Ухвала суду № 8061574, 28.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2010 р.                                                                       К-15825/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2007 року

у справі №22-а-463/2007 (номер справи у суді першої інстанції –АС-27/74-07)

за позовом Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

про скасування повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Казенне підприємство «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2006 року №0001861500/0 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 2000,00 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Постановою Господарського суду Харківської області від 04.04.2007 року (суддя –Мамалуй О.О.) позов задоволено.

Задоволення позовних вимог мотивовано судом першої інстанції посиланнями на п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», застосувавши який суд дійшов висновку, що наведена норма не встановлює права контролюючого органу всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкових зобов’язань попереднього періоду. Зважаючи на те, що відповідачем вимоги наведеної норми виконані не були, оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнано частково недійсним.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Філатов Ю.М., судді –Водолажська Н.С., Шевцова Н.В.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що нормативно-правові приписи п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»надають право податковому органу зараховувати сплачені платником суми податку у рахунок погашення податкового боргу, який виник у попередні періоди.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, Казенне підприємство «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»з вернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок, викладений у акті перевірки №116/15-039/08326540 від 17.04.2006 року, про порушення підприємством вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки узгоджені податкові зобов’язання з податку на додану вартість по декларації №22944 від 20.01.2006 року були сплачені з порушенням граничних строків, визначених цим Законом.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що платіжним дорученням №292 від 23.03.2006 року підприємством сплачені кошти у сумі 10000,00 грн., які відповідачем повністю були зараховані у рахунок погашення узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2005 року, тоді як платник визначив у платіжному дорученні, що на погашення зобов’язань за грудень 2005 року він спрямовує лише суму 7159,00 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції, який визнав правомірними такі дії контролюючого органу, зважаючи на наступне.

Нормами п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов’язання визначено як зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 наведеного Закону, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб’єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Інші норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»також не встановлюють порядку та механізму погашення боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов’язань і в жодному разі не наділяють орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобов’язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпоряджатися його коштами.

Підпункт 8.6.2 пункту 8.6 статі 8 вищезазначеного Закону надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої поточні податкові зобов’язання.

Отже, зміст наведених правових норм дозволяє погодитися з висновком суду першої інстанції щодо відсутності повноважень у органу державної податкової служби змінювати призначення коштів, які сплачуються платником податків у рахунок погашення його податкових зобов’язань, з огляду на що суд першої інстанції обґрунтовано визначився з наявністю підстав для задоволення позовних вимог та визнання частково недійсним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції визнаються судовою колегією Вищого адміністративного суду України необгрунтованими та такими, що постановлені із помилковим застосуванням норм матеріального права.

Тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2007 року скасувати, а постанову Господарського суду Харківської області від 04.04.2007 року у справі №АС-27/74-07 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіКонюшко К.В. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Степашко О.І.