Рішення № 80628228, 22.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11:38

22 березня 2019 р. № 400/489/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О., за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В., пр. позивача ОСОБА_1, пр. відповідача ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_3, пров. Палубний, 44, м. Миколаїв, 54025

до відповідача:Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вул. Городецького, 13, м. Київ 1, 01001

про:визнання неправомірними та скасування постанов від 29.01.2019 № 58234538, від 04.02.2019 № 58234538,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернулася до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірними та скасування постанови від 29.01.2019 про відкриття виконавчого провадження № 58234538 про стягнення виконавчого збору у розмірі 2890472,13 грн., постанови від 04.02.2019 ВП № 58234538 про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках у банківських установах: в Одеській обласні дирекції АТ «ОСОБА_4 Аваль» (код фінансової установи 328351), в АБ «Укргазбанк» (код фінансової установи 320478), в АТ «ОСОБА_4 Аваль» (код фінансової установи 380805).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що позивач є майновим поручителем, а не боржником за виконавчим документом, тому може нести відповідальність в межах вартості предмета іпотеки, яке складає 140622 грн., а не в межах заборгованості за кредитним договором в сумі 28 904721,31 грн. Також постанова про арешт коштів майна накладена не на рахунки майна позивача, як фізичної особи, а на рахунки фізичної особи-підприємця, які відкриті позивачем для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідач заперечує проти позову, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки оскаржувані постанови прийняті відповідно до вимог Закону України « Про виконавче провадження».

Заслухав пояснення сторін, дослідив докази, суд дійшов висновку:

28.04.2016 державним виконавцем прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № 50964078 з виконання виконавчого напису нотаріуса № 8673 від 23.11.2010, в якій боржником визначена ОСОБА_3.

23.01.2019 прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України « Про виконавче провадження», оскільки надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа.

29.01.2019 прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № 58234538 по виконанню постанови № 50964078 від 23.01.2019 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_3 у розмірі 2 890472,13 грн.

04.02.2019 прийнята постанова про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках в банках в Одеській обласні дирекції АТ «ОСОБА_4 Аваль» (код фінансової установи 328351), в АБ «Укргазбанк» (код фінансової установи 320478), в АТ «ОСОБА_4 Аваль» (код фінансової установи 380805).

Згідно з ч.3 ст.40 Закону України « Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору (ст.3 Закону України № 1404).

Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.(ч.1,2 ст.27 Закону №1404).

23.01.2019 державним виконавцем разом з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу приймається постанова від 23.01.2019 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_3 в сумі 2890472,13 грн.

Ця постанова позивачем не оскаржується, оскільки саме цією постановою визначається сума виконавчого збору, з якої не погоджується позивач.

В судовому засіданні представник позивача суду пояснив, що постанову від 23.01.2019 про стягнення виконавчого збору позивач не отримувала.

Постанова від 29.01.2019 про відкриття виконавчого провадження № 58234538 прийнята на виконання постанови від 23.01.2019 про стягнення виконавчого збору.

Сума виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження визначається на підставі постанови від 23.01.2019 року, яка не скасована та не оскаржена позивачем, тому правових підстав для скасування постанови від 29.01.2019 у суду немає.

Відповідно до ч.1,2 ст.48 Закону України « Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч.1,2 ст.56 Закону України № 1404).

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення (ч.2ст.15 Закону України № 1404).

Згідно зі ст.51,52 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Аналогічну норму містить ст.128 ГК України.

У виконавчому провадженні № 50964078 боржником є фізична особа.

Якщо б боржником у виконавчому провадженні була не фізична особа, а фізична особа-підприємець, то чинними законодавством передбачена відповідальність підприємця всім своїм майном.

Але боржником у виконавчому провадженні є фізична особа ОСОБА_3, тому відповідач міг накласти арешт на рахунки боржника, відкриті у банку, які використовуються фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем.

Довідка фіскальної служби містить перелік рахунків, відкритих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 Саме на ці рахунки відповідачем накладено арешт, але ФОП ОСОБА_3 не є боржником за цим виконавчим провадженням.

Оскільки чинне законодавство не містить норму, яка б надавала право арештовувати грошові кошти фізичної особи-підприємця за зобов’язаннями не пов’язаними із здійсненням підприємницької діяльності, тому постанову про арешт коштів боржника від 04.02.2019 належить скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином позов належить задовольнити частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_3 (пров. Палубний, 44, м. Миколаїв, 54025, РНОКПП НОМЕР_1) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ 1, 01001, ідентифікаційний код 00015622) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 58234538 від 04.02.2019.

3. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 58234538 від 29.01.2019 відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ 1, 01001, ідентифікаційний код 00015622) на користь ОСОБА_3 (пров. Палубний, 44, м. Миколаїв, 54025, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.), сплачений квитанцією № П305 від 21.02.2019 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко