Постанова № 80621680, 22.03.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/483/19Головуючий у 1-й інстанції Кирилюк Н.А. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т.Л. Категорія: 304090000

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідач Фетісова Т.Л.

судді Гончар Н.І., Храпко В.Д.

учасники справи:

позивач (скаржник) - АТ КБ «Приватбанк»,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.12.2018 (повний текст складено 26.12.2018, суддя в суді першої інстанції Кирилюк Н.А.) у цивільній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, :

в с т а н о в и в :

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду 03.09.2018 з даним позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь 16806,34 грн. кредитної заборгованості, яка складається з такого: заборгованість за тілом кредиту в сумі 7983,77 грн., за відсотками в сумі 2325,13 грн., 5220,95 грн. пені, 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) і 776,49 грн. штрафу (процентна складова). Вказано, що ОСОБА_3, як позичальник, не виконав належним чином свої зобов'язання по кредитному договору внаслідок чого у нього перед банком утворилася заборгованість, про стягнення якої разом з нарахованими згідно умов договору платежами (відсотки за користування кредитними коштами, пеня, штрафи) банк порушує питання в даній справі.

Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.12.2018 позовні вимоги залишено без задоволення з посиланням на те, що позовні вимоги не обґрунтовано доказами, оскільки позивач не довів, що підписана відповідачем заява містить відомості про намір одержати кредит та його умови; позивач не вказав, яку саме банківську картку отримав відповідач та який рахунок використовувався для обігу кредитних коштів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав через відділення поштового зв'язку 06.02.2019 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та новим рішенням задовольнити позовні вимоги у справі. Також скаржник вказує на необхідність розгляду справи в апеляційному суді у судовому засіданні з викликом сторін для надання додаткових пояснень по суті спору. В обґрунтування вказано на те, що банк надав суду належні докази наявності заборгованості у відповідача, зокрема, її розрахунок, які відповідачем не спростовані. У заяві на одержання кредитних коштів наявний підпис відповідача про те, що ця заява та викладені на веб-сайті банку «Тарифи» та «Умови та правила надання банківських послуг» становлять кредитний договір (договір приєднання до запропонованих банком умов кредитування), а також про те, що відповідач ознайомився із вказаними Тарифами та Умовами та зобов'язується слідкувати за їх змінами. Відповідач на виконання умов кредитного договору одержав картку НОМЕР_1 зі строком дії до грудня 2017 року, яку активував та використовував для зняття кредитних коштів.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Розгляд цієї справи в апеляційному суді проводиться за правилами письмового провадження про що вказано в ухвалі апеляційного суду Черкаської області від 26.02.2019, оскільки ціна позову складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а скаржником не обґрунтована неможливість перегляду справи в апеляційному порядку без проведення судового засідання.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 16.11.2015 між ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк»), як банком, та ОСОБА_3, як позичальником, укладено кредитний договір № б/н (далі по тексту постанови - Договір), за яким позичальник отримав у банку кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Цей договір укладено шляхом підписання позичальником Анкети-Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку б/н, згідно якої він погодився з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, ознайомився з вищевказаними умовами, що підтверджується його підписом у заяві.

Відповідач ОСОБА_3 підтвердив розуміння умов укладеного договору та ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг, тарифами банку, що підтверджується його підписом. Крім того, відповідач взяв на себе зобов'язання слідкувати на веб-сайті банку за змінами зазначених Умов і Правил, які відбуватимуться у майбутньому.

Позичальником згідно умов кредитного договору одержано банківську картку НОМЕР_1 зі строком дії до грудня 2017 року, яку в послідуючому було перевипущено на нову за згодою позичальника.

Пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору встановлено, що Відповідач при укладенні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору. Овердрафт (п. 1.1.1.63 Договору) короткостроковий кредит, який надається Банком Клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його Рахунку в розмірі ліміту кредитування.

Пунктом 1.1.3.2.4 Договору для ПАТ КБ «ПриватБанк» передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору.

На підставі п. 1.1.5.2 Договору, неотримання або несвоєчасне отримання Клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє Клієнта від виконання його зобов'язань за даним Договором.

Згідно п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 Договору зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв'язку,

У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів Банку» клієнт має право надати Банку заяву про розірвання Договору, виконавши умови п. 2.1.1.5.4 Договору.

Пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами погоджено, що зобов'язання Клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто, загальна заборгованість клієнта є борговими зобов'язаннями.

Відповідно до п. 2.1.1.3.3 Договору Відповідач доручив Банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов'язань згідно п.п. 2.1.1.12.9 Договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань, у тому числі Мінімального обов'язкового платежу.

На підставі п. 2.1.1.12.2 Договору, сплату процентів за користування Кредитом Клієнт здійснює шляхом надання доручення Банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих процентів (договірне списання).

Згідно п. 2.1.1.12.2 Договору в разі непогашення Клієнтом боргових зобов'язань за Кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування Кредитом Клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському веб-сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору.

У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом, згідно п. 2.1.1.12.2.1 Договору Клієнт сплачує Банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування.

При непогашенні суми простроченого кредиту, згідно п. 2.1.1.12.6.1 Договору на суму від 100,00 грн., Клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів при якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500,00 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до п.п. 2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6 Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.

Правовідносини між сторонами у справі, які ґрунтуються на вищенаведених положеннях кредитного договору, регламентуються наступними правовими нормами.

Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України - наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України про те, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованою договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, які встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

У зв'язку з тим, що відповідач не виконував належним чином свої договірні зобов'язання, що ним не оспорюється, станом на 29.07.2018 він має перед банком заборгованість в розмірі 16806,34 грн., яка складається з наступного: 7983,77 грн. тіло кредиту, 2325,13 грн. відсотки, 5220,95 грн. пеня, 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 776,49 грн. штраф (процентна складова), що підтверджується доданим до матеріалів справи розрахунком заборгованості, виконаним згідно положень кредитного договору.

Отже заборгованість по сплаті тіла кредиту, відсотків за користування кредитом та пені (розмір якої банком вірно обраховано згідно обігу коштів за картками позичальника та умов кредитного договору) має бути стягнута у судовому порядку. Такий висновок вбачається з вищевикладених фактичних обставин справи, встановлених судом, та норм законодавства.

Одночасно, стосовно позову в частині вимог по стягнення штрафів, то апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення (недотримання строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором) суперечитиме положенням ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення, тому в задоволенні вимог позову про стягнення з відповідача штрафів має бути відмовлено.

У аспекті вищевикладеного не можна погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не довів, що підписана відповідачем заява містить відомості про намір одержати кредит та його умови та позивач не вказав, яку саме банківську картку отримав відповідач та який рахунок використовувався для обігу кредитних коштів, адже в анкеті-заяві відповідача (а.с.6) вказано про його намір приєднатися до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, відповідачем одержано відповідну платіжну картку, якою він систематично користувався для оплати товарів та послуг, що підтверджується обігом коштів по картці, а також у послідуючому погодився на перевипуск банком картки, одержавши нову.

Суд першої інстанції належним чином не перевірив, чи підтверджується отримання та користування відповідачем кредитною карткою його фотографією з карткою у єдиній клієнтській базі банку, випискою по рахунку, яка відповідно до положень ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним бухгалтерським документом та містить дані по усі операції по рахунку клієнта, строк дії та кількість виданих банком карток цій особі в рамках даного договору кредиту.

При цьому колегія суддів враховує той факт, що позичальник неодноразово одержував нові картки в банку в рамках даного укладеного між сторонами кредитного договору, в тому числі і після закінчення строку дії попередніх карток, та активно користувався кредитною карткою, що підтверджується довідкою про рух коштів по рахунку позичальника, зокрема, частково погашаючи наявну заборгованість, що свідчить про його обізнаність з умовами кредитного договору, їх прийняттям та є підтвердженням з його сторони факту існування між сторонами справи договірних правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд не навів правових мотивів, чому з наданих позивачем документів з урахуванням умов кредитного договору і вимог закону не можна встановити здійснені сторонами операції за кредитом й визначити розмір заборгованості при тому, що самим відповідачем не оспорено факту існування кредитних правовідносин з позивачем, а згідно ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Часткове виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором свідчить про прийняття такого договору до виконання та згоду з його умовами.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.12.2018 у даній справі слід скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та прийняти постанову про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги та позовних вимог у справі (на 92,4%) до перерозподілу належать судові витрати сторін у справі по сплаті судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій - з відповідача на користь позивача слід стягнути 4070,22 грн. (4405,00 грн. * 92,4%) судового збору.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - задовольнити частково.

Заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.12.2018 у цивільній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості - скасувати.

Позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «Приватбанк» 15 529,85 грн. кредитної заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.11.2015.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «Приватбанк» 4070,22 грн. судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 22.03.2019.

Суддя-доповідач

Судді