Рішення № 80627957, 01.02.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2019 року 320/6009/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області щодо прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 по вул. Шевченка, 105 в с. Запрудка (в межах населеного пункту) в межах Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області та передачу гр. ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,3974 га, кадастровий номер 3222055102:01:007:0074, яка розташована за адресою: Київська область, Іванківський район, с. Запрудка, вул. Шевченка, 105;

- зобов’язати Іванківську селищну раду Іванківського району Київської області прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 по вул. Шевченка, 105 в с. Запрудка (в межах населеного пункту) в межах Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області та передати гр. ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,3974 га, кадастровий номер 3222055102:01:007:0074, яка розташована за адресою: Київська область, Іванківський район, с. Запрудка, вул. Шевченка, 105.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області були наявні всі правові підстави для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 по вул. Шевченка, 105 в с. Запрудка (в межах населеного пункту) в межах Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області, оскільки для його затвердження було подано всі необхідні документи та така технічна документація відповідає вимогам чинного законодавства, що підтверджується висновком Управління Держгеокадастру в Іванківському районі Київської області від 21.06.2016 №276/41-16 та рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 у справі №810/88/18.

Однак, не зважаючи на подання всіх необхідних документів, Іванківська селищна рада Іванківського району Київської області не прийняла рішення про затвердження проекту землеустрою.

На підставі цього позивач вважає, що відповідач проявляє протиправну бездіяльність щодо не прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Крім того, вказаною ухвалою попереджено відповідача, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Копію ухвали суду вручено відповідачу 10.12.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0113329204420.

Проте, на час прийняття рішення у даній справі відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Водночас, відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 05.12.2018 було подано до суду копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 по вул. Шевченка, 105 в с. Запрудка (в межах населеного пункту) в межах Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області та копію заяви ОСОБА_1 від 23.08.2018 за вх. №П-663.2.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Рішенням Іванківської селищної ради від 01.08.2013 №VI-50-2497 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,36 га, розташованої за адресою: Київська область, Іванківський район, с. Запрудка, вул. Шевченка, 105.

На підставі вказаного дозволу, землевпорядною організацією за замовленням позивача був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 0,3974 га, що розташована за адресою: Київська область, Іванківський район, с. Запрудка, вул. Шевченка, 105.

21 червня 2016 року Управління Держгеокадастру в Іванківському районі Київської області погодило ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, про що прийняло висновок від 21.06.2016 №276/41-16.

11 липня 2016 року земельну ділянку площею 0,3974 га, що розташована за адресою: Київська область, Іванківський район, с. Запрудка, вул. Шевченка, 105, було зареєстровано у Державному земельному кадастрі, присвоївши їй кадастровий номер 3222055102:01:007:0074.

31 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Іванківської селищної ради з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Розглянувши вказану заяву, Іванківська селищна рада прийняла рішення від 06.07.2017 №VII-27-929, яким відмовила ОСОБА_1 у затвердженні проекту відведення у власність земельної ділянки, розташованої за адресою: Київська область, Іванківський район, с. Запрудка, вул. Шевченка, 105.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулась до суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 у справі №810/88/18 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області від 06.07.2017 №VII-27-929 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства".

Зокрема, вказаним рішенням суду було встановлено, що висновком Управління Держгеокадастру в Іванківському районі Київської області від 21.06.2016 №276/41-16 був погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, а тому беручи до уваги, що Земельним кодексом України не передбачено повноважень органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, відмовляти у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після його погодження органом Держгеокадастру, рішення Іванківської селищної ради від 06.07.2017 №VII-27-929 є таким, що прийняте відповідачем з перевищенням наданих йому повноважень.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 у справі №810/88/18 не оскаржено.

19 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області із новою заявою, в якій просила затвердити розроблений ФОП ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 по вул. Шевченка, 105 в с. Запрудка (в межах населеного пункту) в межах Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області та передати їй у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,3974 га, кадастровий номер 3222055102:01:007:0074, яка розташована за адресою: Київська область, Іванківський район, с. Запрудка, вул. Шевченка, 105.

До вказаної заяви позивач додала копію рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 у справі №810/88/18 та оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 по вул. Шевченка, 105 в с. Запрудка (в межах населеного пункту) в межах Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області.

Листом від 18.05.2018 №П-352.2 Іванківська селищна рада Іванківського району Київської області повідомила позивача про те, що її заяву було розглянуто на черговій 40 сесії Іванківської селищної ради та за результатами голосування рішення не прийнято ("за" – 1, "утримались" – 16, "проти" – 5, "не голосували" – 3).

23 серпня 2018 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Іванківської селищної ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

До вказаної заяви позивач додала копію відповіді від 18.05.2018 №П-352.2 та копію заяви від 19.04.2018.

Листом від 20.09.2018 №П-663.2 Іванківська селищна рада Іванківського району Київської області повідомила позивача про те, що її заяву було розглянуто на черговій 44 сесії Іванківської селищної ради та за результатами голосування рішення не прийнято ("за" – 1, "утримались" – 9, "проти" – 10, "не голосували" – 1).

Вважаючи, що відповідачем допущено бездіяльність, яка виявилась у не прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як стверджує позивач, бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду її заяви протягом строку, встановленого ст. 118 Земельного кодексу України, та у спосіб, передбачений Законом України "Про місце самоврядування в Україні".

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності.

Частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної ОСОБА_3 і ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Разом з тим, відповідно до змісту п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з ч. 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов’язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід’ємною частиною протоколу сесії ради.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення вважається прийнятим, якщо воно прийнято більшістю депутатів від загального складу ради.

Водночас, відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надано відповідь від 18.05.2018 на заяву позивача від 19.04.2018 та відповідь від 20.09.2018 на заяву позивача від 23.08.2018.

З даних відповідей вбачається, що заяви позивача розглядались на сесії Іванківської селищної ради, однак рішення за результатами голосування не прийнято.

Разом з тим, суд погоджується з твердження позивача, що надання земельної ділянки або відмова у її наданні здійснюється виключно органами, визначеними у ст. 118 Земельного кодексу України. Рішення, дію або бездіяльність цих органів щодо надання земельних ділянок може бути оскаржено до суду.

Отже, можна зробити висновок, що питання про затвердження ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Іванківська селищна рада Іванківського району Київської області зобов'язана була розглянути на пленарному засіданні у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою та прийняти відповідне рішення, чого відповідачем зроблено не було.

За вказаних обставин, суд дійшов висновок про наявність протиправної бездіяльності відповідача, яка виявилася у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяв позивача від 19.04.2018 та від 23.08.2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 по вул. Шевченка, 105 в с. Запрудка (в межах населеного пункту) в межах Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області та передачу гр. ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,3974 га, кадастровий номер 3222055102:01:007:0074, яка розташована за адресою: Київська область, Іванківський район, с. Запрудка, вул. Шевченка, 105.

Що стосується позовних вимог позивача про зобов’язання Іванківську селищну раду Іванківського району Київської області прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 по вул. Шевченка, 105 в с. Запрудка (в межах населеного пункту) в межах Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області та передати гр. ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,3974 га, кадастровий номер 3222055102:01:007:0074, яка розташована за адресою: Київська область, Іванківський район, с. Запрудка, вул. Шевченка, 105, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частинами 1-4 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:а)приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б)одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частиною 8 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч. 10-11 ст. 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже, виходячи з положень статті 122 Земельного кодексу України, прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування, у цьому випадку - селищної ради. При цьому на підставі наведених вище положень частини дев'ятої статті 118 ЗК України сільська рада зобов'язана прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність у двотижневий строк із дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція висловлена ОСОБА_3 Судом у постанові від 29.08.2018 у справі №640/9870/16-а.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, Земельний кодекс України не надає органу місцевого самоврядування права вибору дії під час вирішення питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, оскільки в силу вимог ст. 118 Земельного кодексу України селищна рада зобов'язана прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, якщо розроблений проект землеустрою погоджений всіма необхідними органами та особами.

Як свідчать матеріали справи, висновком Управління Держгеокадастру в Іванківському районі Київської області від 21.06.2016 №276/41-16 був погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1

Крім того, суд звертає увагу на те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 у справі №810/88/18 визнано протиправним та скасовано рішення Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області від 06.07.2017 №VII-27-929 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства".

Зокрема, вказаним рішенням суду було встановлено, що висновком Управління Держгеокадастру в Іванківському районі Київської області від 21.06.2016 №276/41-16 був погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, а тому беручи до уваги, що Земельним кодексом України не передбачено повноважень органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, відмовляти у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після його погодження органом Держгеокадастру, рішення Іванківської селищної ради від 06.07.2017 №VII-27-929 є таким, що прийняте відповідачем з перевищенням наданих йому повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 погоджений Управлінням Держгеокадастру в Іванківському районі Київської області, про що прийнято висновок від 21.06.2016 №276/41-16, суд приходить до висновку, такий проект землеустрою підлягає затвердженню відповідачем відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 ч. 4 ст. 245 КАС України).

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

При цьому, як вбачається з положень Рекомендації ОСОБА_5 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_5 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20 травня 2013 року №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Суд звертає увагу на те, що рішення суб'єкта владних повноважень про відмову у затвердженні проекту землеустрою має містити вичерпні підстави для такої відмови, з метою гарантування права особи на оскарження такого рішення та запобігання можливим подальшим відмовам у такому затвердженні та неодноразовому зверненню осіб до суду за захистом своїх прав.

Суд зазначає, що дискреційні функції Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області як суб'єкта владних повноважень стосовно вирішення питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність жорстко обмежені в законодавчому порядку, оскільки відмова у такому затвердженні має відповідати положенням земельного законодавства та може бути оскаржена у судовому порядку.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи у суді був встановлений факт неправомірної відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою та відповідність поданої позивачем на затвердження документації із землеустрою вимогам чинного законодавства, що підтверджується рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 у справі №810/88/18, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв'язку з чим повний та ефективний захист порушених права позивача потребує зобов'язання Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області вчинити ті дії, від виконання яких він безпідставно ухилялася, а саме: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 по вул. Шевченка, 105 в с. Запрудка (в межах населеного пункту) в межах Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області та передати гр. ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,3974 га, кадастровий номер 3222055102:01:007:0074, яка розташована за адресою: Київська область, Іванківський район, с. Запрудка, вул. Шевченка, 105.

При цьому, суд враховує, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

У постановах ОСОБА_3 Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14 зазначено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Крім того, керуючись положеннями частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розцінює неподання відповідачем відзиву на позовну заяву без поважних причин як визнання ним позову у повному обсязі.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1409,60 грн., що підтверджується квитанціями від 06.11.2018 №33 на суму 704,80 грн. та від26.11.2018 №70 на суму 704,80 грн.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень - Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області, яка виявилася у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 від 19.04.2018 та від 23.08.2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 по вул. Шевченка, 105 в с. Запрудка (в межах населеного пункту) в межах Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області та передачу гр. ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,3974 га, кадастровий номер 3222055102:01:007:0074, яка розташована за адресою: Київська область, Іванківський район, с. Запрудка, вул. Шевченка, 105.

Зобов’язати Іванківську селищну раду Іванківського району Київської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 по вул. Шевченка, 105 в с. Запрудка (в межах населеного пункту) в межах Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області та передати гр. ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,3974 га, кадастровий номер 3222055102:01:007:0074, яка розташована за адресою: Київська область, Іванківський район, с. Запрудка, вул. Шевченка, 105.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) сплачений судовий збір у сумі 1409 (одна тисяча чотириста девять) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Іванківської селищної ради Іванківського району Київської області (код ЄДРПОУ 04358000).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.