Рішення № 80628252, 21.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 р. № 1440/2493/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, вул. Молодіжна, 13, с. Лугове, Березанський район, Миколаївська область, 57463 до відповідача:Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, вул. Леніна, 33, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області, вул. Одеська, 4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57453 про:визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у наданні дозволу; зобов’язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправною бездіяльність Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (надалі – РДА або відповідач) щодо відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 14,00 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (за межами населеного пункту – села Рибаківка);

зобов’язати РДА прийняти розпорядження про надання позивачу вищевказаного дозволу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що РДА, в порушення вимог Закону України від 05.06.2003 № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (надалі – Закон № 899) та затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 № 122 «Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» (надалі – Порядок № 122), відмовився задовольнити його клопотання.

В якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 визначив Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (надалі – Управління) та Коблівську сільську раду Березанського району Миколаївської області (надалі – Рада).

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 40-42) РДА вказала, що, відповідно до встановленого статтею 122 Земельного кодексу України розподілу повноважень щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, вирішення порушеного у клопотаннях позивача питання віднесено до компетенції Управління, про що ОСОБА_1 був неодноразово проінформований.

Позивач подав відповідь на відзив (арк. спр. 56-60), в якій зазначив, що заперечення РДА не спростовують викладену у позові інформацію щодо недотримання відповідачем вимог Закону № 899 та Порядку № 122. Крім того, позивач додав копії розпоряджень РДА (виданих відносно інших осіб), які свідчать про те, що в подібних, на його думку, ситуаціях відповідач надав дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Правом надання пояснень Рада не скористалася.

У поясненнях на позовну заяву (арк. спр. 46-52) Управління вказало, що повноваження щодо видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай) та прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) належать РДА. Також третя особа звернула увагу суду на те, що, згідно з довідкою відділу у Березанському районі Управління від 23.10.2018 № 942/405-18, середній розмір земельної частки (паю) по Рибаківській сільській раді становить 11,93 умовних кадастрових гектара.

В судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримала, відповідач та треті особи представників в судове засідання не направили.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 02.03.2017 (справа № 469/1346/16-ц) Березанський районний суд Миколаївської області задовольнив позов ОСОБА_1 та визнав за ним право на земельну частку (пай) розміром 14,0 га із земель запасу Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, яка померла 16.01.2007 (надалі – Рішення суду, арк. спр. 18-19). Відповідно до викладеного в Рішенні суду, «… ОСОБА_2 … була членом КСП «Прибій» і мала право на земельну частку (пай) розміром 14,0 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі із земель КСП «Прибій» відповідно до п.2 Указу Президенту України від 08.08.1995р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», одна за життя Сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримала …». Крім того, як вказано в Рішенні суду «… представник відповідача – Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області в судовому засіданні позовні вимоги визнав. При цьому пояснив, що на території Рибаківської сільської ради наявні не витребувані паї загальною площею 108,21 га, які перебувають у короткостроковій оренді …».

09.01.2018 позивач звернувся до РДА з приводу надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю) КСП «Прибій» розміром 14,0 умовних кадастрових гектарів в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Листом від 26.01.2018 (арк. спр. 20) РДА, з посиланням на частини третю та четверту статті 122 Земельного кодексу України, повідомила позивачу про те, що йому необхідно звернутися до Управління.

15.03.2018 позивач знову звернувся з того ж приводу до РДА, обґрунтувавши заяву нормами Закону № 899 та Порядку № 122 (арк. спр. 21).

У відповіді від 20.03.2018 (арк. спр. 22) відповідач повторно порекомендував позивачу звернутися до Управління.

За результатами розгляду заяви позивача від 18.04.2018 (арк. спр. 25) відповідач 20.04.2018 надав відповідь аналогічного змісту, а також зазначив, що до грудня 2018 року повноваження щодо розпорядження землями запасу, що входять до складу земель Коблівської ОТГ, будуть передані від Управління до ОТГ.

В матеріалах справи, крім вказаних вище документів, наявні:

лист Управління від 21.07.2017 (арк. спр. 29), виходячи зі змісту якого, ОСОБА_1 звертався до третьої особи з приводу надання відповідного дозволу. Управління заяву не задовольнило, вказавши на відсутність графічного матеріалу із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки;

лист Управління від 05.06.2018 (арк. спр. 27), яким третя особа відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу, посилаючись на те, що Рішенням суду не передбачено виділення земельної частки (паю) із земель державної власності (запасу), а також на те, що у наданій позивачем довідці про середній розмір земельної частки (паю) відсутня інформація щодо сільськогосподарського підприємства;

рішення Коблівської сільської ради від 05.04.2018 № 36 «Про погодження дозволу на розробку проекту землеустрою відведення земельної ділянки в власність для ведення особистого селянського господарства та товарного сільськогосподарського виробництва» (арк. спр. 23-24). Цим рішенням Рада погодила позивачу дозвіл «… на розробку проекту землеустрою відведення земельної ділянки в власність із земель не наданих у власність та постійне користування для громадянин України площею до 14,00 га для товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Коблівської сільської ради Березанського району миколаївської області (Рибаківський старостинський округ …». У додатку № 2 до рішення зазначено місце знаходження земельної ділянки – біля с. Глибоке Березанського району.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок такого виділення врегульований нормами Закону № 899.

Так, згідно з чинною до 01.01.2019 редакцією статей 1 та 2 Закону № 899, право на земельну частку (пай) мають громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), зокрема, є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Закону № 899 (в редакції до 01.01.2019), підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до чинної до 01.01.2019 редакції статті 5 Закону № 899, сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):

розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку;

приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом;

оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку;

приймають рішення про видачу документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації – за межами населених пунктів.

Як вказано вище, у квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до РДА з приводу надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Коблівської сільської ради Березанського району (с. Рибаківка, за межами населеного пункту).

Проте, надання подібного дозволу не передбачено ані Законом № 899, ані Порядком № 122.

Так, згідно з пунктом 3 Порядку № 122, у разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікат на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація може прийняти рішення (розпорядження) про:

коригування проекту землевпорядною організацією з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору);

надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

У разі неприйняття сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією рішення (розпорядження) щодо коригування проекту або надання таких ділянок із земель запасу чи резервного фонду питання вирішується у судовому порядку.

У частині десятій статті 55 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» зазначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом). В той же час, частиною восьмою цієї ж статті встановлено, що у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Позивач не звертався з приводу передачі земельної ділянки державної чи комунальної власності. Така передача, відповідно до частини першої статті 81 Земельного кодексу України, поряд із виділенням громадянам в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), є самостійною підставою для набуття права власності на земельну ділянку.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що у відповідача, в зв’язку із зверненням позивача, не виникло обов’язку з прийняття рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що, відповідно до чинної з 01.01.2019 редакції Закону № 899, підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Зміни, що були внесені до Закону № 899, не передбачають здійснення будь-яких повноважень у процедурі виділення земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) районною державною адміністрацією.

В зв’язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову у позові, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (вул. Молодіжна, 13, с. Лугове, Березанський район, Миколаївська область, 57463, РНОКПП НОМЕР_1) до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (вул. Леніна, 33, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400, ідентифікаційний код 04056693) відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна