Рішення № 80622107, 22.03.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/484/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого: судді - Кондрацької Н.М.,

за участі:

секретаря судового засідання - Мелещенко О.В.,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Азот» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «АЗОТ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку. Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 звільнений за угодою сторін з ПАТ «Азот» 12.12.2017 на підставі наказу №850-вк від 12.12.2017. На час звільнення відповідач мав заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 30679,34 грн. ОСОБА_4 заборгованість виникла у зв’язку з невиплатою заробітної плати за попередні періоди. При зверненні до відповідача з вимогою про виплату заборгованості по заробітній платі, було отримано відповідь про те, що внаслідок відсутності грошових коштів немає можливості розрахуватися по вищевказаній заборгованості. Також на усне прохання видати довідку про наявну заборгованість отримано відмову, яка мотивована тим, що нібито керівництво заборонило видавати вказані довідки, а розрахунок буде проведений найближчим часом. Відповідач зазначає, що причиною порушення строків розрахунку по заробітній платі з позивачем є повна зупинка виробництва. 15.11.2018 на адресу відповідача направлено рекомендованим листом адвокатський запит. Станом на день звернення до суду заборгованість по заробітній платі складає 256,73 грн. та фактично не виплачена, що підтверджується випискою з АТ «Сбербанк» по зарплатному рахунку ОСОБА_1 від 01.10.2018. Зарахування коштів (заробітна плата за березень, квітень та травень 2017 року) відбулось через фізичних осіб готівковими коштами, у зв’язку з чим банківською установою утримано з ОСОБА_1 за розрахунково-касове обслуговування комісію у розмірі 1% від суми операції, що підтверджується випискою з банку по операціям від 06.02.2018, 09.02.2018 та 13.02.2018 відповідно. Разом з цим, ч.5 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» передбачено, що за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків на вказаний ним рахунок з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Таким чином, імперативною нормою при безготівковому перерахуванні коштів закріплено обов’язок роботодавця сплатити повну вартість розрахунково-касового обслуговування відповідного банку. Натомість, ПАТ «Азот», виплачуючи заробітну плату із значним запізненням, порушив приписи вказаної норми. Саме тому стверджують, що з вини роботодавця ОСОБА_1 не виплачено заробітну плату в повному обсязі, що згідно ст. 117 КЗпП України є підставою для нарахування середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Згідно довідки відповідача №973 від 21.12.2018 середньоденний заробіток становить 649,15 грн. Так. як з вини роботодавця остаточний розрахунок не здійснений, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного звернення до суду становить 177867,10 грн. Керуючись ст. 134 ЦПК України, станом на день подачі позовної заяви витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 2000 грн. На виконання п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України, підтверджують , що позивачем не подавалося інших позовних заяв до цього самого відповідача з тим самим предметом та за тих самих підстав. Враховуючи викладене просить стягнути з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 256,73 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку по дату постановлення рішення, який на момент звернення з даним позовом становить 177867,10 грн. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Ухвалою суду від 22.01.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

19.02.2019 відповідач ПАТ «АЗОТ» подав суду відзив на позовну заяву, якому просив відмовити в задоволенні позову. Мотивував тим, що позивач працював на ПАТ «Азот» та обіймав посаду старшого майстра з ремонту приладів і апаратури служби КВПіА цеху А-3. 12.12.2017 позивач був звільнений з посади за угодою сторін на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України. Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Проте. З незалежних від відповідача об’єктивних причин, через арешт всіх відкритих рахунків відповідача, повний розрахунок по заробітній платі з позивачем був здійснений із запізненням на два місяці, але у повній відповідності до норм чинного законодавства. Відповідно до поданої позивачем письмової заяви від 16.02.2015, позивач просив перераховувати йому заробітну на його картковий рахунок №26255000124442, відкритий в АТ «Сбербанк». Керуючись вказаною заявою позивача, виконуючи свій обов’язок щодо виплати звільненому працівнику нарахованої заробітної плати та оплати відповідних послуг банку, відповідач здійснив перерахування заробітної плати на картковий рахунок позивача №26252000124442 через касу АТ «Сбербанк», а саме: 05.02.2018 перерахована заробітна плата в сумі 7089,88 грн., що підтверджується квитанцією №3557612, та сплачена комісія банку за перерахування 1% в сумі 70,90 грн., що підтверджується квитанцією №6700068; 05.02.2018 перерахована заробітна плата в сумі 6500,00 грн., що підтверджується квитанцією №3557626, та сплачена комісія банку за перерахування 1% в сумі 65,00 грн., що підтверджується квитанцією №6700354; 08.02.2019 перерахована заробітна плата в сумі 7810,00 грн., що підтверджується квитанцією №3564997, та сплачена комісія банку за перерахування 1% в сумі 78,10 грн., що підтверджується квитанцією №7556828; 12.02.2018 перерахована заробітна плата в сумі 4273,21 грн. що підтверджується квитанцією №3571264, та сплачена комісія банку за перерахування 1% в сумі 42,73 грн., що підтверджується квитанцією №8209908. Таким чином, відповідачем належним чином та у повному обсязі було виконано свій обов’язок, передбачений ч.5 ст.24 ЗУ «Про оплату праці», а саме: здійснено виплату заробітної плати позивачу згідно його письмової заяви на картковий рахунок та сплачено послуги банку, пов’язані з її перерахуванням. Відсутність заборгованості по заробітній платі перед позивачем також підтверджується довідкою №188 від 06.02.2019. Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за період з 12.12.2017 по день звернення з позовною заявою в сумі 177867,10 грн. вважають безпідставними та необґрунтованими, оскільки заборгованість з виплати заробітної плати відсутня. Витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн. вважають необґрунтованими, оскільки з доданих документів не має можливості встановити, за які саме юридичні послуги розрахувався позивач з адвокатом, оскільки не вказано, що послуги надавались саме за надання правової допомоги у даній справі №711/484/19.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, представник позивача адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник ПАТ «АЗОТ» адвокат ОСОБА_4 позов не визнала та просила відмовити в задоволенні. Зазначила, що позивач на власний розсуд обрав банк для отримання нарахованих йому коштів заробітної плати. Вважає, що відповідач не має заборгованості перед позивачем.

Заслухавши пояснення учасників розгляду справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до запису з трудової книжки ОСОБА_1 та матеріалів справи вбачається, що позивач з 31.08.1993 року по 12.12.2017 року працював на ПАТ «Азот» (остання займана посада – старший майстер з ремонту приладів і апаратури служби КВПіА цеху А-3). 12.12.2017 року на підставі наказу №850-вк від 12.12.2017 року позивача звільнено за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Згідно статті 116 КЗпП України, - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Позивачем зазначено, що відповідач не виплатив заробітну плату у сумі 256,73 грн. Зарахування коштів (заробітна плата за березень, квітень та травень 2017 року) відбулось через фізичних осіб готівковими коштами, у зв’язку з чим банківською установою утримано з ОСОБА_1 за розрахунково-касове обслуговування комісію у розмірі 1% від суми операції.

Згідно довідки №188 від 06.02.2018, виданої ПАТ «Азот», станом на 13.02.2018 заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 відсутня.

Окрім того, як вбачається з копії квитанції № 3557612 від 05.02.2018, відповідачем ПАТ «Азот» через ОСОБА_5 на рахунок позивача ОСОБА_1 перераховано 7089,88 грн. заробітної плати за березень 2017 р. та сплачено комісію банку у розмірі 70,90 грн. Згідно копії квитанції №3557626 відповідачем ПАТ «Азот» через ОСОБА_5 на рахунок позивача ОСОБА_1 перераховано 6500,00 грн. заробітної плати за квітень 2017 р. та сплачено комісію банку у розмірі 65,00 грн. (квитанція №6700354 від 05.02.2018). Згідно копії квитанції №3564997 від 08.02.2018 відповідачем ПАТ «Азот» через ОСОБА_6 на рахунок позивача ОСОБА_1 перераховано 7810,00 грн. заробітної плати за травень 2017 р. та сплачено комісію банку у розмірі 78,10 грн. (квитанція №7556828 від 08.02.2018). Згідно копії квитанції №3571264 від 12.02.2018 відповідачем ПАТ «Азот» через ОСОБА_6 на рахунок позивача ОСОБА_1 перераховано 4273,21 грн. заробітної плати за червень 2017 р. та сплачено комісію банку у розмірі 42,73 грн. (квитанція №8209908 від 12.02.2018).

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними твердження позивача про невиконання відповідачем ч.5 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці», якою передбачено, що за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків на вказаний ним рахунок з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Відповідачем здійснено розрахунок по всіх банківських операціях під час здійснення розрахунку по заробітній платі з позивачем.

Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно дост.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Так, між позивачем ОСОБА_1 та АТ «Сбербанк Росії» було укладено договір з обслуговування карткового рахунку №26255000124442.

Позивач ОСОБА_1 16.02.2015 звернувся до Голови правління ПАТ «Азот» ОСОБА_7 з заявою про здійснення перерахувань його заробітної плати з лютого 2015 року на картковий рахунок №26255000124442, відкритий в АТ «Сбербанк Росії».

Керуючись вказаною заявою позивача, відповідачем виконано свій обов’язок щодо виплати звільненому працівнику нарахованої заробітної плати та оплати банківських послуг та перераховано на картковий рахунок позивача через касу АТ «Сбербанк» грошові кошти.

При укладенні договору на обслуговування платіжної картки, позивач добровільно погодився на запропоновані банком супунті послуги. Тобто, банківська комісія, про яку зазначає позивач в позові, була списана з його рахунку згідно з тарифами банку, з якими позивач був ознайомлений при укладанні договору з АТ «Сбербанк».

Таким чином, оскільки заборгованість з виплати заробітної плати відсутня, то безпідставними є посилання позивача на наявність підстав для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. А тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Оскільки судом у позові відмовлено, що і витрати на професійну правничу допомогу слід залишити за позивачем.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача.

При зверненні до суду з позовом позивачем не було сплачено судовий збір за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а тому з позивача ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути 768 грн. 40 коп. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 76-81, 134, 137, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Азот» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, прож. 18029 АДРЕСА_1) на користь держави судовий збір у сумі 1536 (одна тисяча п’ятсот тридцять шість) 80 коп.

Повний текст рішення виготовлений 28.02.2019.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Головуючий: ОСОБА_8