Ухвала суду № 80618291, 15.03.2019, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа №: 662/744/17

Провадження № 1-кп/653/92/19

У Х В А Л А

іменем України

15 березня 2019 року

Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Берлімової Ю.Г.

за участю секретаря Волвенко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ матеріали кримінального провадження № 12016230220000744 від 11 листопада 2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та мешкає за адресою: Херсонська область, Новотроїцький район, с.Громівка, вул. Комарова,13, не працюючого, малолітніх дітей на утриманні не має, не одруженого, раніше судимого:

- 05 грудня 2012 року Новотроїцьким районним судом Херсонської області за ст. 185 ч.2, ст. 70 ч.4 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 06 квітня 2015 року Новотроїцьким районним судом Херсонської області за ст. 125 ч.1 КК України до 200 годин громадських робіт;

- 11 листопада 2015 року Новотроїцьким районним судом Херсонської області за ст. 389 ч.2 КК України до 3 місяців арешту.

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, КК України,

за участю

прокурора Серебрянського П.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Генічеського районного суду Херсонської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 263-1, ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 186, КК України.

Ухвалою суду від 05 вересня 2018 року, клопотання прокурора Генічеської місцевої прокуратури ОСОБА_3 задоволено, обвинуваченого ОСОБА_1 оголошено у розшук та надано дозвіл на його затримання для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

19 вересня 2018 року обвинувачений ОСОБА_1 з’явився до суду.

Ухвалою суду від 19 вересня 2018 року обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 18 листопада 2018 року включно.

У зв’язку із нездійсненням етапування обвинуваченого 16 листопада 2018 року до Генічеського районного суду строк дії запобіжного заходу сплив 18 листопада 2018 року.

Ухвалою суду від 19 листопада 2018 року обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 18 січня 2019 року включно.

Ухвалою суду від 16 січня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 17 березня 2019 року включно.

15 березня 2019 року в судовому засіданні прокурором надано клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 днів, мотивуючи його тим, що обвинувачений обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 15 КК України та ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, заявлені при обранні запобіжного заходу не зменшилися.

А з врахуванням того, що 18 березня 2019 року строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 спливає, змінити запобіжний захід не є доцільним з урахуванням вищевикладеного, застосування іншого запобіжного заходу, не пов’язаного з позбавленням волі, або не є можливим, або не забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов’язків, тому прокурор просить продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 на строк 60 днів.

В судовому засіданні прокурор Серебрянський П.В. клопотання повністю підтримав, просить його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 заперечували проти задоволення клопотання про продовження строків тримання під вартою, оскільки прокурором в порушення вимог ч. 1 ст. 199 КПК клопотання подане до суду не за п’ять днів. Крім того, захиснику та обвинуваченому клопотання надане безпосередньо перед судовим засіданням. Вважають його необґрунтованим та просять відмовити в продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов’язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії», пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії»).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» вказав на порушення пункту 3 статті 5 Конвенції національними судами України, які часто обґрунтовують продовження строку тримання під вартою однаковими підставами протягом всього періоду ув’язнення, та зазначив, що суди зобов’язані обґрунтовувати свої рішення про продовження строку тримання під вартою іншими підставами, які мають бути чітко вказані (пункт 99). Ненаведення судовими органами у своїх рішеннях будь-яких підстав, які дозволяють тримання особи під вартою протягом тривалого проміжку часу, є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим у пункті 1 статті 5 Конвенції (пункт 36 рішення Європейського суду з прав людини від 15 грудня 2016 року у справі «Ігнатов проти України»).

В даному випадку ОСОБА_1 перебуває під вартою з 19 вересня 2018 року.

Строк дії ухвали судді про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 17 березня 2019 року.

В порушення вимог ч. 1 ст. 199 КПК України прокурором подане клопотання про продовження строку тримання під вартою 15 березня 2019 року, за два дні до закінчення дії попередньої ухвали.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою містить той самий перелік підстав, зазначених в попередній клопотаннях.

При чому, ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на який посилається прокурор в клопотанні, був виключений при обранні запобіжного заходу, як недоведений.

Але, незважаючи на це прокурор знов зазначає його в клопотанні, необґрунтовуючи ніяким чином його виникнення на сьогодні.

Також, прокурором зазначається наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 КПК України, які на час розгляду клопотання не зменшилися та не змінилися.

Нових ризиків та яких-небудь нових обставин, які можуть свідчити про їх появу, прокурор не зазначає.

Так, дійсно матеріалами справи підтверджено що, ОСОБА_1 будучі належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи неодноразово не з’являвся до судових засідань, про причини своєї неявки не повідомляв, був відсутній за місцем свого проживання в результаті чого був оголошений у розшук, міцних соціальних зав’язків таких як сім’я не має, постійного місця роботи та утриманців не має також, що свідчить про те. що останній може продовжити переховуватись від суду. Окрім того, ОСОБА_1 будучі раніше судимим за злочини проти власності та здоров’я, маючи не зняті та не погашені судимості знову вчинив ряд злочинів, серед яких є тяжкий корисливий злочин, що свідчить про те, що обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення.

Але, стверджувати, що майже через шість місяців ці ризики не зменшилися та не змінилися, суд не вбачає за можливе, з огляду на те, що обвинувачений весь цей час перебував під вартою.

Також, суд враховує позицію обвинуваченого, який зобов’язався з’являтися до суду за першим викликом та не залишати своє постійне місце проживання.

Отже, враховуючи те, що кримінальне провадження розглядається тривалий час з огляду на незабезпечення прокурором явки свідків обвинувачення та неможливості їх допиту в суді, наполягання на їх допиті прокурором, несвоєчасне етапування обвинуваченого до суду, а також те, що прокурором кожного разу подається клопотання про продовження строку тримання під вартою під вартою з посиланням на одні і ті самі ризики, які на сьогодні вже втратили свою актуальність, нових ризиків прокурором не зазначається, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання прокурора, яке не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 183, 314, 315, 316, 317, 331, КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строків застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1– відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Генічеського районного суду ОСОБА_4