Рішення № 80622079, 18.03.2019, Зарічненський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

іменем України

смт Зарічне

18 березня 2019 року Справа № 561/1109/18

Зарічненський районний суд Рівненської області у складі

головуючого судді Дідика А. В.,

при секретарі судового засідання Расевич Г. І.,

за участю

позивачки ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача

ОСОБА_3 селищної ради Рівненської обл. ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 селищної ради Рівненської області, ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою з вимогою до ОСОБА_3 селищної ради Рівненської області та з вимогою до ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення та запису про державну реєстрацію право власності на земельну ділянку.

У обґрунтування позовної заяви позивачка вказала, що Рішенням ОСОБА_3 селищної ради Рівненської області № 910/22-2018 від 11 квітня 2018 року відповідачеві ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі – рішення, оскаржуване рішення) та передано безоплатно земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий № 5622255100:03:011:0162, площею 0,1147 га, за адресою вул. Пирогова у смт Зарічне Рівненської області (далі – земельну ділянку). На підставі рішення відповідач зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку та вніс щодо неї відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно – запис № 25898137.

Позивачка вважає незаконним рішення та проведену на його підставі реєстрацію з підстав наявності, як вона зазначає, прав на спірну земельну ділянку у обґрунтування яких зазначає, що:

- У 1995 році їй як працівниці районної лікарні було виділено під житло палату №4 хірургічного відділення і частину коридору в приміщенні старого корпусу районної лікарні, що по вул. Пирогова у смт Зарічне Рівненської області. У 2012 році надану житлову площу було розширено, а у 2017 році зареєстровано право власності на неї;

- з 1995 року вона володіє та користується земельною ділянкою, прилеглою до будівлі старого корпусу районної лікарні на якій спорудила сарай, посадила фруктові дерева;

- 30 серпня 2017 року та 22 жовтня 2017 року зверталась до ОСОБА_3 селищної ради Рівненської області з письмовими заявами про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою на цю земельну ділянку, проте спершу її звернення не реєструвались, а згодом повідомили, що цю земельну ділянку нікому не передадуть і не планують передавати. Тому, покликаючись на неправомірну поведінку ОСОБА_3 селищної ради, пов’язану із ненаданням позивачці можливості отримати саме цю земельну ділянку з формальних підстав вона вважає, порушеним своє право бо всім було відомо, що вона користується нею більш як 20 років і тому на її думку має переважне право на її виділення у приватні власність, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню;

- як користувач не надавала дозволу на погодження меж земельної ділянки, що є порушенням при наданні земельної ділянки для ОСОБА_2, що тягне незаконність її передачі;

- спірна земельна ділянка була закріплена за ОСОБА_3 ЦРЛ у якої не вилучалась і тому повинна бути у власності власників багатоквартирного будинку, які поселені у колишньому корпусі лікарні, який переведено у житловий фонд.

З огляду на викладене вважає оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування незаконним і таким, що підлягає скасуванню, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Позивачка у судове засідання з’явилась, позовні вимоги підтримала з підстав, вказаних у позовній заяві, додатково пояснила, що, оскільки користується спірною земельною ділянкою більш як 20 років, посадила на ній дерева, збудувала сарай то у неї є право на її набуття також за набувальною давністю. У зв’язку з чим просила позовні вимоги задоволити.

Представник ОСОБА_3 селищної ради Рівненської області подав відзив на позовну заяву у якому позовні вимоги заперечив у повному обсязі за безпідставністю позовних вимог. У судовому засіданні пояснив, що відповідач ОСОБА_2 раніше за позивачку звернувся до ОСОБА_3 селищної ради Рівненської області із заявою та 06 червня 2017 року ОСОБА_3 селищною радою було прийнято рішення № 599/15-2017 «Про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд» згідно якого йому, як учаснику бойових дій, було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови ОСОБА_3 селищної ради Рівненської області земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд площею 0,12 га, розташованої по вул. Пирогова у смт Зарічне Рівненської області та запропоновано йому звернутись до суб’єкта господарювання для розробки проекту землеустрою, подати розроблений проект землеустрою.

25 січня 2018 року відповідачем ОСОБА_2 було подано заяву, із проханням затвердити розроблений проект землеустрою, за результатом розгляду якого встановлено його відповідність вимогам закону.

Таким чиному не було порушено порядок надання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, а тому, 11 квітня 2018 року ОСОБА_3 селищною радою було прийнято рішення № 910/22-2018 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її безоплатно у приватну власність ОСОБА_2», земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5622255100:03:011:0162, площею 0,1147 га, розташованої по вул. Пирогова в смт Зарічне Рівненської області.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання з’явився, позовні вимоги заперечив повністю та просив відмовити позивачці у задоволенні позову з підстав правомірного отримання у приватну власність спірної земельної ділянки.

Суд заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, всебічно, повно, об’єктивно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

З приводу звернення позивачки до ОСОБА_3 селищної ради з заявою про виділення їй спірної земельної ділянки:

30 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача ОСОБА_3 сільської ради Рівненської області із заявою (а. с. 9) про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, що за адресою вул. Пирогова у смт Зарічне Рівненської області. На вказану заяву отримала відповідь від 29 вересня 2017 року (а. с. 12) у якій ОСОБА_3 селищна рада повідомила про недотримання вимог, щодо оформлення звернення на безоплатну передачу земельної ділянки в частині не зазначення орієнтовного розміру земельної ділянки та не долучення графічних матеріалів із вказанням бажаного місця її розташування. Після цього позивачка 22 жовтня 2017 року подала до ОСОБА_3 селищної ради заяву у якій просила надати їй земельну ділянку навпроти своєї квартири, де вона збудувала сарай, посадила фруктові дерева та провела огорожу та якою користується більш як 20 років. При цьому як встановлено судом, заяви долучені позивачкою до позовної заяви та заяви наявні у ОСОБА_3 селищній раді (а. с. 42, 43) не тотожні за змістом та формою.

06 червня 2017 року, тобто до подання позивачкою заяви ОСОБА_3 селищною радою прийнято Рішення № 599/15-2017 від 06 червня 2017 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою (а. с. 31), а відповідно твердження позивача про те, що вона перша зверталась до ОСОБА_3 селищної ради в порівнянні із ОСОБА_2 не відповідає дійсності та спростовується вищезазначеним.

Після цього 25 січня 2018 року ОСОБА_2 було подано заяву (а. с. 34) із проханням затвердити проект землеустрою. За результатом розгляду якого було встановлено його відповідність законодавству України. Крім того, розроблений проект землеустрою був погоджений в порядку статей 186 та 1861 ЗК України структурним підрозділом районної державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури – сектором містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства ОСОБА_3 районної державної адміністрації, що підтверджується Висновком «Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2» від 19.10.2017, та територіальним органом виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин – відділом у ОСОБА_3 районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, що підтверджується Висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 09 листопада 2017 р. № 30, зробленим експертом державної експертизи ОСОБА_5, згідно якого вбачається, що проект землеустрою в повній мірі відповідає вимогам законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, зауваження та пропозиції до проекту – відсутні.

Після цього Рішенням сесії ОСОБА_3 селищної ради № 910/22-2018 від 11 квітня 2018 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її безоплатно у приватну власність ОСОБА_2» (а. с. 41), було затверджено проект землеустрою щодо відведення за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови ОСОБА_3 селищної ради Рівненської області земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5622255100:03:011:0162, площею 0,1147 га, розташованої по вул. Пирогова в смт Зарічне Рівненської області та передано її безоплатно у приватну власність ОСОБА_2

Таким чином висновується, що ОСОБА_2 у законний спосіб отримав як учасник АТО земельну ділянку, що за адресою вул. Пирогова, (діл. №1) у смт Зарічне Рівненської області.

Суд не приймає до уваги доводи позивачки про те, що вона у належний спосіб звернулась до ОСОБА_3 селищної ради з метою виділення їй спірної земельної ділянки, оскільки така інформація не підтверджується поданими сторонами та отриманими у результаті судового розгляду доказами.

Щодо тверджень позивачки про порушення її права на отримання спірної земельної ділянки суд зазначає наступне:

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно ст. 79-1 Земельного кодексу України (далі – ЗК України)України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений ст. 118 ЗК України, згідно якої громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч. 1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Ст. 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, відповідач ОСОБА_2 у передбаченому законом порядку, скористався своїм правом щодо набуття права власності на земельну ділянку, призначену для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою Пирогова (діл. №1) у смт Зарічне На момент набуття права власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку, вона була сформована у порядку ст. 79-1 ЗК України, зареєстрована у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера 5622255100:03:011:0162. В матеріалах справи відсутні відомості щодо внесення змін з приводу спірної земельної ділянки до Державного земельного кадастру.

Таким чином під час судового розгляду судом не встановлено істотних порушень процедури набуття відповідачем ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, які б могли бути самі по собі беззаперечною підставою для припинення його права власності на зазначену земельну ділянку. Позивачем жодним чином не обґрунтовано та не доведено в судовому засіданні, яким чином зазначені нею обставини можуть бути підставою для позбавлення відповідача права власності на земельну ділянку, що є неприпустимим в розумінні ст. 391 ЦК України, ст. 41 Конституції Українита Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За змістом ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та дотримуватися правил добросусідства (ст. 91 ЗК України).

Відповідно до вимог ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Щодо доводів позивачки в обґрунтування своїх позовних вимог про відсутність погодження з нею меж земельної ділянки, встановлених технічною документацією, виготовленою на замовлення відповідача:

Відповідачем ОСОБА_3 селищною радою Рівненської області наданий суду Опис меж суміжних землевласників (землекористувачів) та Акт прийомки передачі межових знаків на зберігання, встановлених по межі земельної ділянки площею 0, 1147 га з технічною документацією (а. с. 35-37) з якої вбачається, що спірна ділянка не межує з іншою ділянкою яка б належала позивачці. Таким чином доводи позивачки у цій частині є безпідставними.

Щодо доводів позивачки про належність спільної земельної ділянки до прибудинкової території будинку.

Як вбачається із дослідженого у судовому засідання викопіювання із Генерального плану смт Зарічне із змінами згідно рішення № 704 від 30 жовтня 2008 року (а. с. 30), на якому зображено будинок по вул. Пирогова, 31, що у смт Зарічне (приміщеня старого корпусу ОСОБА_3 ЦРЛ) (далі – будинок) та обведено пунктирною лінією прибудинкову територію цього будинку. Спірна земельна ділянка хоч і знаходиться поблизу цього будинку, але до нього не примикає.

Крім того за правовою позицією, сформульованою у Постанові Верховного суду від 18 березня 2019 року у справі № 263/68/17, а саме: із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм ст. 42 ЗК України випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 «Про реалізацію Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку”.

У судовому засіданні не отримано інформації та доказів про утворення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, як суб’єкта права на оформлення прав на спірну земельну ділянку для будинку по вул. Пирогова, 31 у смт Зарічне, де проживає позивачка. Тобто твердження про можливість надання земельної ділянки у спільну сумісну власність для жителів будинку не надає переваг в її отриманні для ОСОБА_1

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Про необхідність врахування усіх доводі в позивачки суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, з огляду на викладене позивачкою у судовому засіданні не доведено наявність підстав для визнання недійсним та скасування рішення ОСОБА_3 селищної ради Рівненської області “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її безоплатно у приватну власність ОСОБА_2” від 11 квітня 2018 року № 910/22-2018 та відповідно скасування внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису № 25898137 про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5622255100:03:011:0162, площею 0,1147 га, розташованої по вул. Пирогова (діл. 1) у смт Зарічне Рівненської області. Відповідно, у позові слід відмовити повністю за безпідставністю заявлених вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі то відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивачку у повному обсязі.

З огляду на викладене, на підставі ст. ст. 116, 118 Земельного кодексу України, керуючись ст. ст.10, 11, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРIШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації та проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, 34000 РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_3 селищної ради Рівненської області (місцезнаходження: вул. Фестивальна, 22, смт Зарічне, Рівненської обл., ЄДРПОУ 04385632), ОСОБА_2 (місце реєстрації та проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП невідомий) про визнання незаконним та скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Зарічненський районний суд Рівненської області або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 21 березня 2019 року.

Суддя А. В. Дідик