Рішення № 80627963, 21.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 року 320/281/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кагарлицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кагарлицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 26.10.2018 №104550000279 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році зі зниженням пенсійного віку на 8 років;

- зобов'язати Кагарлицьке об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області призначити та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році зі зниженням пенсійного віку на 8 років відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 10 жовтня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він як особа, яка в період з 11.05.1987 по 28.05.1987 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до положень частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 8 років.

Разом з цим, позивач зауважив, що посилання відповідача (в якості підстави для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах) на відсутність відомостей про періоди його участі, населений пункт чи об’єкт, де ним виконувались роботи з ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС є безпідставними, оскільки, відповідно до вимог чинного законодавства ним було подано до пенсійного фонду всі необхідні документи, що підтверджують його участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

За наведених обставин, позивач вважає рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах протиправним та такими, що порушує його конституційні права на належне пенсійне забезпечення.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що для призначення пенсії необхідно надавати підтверджуючі документи, які б визначали періоди роботи в зоні відчуження. Проте, позивачем таких документів до пенсійного фонду надано не було. Зокрема, відповідач звертав увагу на те, що надані позивачем документи для призначення пенсії не можуть вважатися первинними документами, оскільки такі документи не видавались безпосередньо в зоні відчуження та виготовлялись лише тоді, коли ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не здійснювалася.

Крім того, відповідач зауважив, що позивачем жодним чином не доведено факту виконання робіт в зоні відчуження в 1987 році протягом 14 днів, а тому відсутні будь-які підстави для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку на 8 років.

Відповідачем також подано до суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Вирішуючи питання про наявність підстав для розгляду адміністративної справи в судовому засіданні, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 5 вказаної статті, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У даному випадку предмет позову стосується рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Таким чином, дана адміністративна справа у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності, що має бути розглянута без проведення судового засідання.

Зазначаючи про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, відповідач у клопотанні не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

Враховуючи, що дана адміністративна справа з огляду на її предмет і характер спірних правовідносин є малозначною і будь-яких вагомих підстав для її розгляду у судовому засіданні відповідач не зазначив, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії СК 650464, виданим Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області 18 жовтня 1997 року, з 18.06.1983 зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2) та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується копією посвідчення серії А №052930, виданого Київською обласною державною адміністрацією 27.11.1992.

10 жовтня 2018 року позивач звернувся до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 8 років.

До вказаної заяви позивачем було приєднано ряд документів, серед яких, зокрема: копія трудової книжки серії БТ-І №9033783; копія трудової книжки серії УКР №1151822; копія наказу Кагарлицького автопідприємства від 11.05.1987 №94-ком про відрядження; копія наказу Кагарлицького автопідприємства №13255 від 16.11.1992 №369 про перерахунок заробітної плати водіям, які брали участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; копія довідки від 27.10.1992 №1020, виданої Іванківським шляхобудівельним управлінням №39 про перебування в зоні відчуження; копії товарно-транспортних накладних Іванківського ДСУ №39 за 18.05.1987, 19.05.1987, 20.05.1987; копія довідки про перерахунок заробітної плати водіям Кагарлицького АТП №13255, які брали участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; копії довідок від 18.07.1991 №105 та від 20.11.1992 про виплату підвищеної заробітної плати відповідно до ОСОБА_2 Міністрів та Укрпрофради від 10.06.1986 №207, виданих Кагарлицьким АТП №13255; копія особової картки на ОСОБА_1 по Кагарлицькому АТП №13255; копія довідки про виплату підвищеної заробітної плати відповідно до ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України №501 від 25.08.1992 і листа Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС №1082, виданої Кагарлицьким АТП №13255; копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 серії А №052930.

Рішенням від 26.10.2018 №104550000279 Кагарлицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з посиланням на те, що згідно поданих документів права на пенсію заявник не має.

Будь-яких інших підстав в рішенні не наведено.

Не погоджуючись з відмовою відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Згідно з пунктом 1 абзацу 1 статті 9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.

Статтею 10 зазначеного Закону передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, передбачені статтею 55 Закону №796-XII.

Так, відповідно до частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Зокрема, цією статтею встановлено, що учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 8 років.

Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону (частина третя статті 55 Закону №796-XII).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

Таким чином, необхідними умовами для отримання права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 8 років є: 1) набуття особою в установленому законом порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який працював у зоні відчуження у 1987 році не менше 14 календарних днів; 2) наявність у такої особи страхового стажу не менше 15 років; 3) досягнення особою 52-річного віку.

У свою чергу документи, які подаються до Пенсійного фонду України та його управлінь для призначення пенсії, в тому числі на пільгових умовах, визначені Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.

Так, в силу приписів підпункту 5 пункту 2.1 цього Порядку при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, форма якої затверджена постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об’єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Вказаним вище нормам кореспондують положення частини третьої статті 65 Закону №796-XII, згідно з якими документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Аналізуючи наведені вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право на користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема, право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС".

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році підтверджується копією посвідчення серії А №052930, виданого позивачу 27.11.1992 Київською обласною державною адміністрацією.

Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС сторони до суду не надали.

У період з 12.01.1987 по 25.01.1990 позивач працював в Кагарлицькому АТП на посаді водія, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки серії БТ-І №9033783.

Судом також встановлено, що з 11.05.1987 по 28.05.1987 ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Так, з довідки Іванківського шляхобудівельного управлінням №39 від 27.10.1992 №1020 вбачається, що ОСОБА_1 перебував у зоні відчуження у населеному пункті м. Чорнобиль з 11 травня 1987 року по 28 травня 1987 року та здійснював перевезення асфальту на АБК ЧАЕС.

Крім того, позивачу за період роботи в м. Чорнобиль з 11 травня 1987 року по 28 травня 1987 року по місцю основної роботи в Кагарлицькому АТП 13255 виплачена додаткова заробітна плата в підвищеному розмірі відповідно до ОСОБА_2 Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207, що підтверджується довідкою Кагарлицького АТП №13255 від 20.11.1992 №349.

Враховуючи викладене, твердження відповідача про відсутність доказів, що підтверджують періоди участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд вважає безпідставними та такими, що не знайшли підтвердження під час розгляду даної адміністративної справи.

Жодних документальних свідоцтв, які б спростовували факт відкомандирування позивача в зону ЧАЕС, а саме в м. Чорнобиль для перевезення асфальту на АБК ЧАЕС у період з 11.05.1987 по 28.05.1987, відповідачем як суб'єктом владних повноважень суду надано не було.

Водночас досягнення позивачем відповідного віку та наявність у нього необхідного страхового стажу для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII відповідачем не оспорюється.

За наведених обставин, а також враховуючи досягнення позивачем на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення 52-річного віку, наявність у нього страхового стажу не менше 15 років, набуття позивачем в установленому законом порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та прийняття ним у період з 11.05.1987 по 28.05.1987 участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд дійшов висновку про наявність у позивача всіх визначених чинним законодавством складових для призначення йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 8 років.

З огляду на викладене, рішення відповідача від 26.10.2018 №104550000279, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 8 років, суд вважає протиправним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.

Що стосується позовних вимог позивача про зобов’язання відповідача призначити позивачу пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 8 років з 10.10.2018, суд враховує наступне.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

У свою чергу ознакою дискреційних повноважень є право суб'єкта владних повноважень приймаючи рішення, вчиняючи дії чи утримуючись від їх вчинення, діяти із певною свободою розсуду, тобто можливістю обрати одне з кількох юридично допустимих рішень.

Разом з тим, за наявності у позивача страхового стажу не менше 15 років, досягнення ним певного віку, набуття позивачем в установленому законом порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та прийняття ним у період з 11.05.1987 по 28.05.1987 участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідача є лише один можливий варіант вчинення дій - прийняти рішення про призначення позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 8 років відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII.

Суд констатує, що задоволення вимоги про зобов'язання відповідача вчинити передбачені чинним законодавством дії, відступити від яких він не мав права, однак незаконно відмовився їх вчиняти, чим порушив конституційні права людини і громадянина, не є втручанням у компетенцію суб'єкта владних повноважень.

Водночас, як вже зазначалось судом вище, призначення та виплата пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV і Закону №796-XII.

Частиною першою статті 45 Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Судом встановлено, що із заявою про призначення пенсії позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України 10.10.2018.

Вказані обставини не заперечуються відповідачем.

Таким чином, з урахуванням наведених вище положень законодавства, право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 8 років виникло у позивача 10.10.2018.

При цьому позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача виплачувати позивачу пенсію зі зменшенням пенсійного віку не підлягають задоволенню з огляду на положення частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки право на звернення до суду виникає у позивача у разі порушення його прав, свобод чи інтересів, у зв’язку з чим вимоги на майбутнє не можуть бути предметом розгляду у суді.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 з 10 жовтня 2018 року пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 8 років відповідно до положень частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд зазначає, що згідно з статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини четвертої 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підтвердження витрат сплати правової допомоги, наданої протягом розгляду справи, позивачем надано до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги від 11.12.2018 №87/18; додаток від 11.12.2018 до договору про надання правової допомоги від 11.12.2018 №87/18; акт прийому-передачі юридичних послуг від 17.12.2018 за договором про надання правової допомоги від 11.12.2018 №87/18; деталізований розрахунок витрат на професійну правову допомогу; копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю серії ЧК №000975.

Проте належним чином оформленої квитанції банку про оплату юридичних послуг до матеріалів справи не надано.

Крім того, суд вважає безпідставним включення до акту прийому-передачі юридичних послуг від 17.12.2018 за договором про надання правової допомоги від 11.12.2018 №87/18 таких видів послуг як: правовий аналіз відзиву на позовну заяву та доказів, які надані відповідачем у справі, підготовка відповіді на відзив на позовну заяву та направлення відповіді на відзив на позовну заяву учасникам судового процесу та суду; підготовка до судових засідань, представництво адвокатом інтересів клієнта у судових засіданнях по адміністративній справі про визнання рішення суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання призначити пенсію; написання апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду у справі про визнання рішення суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання призначити пенсію або відзиву на апеляційну скаргу Кагарлицького об’єднаного УПФУ по вказаній справі, оскільки адвокатом на час прийняття рішення у даній справі таких послуг позивачу не надавалось.

З огляду на встановлене, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували у встановленому законом порядку витрати на правничу допомогу, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що такі витрати не підлягають відшкодуванню на користь позивача.

Щодо заявленого клопотання у прохальній частині позову про встановлення для відповідача строку для надання суду звіту про виконання судового рішення у 10-ти денний строк з дня набрання законної сили судовим рішенням, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, та має застосовуватися у виключних випадках.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість ухилення відповідачем від виконання даного судового рішення, а тому підстави для встановлення судового контролю відсутні.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 134, 139, 143, 242-246, 251, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кагарлицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 26.10.2018 №104550000279 про відмову у призначенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році зі зменшенням пенсійного віку на 8 років відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язати Кагарлицьке об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 8 років відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 10 жовтня 2018 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.