Рішення № 80625506, 19.03.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11681/18

Провадження № 2/638/2745/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.

за участю секретарів Комлєва Д.В., Романової О.В.,

Тягунової Р.Ю.

за участю

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Хрущ Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Харківської міської ради, третя особа - Четверта Харківська державна нотаріальна контора про встановлення додаткового строку на подання заяви про про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

13.08.2019 позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку на прийняття спадщини. Позовну заяву обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер його брат ОСОБА_5 Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому на час смерті майно, у зв'язку з цим позивач звернувся до нотконтори із заявою про прийняття спадщини. 10.07.2018 постановою нотконтори йому було відмовлено у видачі свідоцтва на прийняття спадщини через пропуск строку для прийняття спадщини. Позивач зазначає, що строк пропущено ним через те, що на момент відкриття спадщини він мешкав окремо від померлого ОСОБА_5 у м. Красний Луч Луганської області де мешкає і зараз. На теперішній час м. Красний Луч Луганської області є окупованої територією . Він (позивач) має похилий вік та проблеми із отриманням пенсії на тимчасово окупованій території, у позивача не було можливості виїхати до підконтрольної території України для подання заяви про прийняття спадщини.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив задовольнити, з підстав вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Третя особа Четверта Харківська державна нотаріальна контора у судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи були повідомлені належним чином, звернулись до суду з заявою з проханням проводити слухання справи за їх відсутності.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного:

Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер брат позивача ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 08.09.2014, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану (а.с.14).

Факт родинного зв'язку позивачки та померлого ОСОБА_5 підтверджується свідоцтвом про народження позивача від 18.10.1955 року народження серія НОМЕР_3, згідно з яким батьками позивача є ОСОБА_6 та ОСОБА_7(а.с.8,10).

Позивач, через свого представника ОСОБА_8, звернувся до Четвертої Харківської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Харківській області з заявою про прийняття спадщини після матері.

Постановою Четвертої Харківської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.11).

Приписами ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та ді як з боку батька, так і з боку матері.

Ч. 1 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Строк для прийняття спадщини сплинув 29.09.2015.

Згідно ч. 3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до ст.1272 ЦК України, визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008, «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Отже, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Відповідно до змісту ст. 1272 ЦК України позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається:

1) у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори;

2) у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.

Судом встановлено, що позивач пропустив строк на подачу заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини через те, що населений пункт, у якому він проживав та проживає, розпорядженням КМУ №1085-р від 07.11.2014 відноситься до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Для того щоб подати заяву про прийняття спадщини позивачу потрібно було виїхати на територію де органи державної влади здійснюють свої повноваження, через похилий вік та нерегулярне отримання пенсії позивач не зміг вчасно подати заяву на прийняття спадщини.

Від прийняття спадщини після померлого брата позивач не відмовився.

В зв'язку з чим, суд визнає причини пропуску подання заяви позивачем про прийняття спадщини поважними.

Норми європейського законодавства щодо прав людини встановлюють, що згідно зі стандартом, розробленим у практиці Європейського суду з прав людини на підставі висновків у його рішеннях, для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід проаналізувати три критерії: 1) чи є такий захід правомірним (передбачається національним законодавством); 2) чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес; 3) чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини). Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до третього критерію, уніфікований підхід ЄСПЛ до оцінки вимог, закріплених у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ґрунтується також на критерії «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням у право власності, та інтересами особи, яка так чи інше страждає від такого втручання (рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення у справі «Трегубенко проти України»).

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позбавлення позивачки права на спадщину буде занадто надмірним тягарем, що не є пропорційним меті законодавчого обмеження строку подання заяви про прийняття спадщини, відтак, буде порушено «баланс» між інтересами держави та фізичної особи.

Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №681/203/17 від 17.10.2018.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, враховуючи, крім іншого, відсутність заперечень на предмет позову з боку відповідачів, суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем поважними, і визначити позивачу додатковий строк для подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

На підставі рішення суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини спадкоємець повинен у визначений судом строк звернутися до нотаріальної контори та подати відповідну заяву, після чого він буде вважатися таким, що прийняв спадщину.

В судовому засіданні представник позивача, у разі задоволення його позовних вимог, не наполягав на стягненні з відповідача на користь позивача понесених судових витрат по справі.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При таких обставинах суд вважає необхідним при вирішенні питання про розподіл судових витрат по справі, не застосовувати приписи ст. 141 ЦПК України, якими передбачено відшкодування в повному обсязі відповідачем позивачу понесених нею судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1261, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 90, 92, 95, 141, 223, 229, 247, 259, 263-265, 268.208-282ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до Харківської міської ради, третя особа - Четверта Харківська державна нотаріальна контора про встановлення додаткового строку на подання заяви про про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) строк для прийняття спадщини після смерті його брата ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 терміном у три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.03.2019.

СУДДЯ - І.В. СЕМІРЯД