Ухвала суду № 80621314, 18.03.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 18.03.2019 Справа № 554/2254/19

Провадження № 1-кс/554/4167/2019

УХВАЛА

іменем України

18 березня 2019 року м. Полтава Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави Тімошенко Н.В.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.Ю.,

за участю прокурора - Ковінька Д.В.,

слідчого - Стеценко Л.Г.,

підозрюваного - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Октябрського районного суду м. Полтави клопотання старшого слідчого ВР ОТЗ СУ ГУНП в Полтавській області підполковника поліції Стеценко Л.Г. про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту стосовно підозрюваного

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Бабаї Харківського району Харківської області, українця, громадянина України, одруженого, раніше не судимого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

встановила:

18.03.2019 року в провадження слідчого судді надійшло клопотання старшого слідчого ВР ОТЗ СУ ГУНП в Полтавській області підполковника поліції Стеценко Л.Г. про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту стосовно підозрюваного ОСОБА_1.

Досудовим розслідуванням установлено, що з метою заволодіння грошовими коштами та для прикриття своєї злочинної діяльності 13.06.2017 ОСОБА_1 за попередньою змовою з невстановленими слідством особами створено фіктивне підприємство ТОВ «Велес Авто» (код ЄДРПОУ 41394483), яке відповідно до реєстраційних документів рахувалось зареєстрованим за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 56, офіс 512/1, хоча за місцем реєстрації воно ніколи не знаходилось. Основною метою діяльності Товариства, відповідно до розділу 4 Статуту є отримання прибутку на вкладений капітал з метою задоволення потреб Учасників, шляхом здійснення виробництва, торгівельної, посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг, здійснення зовнішньоекономічної діяльності тощо та мало займатись, відповідно до зазначених в реєстраційних даних КВЕД 45.11 - торгівлею автомобілями та легковими автотранспортними засобами та 46.61 - оптовою торгівлею сільськогосподарськими машинами й устаткуванням. Для підтвердження ніби то своєї фінансово-господарської діяльності складено протокол загальних зборів учасників ТОВ «Велес Авто» від 10.10.2017 та наказ № 13 від 17.10.2017, відповідно до яких на посаду директора зазначеного товариства прийнято та призначено за відповідну плату знайомого ОСОБА_1 - уродженця смт. Бабаї Харківського району Харківської області ОСОБА_3, раніше неодноразово судимого, та який на час свого призначення відбував іспитовий строк відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

ОСОБА_4, маючи умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та зловживаючи довірою останніх, протягом листопада 2017 - жовтня 2018 років, діючи повторно, умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, за попередньою змовою з ОСОБА_15, ОСОБА_16 та невстановленими слідством особами шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами на загальну суму 433 863,78 грн., що на момент жовтня 2018 року в 488 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та являється великим розміром.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, що виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб та вчинених у великих розмірах, вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 190 КК України.

Вина підозрюваного ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

В судовому засіданні слідчий просить задовольнити клопотання з підстав у ньому наведених.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Слідчий в судовому засіданні, клопотання підтримав та просив його задовольнити

Підозрюваний в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив обрати відносно нього більш м'який запобіжний захід.

Захисник в судовому засіданні подав заперечення на клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому вказав, що слідчим не доведено наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України та просив застосувати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід .

Судом встановлено, що 18.03.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому же кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

В обґрунтування клопотання, як на підставу застосування вказаного запобіжного заходу, слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тобто запобігання спробі підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, проаналізувавши доводи слідчого та прокурора в обґрунтування обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 слідчий суддя вважає, що ризики, визначені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, знайшли своє підтвердження.

Одночасно, відповідно до положень ст.178 КПК України при розгляді даного клопотання слід врахувати вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, дані про її особу, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він підозрюється, а саме позбавлення волі.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді «взяття під варту» відносно підозрюваного, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Також слід зазначити, що виключно тяжкість вчиненого особою кримінального правопорушення, не є безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому суд враховує рішення Європейського суду з прав людини (див. в т.ч. п.80 рішення по справі «Харченко проти України» (заява № 40107/02) та п.60 рішення «Єлоєв проти України» (заява №17283/02) якими встановлено, що застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою виключно на підставі наявності підозри є прямим порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє зробити висновок про те, що прокурор та слідчий у судовому засіданні не довели об'єктивними доказами, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Тому, суд дійшов до висновку, що подане клопотання підлягає задоволенню частково.

За попередньою кваліфікацією ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбачено ч.1 ст.190 КК України, за санкцією якої максимальним покаранням є позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Злочин є середньої тяжкості, тоді як запобіжний захід у вигляді триманням під вартою є винятковим запобіжним заходом при обрання якого враховується і тяжкість злочину.

Беручи до уваги наявність у підозрюваного постійного місця проживання, наявність соціальних зв'язків, утримання малолітньої дитини, обставини справи, з урахуванням тяжкості вчиненого, наявності ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, які є доведеними прокурором, враховуючи недоведеність недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваного для запобігання ризиків, зазначених в клопотанні, слідчий суддя дійшов до висновку про можливість застосувати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком на два місяці, який буде достатнім для неухильного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а не тримання під вартою, на якому наполягають слідчий та прокурор.

Відповідно до положень ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до приписів ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.

Як вбачається з ч. 5 ст.194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

З урахуванням наведених мотивів та вимог закону, суд вважає можливим застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання, який, на думку суду, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового слідства.

На підставі наведеного, керуючись ч.2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя

ухвалила:

клопотання старшого слідчого ВР ОТЗ СУ ГУНП в Полтавській області підполковника поліції Стеценко Л.Г. про обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 у виді взяття під варту задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, строком на два місяці, починаючи з 18 березня 2019 року по 18 травня 2019 року.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов'язки:

-прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він на даний час, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи.

Роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього судом обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на слідчого.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде складено та оголошено 20 березня 2019 року.

Слідчий суддя Н.В.Тімошенко