Рішення № 80628224, 21.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 р. № 400/3006/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54056 до відповідача:Військової частини А0549, вул. Стрілецька, 105, м. Вінниця, Вінницька область, 21007 про:визнання протиправними дій відповідача; зобов’язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом (арк. спр. 25-28), що містив вимоги:

визнати протиправними дії військової частини А0549 (надалі – В/ч або відповідач) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 утриманих сум податку з грошової допомоги при звільненні зі Збройних Сил України, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без відшкодування утриманих сум податку ПДФО;

зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу утримані суми податку з грошової допомоги при звільненні зі Збройних Сил України, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без відшкодування утриманої суми податку (ПДФО).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що при звільненні його з військової служби (червень 2016 року) відповідач не врахував при обчисленні розміру грошової допомоги при звільненні суму щомісячної грошової додаткової винагороди (як частину грошового забезпечення), виплата якої була передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (надалі – Постанова № 889). Ця обставина стала підставою для звернення позивача до суду, та рішенням від 13.02.2018 у справі № 814/2434/17 (надалі – Рішення суду) Миколаївський окружний адміністративний суд, зокрема, зобов’язав відповідача «… здійснити ОСОБА_1 … перерахунок грошової допомоги при звільненні, з урахуванням до грошового забезпечення 60% щомісячної додаткової грошової винагороди … з урахуванням виплаченої суми …». На виконання Рішення суду В/ч мала виплатити позивачу 87 062,85 грн., проте виплатила на 16 977,25 грн. менше, оскільки, за твердженнями ОСОБА_1, в порушення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» (надалі – Порядок № 44), не виплатила таку компенсацію.

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 50) В/ч зазначила, що норма про виплату особам, звільненим із служби, грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (надалі – компенсація), набула чинності 03.06.2018, при тому, що позивача було виключено зі списків особового складу В/ч у 2016 році. На думку відповідача, за таких обставин, вказана норма не підлягає застосуванню, що виключає задоволення позовних вимог.

Позивач подав відповідь на відзив (арк. спр. 56-58); відповідач – заперечення (арк. спр. 61).

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

06.09.2018 державний виконавець Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області відкрив виконавче провадження ВП № 57132291 за заявою ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.03.2018, що був виданий на підставі Рішення суду (арк. спр. 36, 37-38, 44-45).

На виконання рішення суду відповідач нарахував позивачу суму 87 062,85 грн. грошової допомоги при звільненні (арк. спр. 52), при цьому утримав податок з доходів фізичних осіб (15 671,31 грн.) та військовий збір (1 305,94 грн.).

09.10.2018 відповідач перерахував платіжним дорученням № 2566 на картковий рахунок позивача 70 085,60 грн. (арк. спр. 49).

16.10.2018 позивач звернувся до відповідача з приводу виплати компенсації суми податку з доходів фізичних осіб (арк. спр. 14), проте В/ч листом від 07.11.2018 (арк. спр. 15) повідомила позивача про безпідставність його вимог.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Пунктом 2 Порядку № 44 (в редакції, що діяла до 03.06.2017) було передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Держспецзв’язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро.

З 03.06.2017 набула чинності нова редакція Порядку № 44.

Згідно з пунктом 2 чинної редакції Порядку № 44, щомісячна грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу у зв’язку з виконанням ними своїх обов’язків під час проходження служби (грошова компенсація) виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв’язку з виконанням обов’язків під час проходження служби.

Як вказано у пунктах 3 та 4, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв’язку з виконаннями ними своїх обов’язків під час проходження служби (далі – грошове забезпечення), що пов’язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»; виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Таким чином, відповідач був зобов’язаний, одночасно з виплатою позивачу грошової допомоги при звільненні, виплатити компенсацію.

Доводи відповідача про те, що компенсація не підлягає виплаті, оскільки позивача було звільнено із служби до зміни Порядку № 44, суд визнав безпідставними, оскільки застосуванню підлягають норми чинної на момент проведення виплат редакції Порядку № 44.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

В той же час, суд вважає за необхідне зауважити, що сума компенсації, яку мав виплатити відповідач, дорівнює 15 671,31 грн. (арк. спр. 52), а не 16 977,25 грн., як вказав позивач, оскільки Порядком № 44 виплата щомісячної грошової компенсації сум військового збору не передбачена.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54056, РНОКПП НОМЕР_1) до Військової частини А0549 (вул. Стрілецька, 105, м. Вінниця, Вінницька область, 21007, ідентифікаційний код 08540799) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0549, що полягає у невиплаті щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що була утримана з нарахованої та виплаченої 09.10.2018 ОСОБА_1 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 у справі № 814/2434/17 суми грошової допомоги при звільненні.

3. Зобов’язати Військову частину А0549 виплатити ОСОБА_1 щомісячну грошову компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що була утримана з нарахованої та виплаченої 09.10.2018 ОСОБА_1 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 у справі № 814

2434/17 суми грошової допомоги при звільненні.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна