLERI SAN. VE ТІК. LTD STI» (Туреччина) при прийомі-передачі товару разом з іншими товаросупровідними документами. На момент подання митних декларації та інших документів стосовно країни походження товару у позивача інших відомостей не було.

При цьому, жодними нормативними актами не передбачено обов'язок декларанта перевіряти дані, що зазначені в товаросупровідних документах при заповненні митних декларацій.

Також суд погоджується з доводами позивача, що у ПП «ХАНУМ ЛТД» не було підстав не врахувати дані, які надав сам постачальник, який володів зазначеним товаром, а також підстав проігнорувати ті дані, які були перевірені Турецькою митницею при оформленні експортних декларацій.

За таких обставин, у ПП «ХАНУМ ЛТД» не було жодних підстав для виникнення сумнівів щодо дійсності сертифікату про походження товару, а тому навмисного порушення митного законодавства у діях позивача немає.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є вірним, виходячи з загальних засад судочинства.

З огляду на викладене, суд бере до уваги доводи позивача, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій декларанта з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання митних вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання митних зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на мито сплачене по пільговим ставкам.

Однак, такі докази в акті перевірки відповідачем не наводяться.

Також суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що лист уповноваженого органу Туреччини з видачі сертифікатів від 14.06.2018 року №84329644/71632, що став підставою проведення перевірки, поданий до суду без перекладу українською мовою, що унеможливлює його дослідження судом.

Оцінюючи доводи позивача стосовно правильності визначення країни походження та підстав звільнення від оподаткування остаточним антидемпінговим митом товарів по МД від 30.06.2017 року №UA500020/2017/001782 та №UA500020/2017/001777, суд зазначає наступне.

Згідно вимог ч.1 ст.44 МК України, для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

Пунктом 2 ч.3 ст.44 МК України визначено, що у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", "Про зовнішньоекономічну діяльність".

В той же час, відповідно до ч.3 ст.48 МК України, у разі неможливості достовірно встановити країну походження товарів, щодо яких застосовуються особливі види мита (антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне або додатковий імпортний збір), такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України за умови сплати особливих видів мита.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із тим, що Одеською митницею ДФС було завершено митне оформлення за МД від 30.06.2017 року №UA500020/2017/001782 та №UA500020/2017/001777, саме Одеською митницею ДФС було визначено країну походження у зазначених митних деклараціях - товар був випущений у вільний обіг на території України, за наявності чинних на момент митного оформлення сертифікатів походження товару від 22.06.2017 року №М 0635837 та від 23.06.2017 року №М 0635844.

Суд бере до уваги доводи позивача про те, що сертифікати про походження товару від 22.06.2017 року №М 0635837 та від 23.06.2017 року №М 0635844 анульовані, позивачу не було відомо, оскільки усі перераховані документи були отримані декларантом у Одеській митниці ДФС, куди були доставлені перевізником. Зазначені сертифікати про проходження товару були направлені разом із товаром експортером.

Суд погоджується з доводами позивача, що сертифікати про походження товару від 22.06.2017 року №М 0635837 та від 23.06.2017 року №М 0635844 анульовані згідно листа уповноваженого органу Туреччини від 14.06.2018 року№84329644/71632, тобто майже через рік після завершення митних процедур.

Суд враховує, що декларантом вносились відомості на підставі документів на товари, а не вносились відомості, отримані із інших джерел, а тому в даному випадку, відповідальність за недостовірні відомості повинна нести особа, яка відповідно оформила документи на товар, а не платник податків.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що в діях ПП «ХАНУМ ЛТД» відсутній склад податкового правопорушення, що відображені в заниженні податкових зобов'язань по сплаті митних платежів та по податку на додану вартість.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Таким чином, суд вважає, що Головним управлінням ДФС в Одеській області не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 24.10.2018 року №0046061410 та від 24.10.2018 року №0046071410, натомість позивач довів суду протиправність вказаних рішень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства “ХАНУМ ЛТД” підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ст.ст. 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства “ХАНУМ ЛТД” – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 24.10.2018 року № НОМЕР_3 та від 24.10.2018 року № НОМЕР_4.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Приватного підприємства “ХАНУМ ЛТД” (адреса: вул. Успенська, 22, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 41197517) судові витрати у розмірі 1930,38 грн. (одна тисяча дев’ятсот тридцять гривень тридцять вісім копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 березня 2019 року.

Суддя В.В. Андрухів

.