Рішення № 80621127, 14.03.2019, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/182/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року м. Переяслав-Хмельницький

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд, Київської області в складі: головуючого судді Керекези Я.І., за участі секретаря судових засідань Ткалі І.М., перекладачів Уварової Н.Ф. та Москаленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 373/182/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Державний нотаріус Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори Ткаченко Олександр Анатолійович, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно

представник позивача ОСОБА_9,

представник відповідача ОСОБА_10-

встановив:

Позивач ОСОБА_11 звернулась до суду з позовом та просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що видане 12 червня 2007 року в. о. державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори Воробей О.М. на ім'я ОСОБА_5 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_14 та зареєстроване за номером 2048; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на даний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами та визнати за нею право власності на 1/2 частку даного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, як на частку в спільному майні подружжя.

Посилається на те, що вона з 20 травня 1970 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_14. 30 вересня 1989 року згідно нотаріально посвідченого договору ОСОБА_7 подарувала житловий будинок, площею 23,30 кв. м., по АДРЕСА_1 своєму батьку ОСОБА_14

У 1991 році на земельній ділянці по АДРЕСА_1 позивачем та її чоловіком ОСОБА_14 був збудований новий житловий будинок, загальною площею 70,30 кв. м. Вважає, що вказаний будинок належав їй та чоловіку на праві спільної сумісної власності, оскільки був побудований ними у період шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_14 помер. 17 жовтня 2006 року позивачем була подана заява про відмову від прийняття спадщини після смерті чоловіка на користь дочки ОСОБА_5

13 червня 2007 року на ім'я ОСОБА_5 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на весь житловий будинок по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування старого будинку, який був знесений. Свідоцтво про право власності на новозбудований у 1991 році будинок спадкодавець ОСОБА_14 за життя не отримував та не реєстрував його у органах БТІ.

12 жовтня 2017 року позивач звернулась до нотаріуса із завою про видачу їй свідоцтва про право власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1, але постановою нотаріуса їй було відмовлено у видачі такого свідоцтва, оскільки вже було видане свідоцтво на право на спадщину на весь будинок ОСОБА_5

Ухвалою від 05 лютого 2018 року відкрито провадження в даній справі.

10 серпня 2018 року відповідачеві ОСОБА_5 в судовому засіданні вручено позовну заяву з відповідними додатками та копію ухвали про відкриття провадження.

02 жовтня 2018 року відповідач ОСОБА_5 надала відзив на позов, в якому вимоги позивача не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на безпідставність позовних вимог та пропущенням трьохрічного строку позовної давності.

23 жовтня 2018 року представник позивача ОСОБА_9 подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, де просить відзив залишити без розгляду, оскільки він поданий відповідачем з порушенням строків, встановлених судом.

Зважаючи на те, що позовну заяву, додатки до неї та копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідачем було отримано 10.08.2018, відзив надійшов до суду 02.10.2018 без зазначення будь-якої причини неможливості подання його у встановлений судом строк, керуючись нормами ст. ст. 178, 191, 126 КПК України, суд дійшов висновку про залишення його та додані до нього письмові докази ( а.с. 76-79) без розгляду та розгляд спору за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що ОСОБА_4, підписуючи заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_14., мала на увазі, що відмовляється від своєї частки у спадщині, а не від частки, яка належить їй на праві спільної сумісної власності. Про неможливість отримати відповідне свідоцтво дізналася лише після звернення до нотаріуса 12 жовтня 2017 року.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову. Також представник позивача просив у даному спорі застосувати строки позовної давності, оскільки правочин вчинено у 2007 році, а до суду позивач звернулась лише у 2018 році.

Третя особа ОСОБА_7 не заперечує проти задоволення позову.

Третя особа ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань не направила. В підготовчому судовому засіданні вказувала на наявність підстав для задоволення позову.

Третя особа державний нотаріус Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори Ткаченко О.А. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про слухання справи й його відсутність.

Судом встановлено наступне.

З копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_14 уклав шлюб з ОСОБА_4 20 травня 1970 року, після реєстрації одруження дружині присвоєно прізвище «ОСОБА_4»(а.с.13).

30 вересня 1989 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_7 був укладений договір дарування житлового будинку площею 23,30 кв. м. по АДРЕСА_1 (а. с.ас.112-113). Даний будинок в подальшому було повністю знесено. Дана обставина визнана всіма учасниками справи.

Спірний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1, побудований під час перебування в шлюбі позивача із спадкодавцем в 1990-1991 роках, що підтверджується копією інвентаризаційної справи на житловий будинок, копією рішення виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради народних депутатів від 29.12.1991 за №192-133, копією акта державного приймання в експлуатацію будинковолодіння (а.с.14-15). Дана обставина визнана всіма учасниками справи

Спір виник з приводу спадкування після смерті чоловіка позивача та батька відповідача ОСОБА_14, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Переяслав-Хмельницький Київської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 29 серпня 2007 року(а.с.16).

Після смерті ОСОБА_14 відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема на 1/2 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Була заведена спадкова справа №275 від 17 жовтня 2006 року (а.с.105-118).

На новозбудований житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1, загальною площею 70,30 кв. м., свідоцтво про право власності за життя спадкодавця не видавалось.

Спадкоємцями ОСОБА_14 за законом першої черги є його дружина позивач ОСОБА_4 та діти: ОСОБА_5, відповідач по справі, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, треті особи по справі.

17 жовтня 2006 року позивач ОСОБА_4 своєю заявою №355 відмовилась від належної їй частки спадщини за законом, що залишилась після смерті її чоловіка ОСОБА_4 на користь дочки відповідача ОСОБА_5. Також, в заяві зазначено, що на видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частину житлового будинку вона не претендує.

Треті особи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися. Обставина, визнана учасниками справи.

Відповідач ОСОБА_5 своєю заявою №354 від 17 жовтня 2006 року в установлений законом строк прийняла спадщину після смерті ОСОБА_14

13 червня 2007 року на ім`я відповідача ОСОБА_5 було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, що належав гр. ОСОБА_14 на підставі договору дарування, посвідченого Переяслав-Хмельницькою державною нотаріальною конторою 30 вересня 1989 року за реєстром №1019 та зареєстрованому в Переяслав-Хмельницькому міжміському бюро технічної інвентаризації 15 січня 1992 року за №5951 в книзі 27. Будинок (черепашник, обкладений цеглою) загальною площею 74,60 кв. м (а.с.117).

Відповідачем ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на успадкований житловий будинок, що підтверджується копією витягу №137948246 від 17 вересня 2018 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно(а.с.57-58).

Оцінивши вищезазначені докази з приводу їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст.22 КпШС УРСР (що діяв на час набуття права власності на спірний будинок) нажите подружжям за час шлюбу майно є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших причин не мав самостійного заробітку. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Як вбачається із ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі смерті співвласника приватизованого будинку частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними.

Право спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, виникає у подружжя в силу закону. Зі смертю одного з подружжя припиняється шлюб, але це не тягне за собою припинення права власності на майно другого з подружжя, що залишився живим.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з пп.3, 4 ч.1 ст.34 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, яка діяла на момент видачі відповідачу свідоцтва про право на спадщину за законом) нотаріуси вчиняють, зокрема такі нотаріальні дії, як видача свідоцтва про право на спадщину та видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.68 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, яка діяла на момент видачі відповідачам свідоцтв про право на спадщину за законом) державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

У випадку, коли один із подружжя, який пережив спадкодавця не має бажання отримувати свідоцтво про право власності на частку у майні, придбаному за час шлюбу, з документа, що підтверджує право власності, вбачається, що майно спільне сумісне, то нотаріус не може самостійно визначити склад спадкового майна і має роз'яснити спадкоємцям про необхідність звернення до суду про встановлення факту належності майна спадкодавцю на праві особистої приватної власності.

Відповідно до п. 8 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (що була чинна на момент подачі позивачем заяви про відмову від спадщини та видачі відповідачеві свідоцтва про право на спадщину), нотаріуси зобов'язані здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до Закону України «Про нотаріат» і складеної присяги, сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права й обов'язки, попереджати про наслідки нотаріальних дій, що вчиняються для того, щоб юридична необізнаність не могла їм зашкодити, зберігати в таємниці відомості, одержані ними у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій, відмовляти у вчиненні нотаріальної дії у разі її невідповідності законодавству України або чинним міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 224 вищезазначеної Інструкції, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.

Якщо у спільному майні подружжя правовстановлювальний документ на таке майно оформлений на того із подружжя, що є живим, нотаріус вимагає його (її) письмову згоду на виділ на ім'я померлого його частки в спільному майні.

Пункт 241 Інструкції визначає, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видане на половину спільного майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 1 ст. 13 цього Кодексу передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 цього Кодексу, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Таким чином, 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, належать ОСОБА_4 як частка у спільній сумісній власності подружжя та не повинна були входити до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_14

Статтею 71 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, яка діяла на момент видачі відповідачу свідоцтва про право на спадщину за законом) передбачено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається державним нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

Представник відповідача ОСОБА_10 посилається на те, що позивачем зазначена заява не подавалась, більш того, нею підписана заява про відмову від частки у спадщині за законом та про відмову від видачі свідоцтва про право власності на 1/2 частину майна. Зважаючи на те, що позивач знала про порушені її права ще з 13 червня 2007 року, просить застосувати до даного спору позовну давність.

Однак, позивач є власником 1/2 частини житловий будинок АДРЕСА_1, в силу вимог закону.

Відмова від належної особі частки в спільній сумісній власності подружжя чинним законодавством не передбачена.

Отримання ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя не обмежене в часі, тобто вона в будь - який момент може звернутися до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право власності на вже належну їй 1/2 частину спільного майна подружжя.

Зазначення ОСОБА_4 в заяві від 17 жовтня 2006 року, що вона на видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частину житлового будинку не претендує, не є належним підтвердженням встановлення факту належності такого майна спадкодавцю на праві особистої приватної власності, усвідомлення та прийняття такого факту безпосередньо позивачем.

Згідно зі ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Зважаючи на те, що свідоцтво про право власності на спадщину за законом, яке видане державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори Воробей О.М. на ім`я відповідача ОСОБА_5, порушує майнові права позивача ОСОБА_4 в частині права власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1, як частку в спільній сумісній власності подружжя, суд дійшов висновку про визнання зазначеного свідоцтва частково недійсними, частина відповідача при цьому відповідно до закону має становити 1/2 частину (зважаючи на права позивача на 1/2 частину будинку).

При цьому, суд вважає, що визнавати недійсною заяву позивача про відмову від прийняття спадщини від 17.10.2006 для цього є непотрібним, оскільки відмова може бути надана лише щодо спадкового майна, а від належної особі частки в спільній сумісній власності подружжя - чинним законодавством не передбачена.

Крім того, ухвала суду про затвердження мирової угоди між позивачем та відповідачем, наявність якої було визнано представником позивача, якою позивачеві ОСОБА_4 в особисте довічне користування передано певну ізольовану житлову кімнату у спірному будинку, не спростовує її право на частину даного будинку як частку у спільному майні подружжя.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність законодавчо визначених підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом в його 1/2 частині, задоволенню підлягають і позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на 1/2 частину житлового будинку та визнання за позивачем права власності на 1/2 частину даного житлового будинку, як частку у спільній сумісній власності подружжя.

Що стосується доводів відповідача та її представника про необхідність застосування до позовних вимог наслідків спливу позовної давності, то суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За змістом цих норм, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як вже було зазначено, відповідно до ст. 71 Закону України «Про нотаріат», у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається державним нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

Таким чином, лише нотаріус за наявності всіх необхідних документів ( в тому числі і безпосередньо заяви одного із подружжя) видає свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя. При чому, будь-яким строком це не обмежено.

Позивач звернулася із відповідно заявою до нотаріуса у жовтні 2017 року, 12.10.2017 отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії із зазначенням відповідних підстав. Тому суд вважає, що про порушення своїх прав вона дізналися саме 12 жовтня 2017 році, отримавши відмову із вказівкою на відповідні причини. До суду позивач звернулася 01.02.2018, тобто в межах строку позовної давності.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.36, 68, 71 Закону України «Про нотаріат», ст. 22 КпШС УРСР, ст.ст. 328, 368, 1218, 1261, 1274, 1275, 1301 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 141, 211, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Державний нотаріус Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори Ткаченко Олександр Анатолійович, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, що видано в.о. державного нотаріуса Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори Воробей О.М. на ім'я ОСОБА_5 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_14 на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, в 1/2 його частині.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрована по вул. АДРЕСА_1) право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, як частку у спільній сумісній власності подружжя.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХIIІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Складання повного рішення вчинено 21.03.2019.

Суддя Я. І. Керекеза