Ухвала суду № 80628080, 14.03.2019, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

14 березня 2019 року СєвєродонецькСправа № 360/3721/18

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Шеховцової А.С.,

та

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому клопотання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про застосування строків звернення до суду в адміністративній справі за позовом Марківської районної державної адміністрації Луганської області до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про скасування акту та рішень,

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Марківської районної державної адміністрації Луганської області (далі - позивач) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточнення просить:

- скасувати рішення відповідача від 10.01.2018 № 3/112/08-03 «Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»;

- скасувати рішення відповідача від 06.02.2018 № 3/508/08-01 «Про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі коштів Фонду соціального страхування України».

Ухвалою суду від 04.12.2018 року, після усунення Позивачем недоліків зазначених в ухвалі від 20.11.2018 про залишення позову без руху, було відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження на 17 грудня 2018 року о 09 год. 30 хв.

21.12.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому Відповідач просив відмовити у задоволені позову, оскільки висновки акту перевірки є вірними та допомога по тимчасовій втраті працездатності ОСОБА_3 за період з 23.03.2017 по 18.05.2017 здійсненна безпідставно, після припинення повноважень останнього, як голови Марківської районної державної адміністрації (а.с. 151-154).

29.01.2019 за клопотанням Відповідача провадження у справі було зупинено до 26.02.2019, сторонам був наданий час для примирення (а.с. 175-177).

30.01.2019 Відповідач подав клопотання про застосування строку звернення до адміністративного суду, в якому просив залишити позову без розгляду у зв’язку із пропуском Позивачем строку звернення до суду (а.с. 181-182).

11.02.2019 Позивач подав заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду (а.с. 199-200), у якому зазначив, що про порушення своїх прав дізнався 16.05.2018 після ознайомлення із постановою Донецького апеляційного адміністративного суду по справі № 812/1267/17. Зазначеною постановою визнано протиправним та скасовано рішення комісії з соціального страхування Марківської районної державної адміністрації про відмову в призначенні (ОСОБА_3О.) допомоги з тимчасової втрати працездатності на підставі листків непрацездатності від 02 червня 2017 року серії АГО № 674242 за період з 22.05.2017 по 02.06.2017; від 16 червня 2017 року серії АГТ № 276689 за період з 06.06.2017 по 16.06.2017; від 30 червня 2017 року серії АГТ № 352616 за період з 21.06.2017 по 30.06.2017; від 21 липня 2017 року серії АГТ № 353839 за період з 10.07.2017 по 21.07.2017.

В судовому засіданні Відповідач підтримав клопотання зазначив, що оскаржені рішення отримані 12.01.2018 та 13.02.2018 відповідно строк їх оскарження збіг 12.07.2018 та 13.8.2018 року.

Позивач додатково до обставин, зазначених у заперечені проти клопотання надав письмові пояснення, у яких зазначив, що ОСОБА_3 перебував на лікарняних в період часу з 02.02.2017 по 21.07.2017, за цей час йому було видано 8-м листів непрацездатності, з яких чотири листи непрацездатності за період часу з 02.02.2017 по 19.05.2017 були оплачені. По 4-х листах непрацездатності за період з 22.05.2017 по 21.07.2017 оплата не проводилась на підставі листа Відповідача від 16.08.2017 № 01/70, у якому зазначено, що оплаті підлягає лише листок непрацездатності з 23.01.2017 до 01.02.2017, в разі звільнення ОСОБА_3 23.01.2017 (далі - лист Фонду, а.с. 202).

Також зазначив, що на підставі листа Фонду від 16.08.2017 № 01/70 комісією із соціального страхування Марківської районної державної адміністрації було прийнято рішення про відмову у призначені допомоги з тимчасової непрацездатності ОСОБА_3 за листами непрацездатності в період з 22.05.2017 по 21.07.2017. Тим самим Відповідач вважав свої дії з невиплати допомоги ОСОБА_3 законними до моменту визнання зазначеного рішення протиправним Донецьким апеляційним адміністративним судом 16.05.2018.

На пропозицію суду представник Позивача відмовився подавати заяву про поновлення строку звернення до суду, та пояснив, що відсутні підстави для подання зазначеної заяви, оскільки відлік строку необхідно рахувати з 16.05.2018, у зв’язку із чим строк звернення до суду не пропущений.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи в межах клопотання, суд встановив таке.

Згідно із статтею 1 Закону України від 09.04.1999 № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації (далі – Закон № 586).

Закон України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров’я (далі - Закон № 1105).

Згідно із статтею 4 Закону № 1105 Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для даної категорії справ встановлений шестимісячний строк звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

На підставі акту перевірки від 22.11.2017 № 11 (а.с. 26-30), Відповідачем було прийнято рішення від 10.01.2018 № 3/112/08-03 «Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а саме: неправомірно витрачених коштів в сумі 29770,53 грн та штрафних санкцій в сумі 14885,27 грн (далі - Рішення від 10.01.2018 № 3/112/08-03, а.с. 36).

У зв’язку з невиконанням Позивачем Рішення від 10.01.2018 № 3/112/08-03, Відповідач прийняв рішення від 06.02.2018 № 3/508/08-01 «Про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі коштів Фонду соціального страхування України» на суму 5090,76 грн, в тому числі штраф – 4465,58 грн, пеня – 625,00 грн (далі - Рішення від 06.02.2018 № 3/508/08-01, а.с. 37).

Зазначені рішення є предметом спору у справі.

Згідно із інформацією, зазначеною у повідомленнях про вручення та визнаною представником Позивача, Рішення від 10.01.2018 № 3/112/08-03, Рішення від 06.02.2018 № 3/508/08-01 отримані Позивачем відповідно 12.01.2018 та 13.02.2018 (а.с. 187, а.с. 189).

Сторонами визнано, що Рішення від 10.01.2018 № 3/112/08-03 та Рішення від 06.02.2018 № 3/508/08-01 винесені Відповідачем у зв’язку із тим, що допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі - ОСОБА_3 по листкам непрацездатності: серії АГТ № 220581 за період з 02.02.2017 по 17.02.2017, серії АГТ № 220666 за період з 20.02.2017 по 10.03.2017, серії АГТ № 220773 за період з 13.03.2017 по 22.03.2017, серії АГТ № 220944 за період з 23.03.2017 по 18.05.2017 за твердженням Відповідача призначена та виплачена з порушенням вимог статті 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Таким чином, в межах даного спору Позивачем оскаржені рішення Відповідача щодо правомірності виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі за період з 02.02.2017 до 18.05.2018 включно.

29.12. 2017 Позивач подав до Відповідача скаргу на ОСОБА_1 № 11, у якій зазначив, що не згоден із висновками останнього про безпідставність оплати лікарняних листів за період з 02.02.2017 до 18.05.2017 включно та необхідність повернення коштів (а.с. 31).

Листом від 10.01.2018 Відповідач відмовив у задоволені скарги на акт № 11 (а.с. 33-35).

В контексті вимог статті 122 КАС України, системний аналіз обставин, зазначених в ОСОБА_1 № 11 та Рішеннях від 10.01.2018 № 3/112/08-03, від 06.02.2018 № 3/508/08-01 свідчить, що з моменту отримання зазначених Рішень Позивач знав про можливе порушення його прав, оскільки рішення та акт № 11 містили висновки Відповідача про неправомірну виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі за період з 02.02.2017 до 18.05.2017 включно.

Суд критично оцінює твердження Позивача про обчислення строку звернення до суду з 16.05.2018 як момент, з якого останній дізнався про порушення своїх прав з наступних підстав.

В рішенні Луганського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 у справі № 812/1267/17 зазначено, що Марківська районна державна адміністрація (Відповідач у справі 812/1267/17) звернулась 07.08.2017 до Станично – Луганського Відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області з проханням надати роз’яснення, чи повинна райдержадміністрація оплачувати листки непрацездатності ОСОБА_3 від 16.06.2017 серії АГТ № 276689, від 30.06.2017 серії АГТ № 352616, від 21.07.2017 серії АГТ № 353839, від 02.08.2017 серії АГТ № 221116, а також довідки ПП «Дента-Лі» від 20.06.2017 № 8 та від 07.07.2017 № 9.

16.08.2017 Станично – Луганським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду у Луганській області було надано відповідь № 01/70 «Щодо оплати листків непрацездатності ОСОБА_3О.», згідно з якою у разі звільнення ОСОБА_3 23.01.2017 оплаті підлягає лише листок непрацездатності з 23.01.2017 по 01.02.2017 (а.с. 86 зворотній бік).

Судом у справі № 812/1267/17 також було встановлено, що листки непрацездатності від 02.06.2017 серії АГІО № 674242, від 16.06.2017 серії АГТ № 352616, від 30.06.2017 серії АГТ № 352616, від 21.07.2017 серії АГТ № 353839, від 02.08.2017 серії АГТ № 221116 не оплачено за рішеннями Комісії із соціального страхування Марківської РДА, з посиланням на роз’яснення Станично – Луганського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду у Луганській області від 16.08.2017 № 01/70.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі № 812/1267/17 було частково задоволено апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 812/1267/17 (а.с. 89-94, далі - справа № 812/1267/17).

Зазначеною постановою рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 812/1267/17 – було доповнено абзацом другим наступного змісту:

«визнати протиправним та скасувати рішення комісії з соціального страхування Марківської районної державної адміністрації про відмову у призначенні допомоги з тимчасової втрати працездатності на підставі листків непрацездатності від 02 червня 2017 року серії АГО № 674242 за період з 02.06.2017; від 16 червня 2017 року серії АГТ № 276689 за період з 06.06.2017 по 16.06.2017; від 30 червня 2017 року серії АГТ № 352616 за період з 21.06.2017 по 30.06.2017; від 21 липня 2017 року серії АГТ № 353839 за період з 10.07.2017 по 21.07.2017.

Однією із позовних вимог ОСОБА_3 у справі № 812/1267/17 була вимога про зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату допомоги з тимчасової втрати працездатності за періоди з 22.05.2017 по 02.06.2017, з 06.06.2017 по 16.06.2017, з 21.06.2017 по 30.06.2017, з 10.07.2017 по 21.07.2017, з 24.07.2017 по 02.08.2017;

Таким чином, правомірність оплати листів непрацездатності за період з 02.02.2017 до 18.05.2018 включно, у справі № 812/1267/17 взагалі не вирішувалась.

За таких обставин перебіг шестимісячного строку звернення Позивача до суду з позовом про оскарження Рішень від 10.01.2018 № 3/112/08-03 та від 06.02.2018 № 3/508/08-01 починається відповідно з 12.01.2018 та з 13.02.2018 та завершується 12.07.2018 та 13.08.2018.

З урахуванням зазначеного суд вважає хибною позицію Позивача про необхідність відраховувати строк звернення до суду з 16.05.2018.

Згідно із частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду за своєю суттю не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і шляхом встановлення строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання.

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані і рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Аналізуючи вищевказане, суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Законодавче обмеження строку оскарження, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Згідно правової позиції Конституційного Суду України, наведеної у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.

При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п. 41, від 03.04.2008).

Після подання Відповідачем 30.01.2019 клопотання про застосування строків звернення, судом, у тому числі під час засідання 14.03.2019, Позивачу неодноразово надавався час для формування позиції з цього приводу та подання заяви про поновлення строку звернення до суду але останній відмовився від подання заяви.

У запереченнях на клопотання про застосування строків, письмових та усних поясненнях Позивач помилково наполягав на необхідності відраховувати строк звернення з 16.05.2018 та відмовився подавати заяву про поновлення строку.

Приймаючи до уваги вимоги частин першої, третьої статті 123 КАС України, та враховуючи ті факти, що питання про дотримання строків звернення до суду виникло після відкриття провадження у справі, а також відмову Позивача подавати заяву про поновлення строку звернення у суду відсутні передбачені законом підстави для залишення позову без руху та надання додаткового часу для формування Позиції Позивача з цього приводу.

Правова конструкція статті 123 КАС України не передбачає в даному випадку право суду самостійно, без ініціативи Позивача, вирішувати питання про поновлення строку звернення до суду.

Згідно із частиною четвертою статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Проте, позивачем будь-яких обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду, не зазначено.

Систематичне помилкове твердження Позивача про необхідність відліку строку звернення до суду з 16.05.2018 суд не визнає поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Згідно із частино восьмою статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, у тому числі з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Керуючись статтями 122, 123, 236, 240, 241, 243, 248, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

Позовну заяву Марківської районної державної адміністрації Луганської області до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про скасування акту та рішень залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали суду складено 21 березня 2019 року.

СуддяОСОБА_4