Ухвала суду № 80615251, 11.03.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Провадження № 6/754/45/19

Справа № 754/14798/18

У Х В А Л А

Іменем України

11 березня 2019 року м.Київ

Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого-судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.

за участю представника заявника Коновал В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві заяву Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ», стягувач «Мюллер Мартіні», правонаступник стягувача «Мюллер Мартіні Істерн Юроп ГмбХ», зацікавлена особа: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про відстрочення виконання рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник Приватне акціонерне товариство «Бліц-Інформ» (далі по тексту ПрАТ «Бліц-Інформ») звернувся до суду з заявою про відстрочення виконання рішення суду.

Заявник мотивує свої вимоги тим, що рішенням Арбітражу Швейцарських Палат Торгової Палати Цюріха від 19.01.2011 року вирішено, що ПрАТ «Бліц-Інформ» має сплатити «Мюллер Мартіні СП.з.о.о.» (Польща) суму 1 473 252,00 євро в якості повної та остаточної компенсації за контрактом № 32 від 07.06.2007 року. Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 13.07.2011 року частково задоволено клопотання «Мюллер Мартіні СП.з.о.о.», визнано та дозволено виконання на території України вищевказаного судового рішення та вирішено видати виконавчий лист про стягнення із ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц-Інформ» на користь товариства «Мюллер Мартіні СП.з.о.о.» грошових коштів в розмірі 16 412 027,28 грн. у вигляді щомісячних платежів по 1 392 500,00 грн. кожний протягом одинадцяти наступних місяців, а дванадцятий, він же останній платіж, становить 1 094 527,28 грн. 25.10.2011 року Деснянським районним судом м.Києва згідно вказаної ухвали видано виконавчий лист. 28.04.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження з виконання даного виконавчого листа.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 01.03.2013 року змінено порядок виконання ухвали Деснянського районного суду м.Києва від 13.07.2011 року шляхом визначення стягнення з ПрАТ «Бліц-Інформ» на користь товариства «Мюллер Мартіні СП.о.о.з.» грошових коштів у розмірі 1 473 252,00 євро, що станом на 13.07.2011 року становило 16 412 027,28 грн., у вигляді дванадцяти щомісячних платежів по 125 000,00 євро, що станом на 13.07.2011 року становило 1 392 500,00 грн. кожний, протягом одинадцяти наступних місяців, а дванадцятий, він же останній платіж, становитиме 98 252,00 євро, що станом на 13.07.2011 року становило 1 094 527,28 грн. 01.03.2013 року стягувач направив старшому державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гречусі О.Я. заяву про зміну вищевказаною ухвалою порядку виконання рішення суду, яка отримана останнім 04.09.2013 року.

14.06.2016 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. виконавче провадження ВП № 32454199 за вищевказаним виконавчим листом закінчено в зв'язку з виконанням рішення суду - стягненням з боржника коштів у розмірі 16 412 027,28 грн., які конвертовані у євро та перераховані стягувачу. Факт виплати боржником коштів у вищезазначеному розмірі визнано сторонами у справі та підтверджено відповідними письмовими доказами, що підтверджується ухвалою Верховного Суду від 03.09.2018 року у справі № 754/8042/16-ц.

В подальшому стягувач звернувся до Деснянського районного суду м.Києва зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. щодо закінчення виконавчого провадження. Скарга мотивована тим, що рішення суду в повному обсязі не виконано, а сума, виплачена боржником, є меншою, ніж стягнута рішенням Арбітражу Швейцарських Палат Торгової Палати Цюріха від 19.01.2011 року. Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 22.12.2016 року в задоволенні скарги стягувача було відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 27.07.2017 року вказану ухвалу скасовано та постановлено нову, якою скаргу стягувача задоволено, визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В., які полягають у закінченні виконавчого провадження ВП № 32454199 у зв'язку з фактичним виконанням рішення та скасовано відповідну постанову, а також зобов'язано головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. відновити вказане виконавче провадження. Ухвала Апеляційного суду м.Києва мотивована тим, що районний суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість вимог заявника, а стягувач має отримати грошові кошти за рішенням іноземного суду в іноземній валюті незалежно від його еквіваленту у гривні, визначеного національним судом України у 2011 році. Постановою Верховного Суду від 03.09.2018 року вказану ухвалу Апеляційного суду м.Києва залишено без змін. На момент звернення до суду з даною заявою виконавче провадження ВП № 32454199 не поновлено.

Як зазначає заявник, на сьогоднішній день в господарській діяльності товариства склались обставини, які істотно ускладнюють і роблять неможливим виконання рішення Арбітражу Швейцарських Палат Торгової Палати Цюріха від 19.01.2011 року, а саме - скрутне матеріальне становище позбавляє боржника можливості такого виконання.

Так, у 2018 році виробництво товарної продукції ПрАТ «Бліц-Інформ» та експорт скоротились на 79 % у порівнянні з минулими роками. Впродовж останніх років господарська діяльність товариства має збитковий характер. Внаслідок різких коливань національної валюти по відношенню до іноземних валют кредиторська заборгованість товариства перед банками та іноземними партнерами значно збільшилась. Сума заборгованості за кредитами банків становить 3 558 362 903,42 грн. та кредиторська заборгованість за поставлену сировину, обладнання, запчастини, послуги і роботи на даний час становить 338 447 352,33 грн. Збиток товариства за розрахунок зростання курсових різниць станом на 01.10.2018 року становить 499 950 764,63 грн. Загалом, збитки товариства за перше півріччя 2018 року становлять 2 749 745 930,00 грн. Падіння обсягів виробництва та реалізації продукції товариства призвело до стійкої нестачі коштів, необхідних для підтримання потреб виробництва та погашення заборгованості перед кредиторами. Негативні тенденції у виробничій діяльності призвели до скорочення працюючих на підприємстві з 4171 осіб до 150 осіб. Також, на результати діяльності товариства негативний вплив має значне, у 2 рази, зростання тарифів на енергоносії в порівнянні з 2014 роком. Фінансова криза 2014-2015 років, збільшення заборгованості перед кредиторами за рахунок постійного зростання курсу валют та значне погіршення виробничих показників унеможливило доступ товариства до ресурсів фінансування, а відтак, до вирішення питання погашення кредиторської заборгованості. Таким чином, в умовах фінансово-економічної кризи в Україні, неможливості поновлення господарської діяльності на окупованих територіях, кризи неплатоспроможності, в яких опинилось ПрАТ «Бліц-Інформ», погашення заборгованості перед кредиторами можливо тільки шляхом здійснення системи заходів, спрямованих на відстрочення всієї кредитної заборгованості, в тому числі і перед стягувачем.

Заявник зауважує про те, що ПрАТ «Бліц-Інформ» наразі здійснює виплату відсотків та тіла кредиту по кредитам банкам-кредиторам та погашення боргів перед кредиторами по мировим угодам. Неможливість виконання рішення Арбітражу Швейцарських Палат Торгової Палати Цюріха від 19.01.2011 рокує наслідком відсутності коштів на рахунках товариства та неможливості здійснити нові запозичення для рефінансування боргу. Продаж виробничого обладнання чи нерухомості з метою погашення заборгованості призведе до припинення виробничої діяльності боржника. В такому випадку підприємство може очікувати незаплановане скорочення чисельності працівників, додаткові витрати на виплату компенсацій при звільненні тощо. Наслідки подальших дій виконавчої служби по арешту рахунків товариства та стягнення боргу призведуть до неплатоспроможності та банкрутства товариства, яке є бюджетоутворюючим підприємством у Деснянському районі м.Києва. Це матиме наслідком повне припинення діяльності товариства і призведе до звільнення працівників. Також, заявник вказав на те, що при здійсненні виконавчих дій ним було сплачено на користь стягувача 16 412 027,28 грн., які конвертовані у євро та перераховані стягувачу, що свідчить про те, що боржник не ухиляється від виконання рішення, а намагається вжити всіх можливих заходів для подальшого та найшвидшого погашення заборгованості.

Посилаючись на викладені обставини, заявник просить відстрочити виконання рішення Арбітражу Швейцарських Палат Торгової Палати Цюріха від 19.01.2011 року, яке визнано та дозволене до примусового виконання на території України ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 13.07.2011 року з урахуванням зміненого порядку виконання судового рішення згідно ухвали Деснянського районного суду м.Києва від 01.03.2013 року строком на 1 рік, що дозволить забезпечити платоспроможність боржника та реальне виконання рішення суду.

04.03.2019 року до суду надійшов відзив представника стягувача Шкреда В.В. на заяву про відстрочення виконання судового рішення. У даному відзиві представник стягувача вказує на те, що остаточним рішенням на узгоджених умовах Арбітражу Швейцарських Палат Торгової Палати Цюріха від 19.01.2011 року була затверджена мирова угода у формі остаточного арбітражного рішення, відповідно до якої боржник погодився сплатити стягувачу суму в розмірі 1 473 252 євро в якості повної та остаточної компенсації за контрактом на поставку друкарського обладнання за контрактом № 32. Незважаючи на мирову угоду, боржник відмовився виконувати рішення суду добровільно, тому за заявою стягувача Деснянський районний суд м.Києва 13.07.2011 року визнав (частково - за винятком нарахування відсотків на борг) та допустив до примусового виконання рішення іноземного суду від 19.01.2011 року. Боржник неодноразово оскаржував у судах вищої інстанції як ухвалу від 13.07.2011 року, так і інші процесуальні дії у даному виконавчому провадженні. З червня 2016 року по даний час судове рішення не виконується взагалі, оскільки 14.06.2016 року державний виконавець Рубель В.І. закінчила виконавче провадження постановою в зв'язку з повним виконанням рішення іноземного суду. Однак, вказана постанова за скаргою стягувача до суду була визнана неправомірною та скасована Апеляційним судом м.Києва ухвалою від 27.07.2017 року, при цьому зобов'язано державного виконавця відновити виконавче провадження. 03.09.2018 року Верховним Судом залишено вказану ухвалу Апеляційного суду м.Києва без змін. 24.10.2018 року державний виконавець відновив виконавче провадження і одразу ж зупинив вчинення виконавчих дій з огляду на розгляд у суді заяви правонаступника про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 17.12.2018 року первісного стягувача замінено його правонаступником, зазначена ухвала набула чинності 12.02.2019 року після розгляду скарги боржника Київським апеляційним судом.

Як зазначає представник стягувача, спірне судове рішення перебуває на виконанні і на даний час не виконане ще з 2011 року, а з урахуванням неправомірної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 14.06.2016 року це рішення не виконується близько 33 місяців поспіль. Часткове стягнення суми боргу відбувалось лише у 2013-2016 роках, а тому фактично боржник і так отримав відстрочку виконання рішення на п'ятирічний строк, коли рішення Арбітражу взагалі не виконувалось. Також, на думку представника стягувача, якби боржник вчасно та добросовісно виконував мирову угоду та рішення Арбітражу ще у 2011 році, то у нього не виникли б труднощі з виконання рішення суду у 2018 році в зв'язку зі зміною курсу гривні. Фінансові ж труднощі боржника носять системний характер, накопичувались впродовж багатьох років, не є спів мірними із сумою стягнення у даній справі та не пов'язані з виконанням даного рішення. Збитки боржника за перше півріччя 2018 року не пов'язані з виконанням рішення, зважаючи на те, що з 2016 року це рішення не виконується взагалі, а пов'язані з результатами підприємницької діяльності боржника.

Крім того, представник стягувача зауважив на те, що подаючи дану заяву, боржник не враховує матеріальні інтереси стягувача, оскільки останній також здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний виплачувати відсотки банкам за користування неповерненими кредитами, проводити реорганізацію та реструктуризацію своєї структури (включно ліквідацію дочірніх структур в Україні та Польщі, пов'язане із значними збитками, спричиненими невиконанням рішення боржником), що також істотно погіршує його фінансовий стан. Відтак, представник стягувача вважає, що наведені боржником обставини не засвідчують неможливості або ускладнення виконання рішення Арбітражу від 19.01.2011 року, носять системний характер і не є винятковими в розумінні ст.435 ЦПК України. Ці обставини лише вказують на те, що виконання судового рішення у цій справі негативно впливає на фінансовий стан боржника.

Посилаючись на викладені обставини та недобросовісні дії боржника, представник стягувача Шкред В.В. просить відмовити в задоволенні заяви.

В судовому засіданні представник заявника Коновал В.В. заяву підтримав та просив про її задоволення.

Представник стягувача Шкред В.В., будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надавши суду клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи, оскільки він не має можливості прибути на засідання суду.

Представник заінтересованої особи, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників стягувача та заінтересованої особи на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на наступне.

Судом встановлено, що арбітражним рішенням Арбітражу Швейцарських Палат Торгової Палати Цюріха від 19 січня 2011 року вирішено, що ПрАТ «Бліц-Інформ» погоджується сплатити Muller Martini суму 1 473 252, 00 євро в якості повної та остаточної компенсації за контрактом № 32. Обидві сторони відмовляються від подальших взаємних претензій, заявлених раніше у процесі арбітражного провадження, а також від будь-яких інших існуючих і майбутніх претензій за контрактом № 32 від 07 червня 2007 року.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 13 липня 2011 року частково задоволено клопотання товариства «Мюллер Мартіні СП.З.О.О.», визнано та дозволено примусове виконання на території України рішення Арбітражу Швейцарських Палат Торгової Палати Цюріху від 19 січня 2011 року та вирішено видати виконавчий лист про стягнення із ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц-Інформ» на користь товариства «Мюллер Мартіні СП.З.О.О.» грошових коштів у розмірі 16 412 027, 28 грн. у вигляді дванадцяти щомісячних платежів по 1 392 500, 00 грн. кожний протягом одинадцяти наступних місяців, а дванадцятий, він же останній платіж, становитиме 1 094 527, 28 грн.

25 жовтня 2011 року Деснянським районним судом міста Києва на підставі вищевказаної ухвали суду від 13 липня 2011 року видано виконавчий лист № 2к-3/11, відповідно до якого необхідно стягнути із ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц-Інформ» на користь товариства «Мюллер Мартіні СП.З.О.О.» грошові кошти у розмірі 16 412 027, 28 грн. у вигляді дванадцяти щомісячних платежів по 1 392 500, 00 грн. кожний протягом одинадцяти наступних місяців, а дванадцятий, він же останній платіж, становитиме 1 094 527, 28 грн.

28 квітня 2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречуха О. Я. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 25 жовтня 2011 року № 2к-3/11 про стягнення з ПрАТ «Бліц-Інформ» на користь товариства «Мюллер Мартіні СП.З.О.О.» грошових коштів у розмірі 16 412 027, 28 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 01 березня 2013 року змінено порядок виконання ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 13 липня 2011 року, шляхом визначення стягнення з ПрАТ «Бліц-Інформ» на користь товариства «Мюллер Мартіні СП.З.О.О.» грошових коштів у розмірі 1 473 252, 00 євро, що станом на 13 липня 2011 року становило 16 412 027, 28 грн., у вигляді дванадцяти щомісячних платежів по 125 000, 00 євро, що станом на 13 липня 2011 року становило 1 392 500, 00 грн. кожний, протягом одинадцяти наступних місяців, а дванадцятий, він же останній платіж, становитиме 98 252, 00 євро, що станом на 13 липня 2011 року складало 1 094 527, 28 грн.

01 березня 2013 року товариство «Мюллер Мартіні СП.З.О.О.» направило старшому державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречусі О. Я. заяву про зміну ухвалою суду від 01 березня 2013 року порядку виконання рішення суду, яка отримана останнім 04 вересня 2013 року.

14 червня 2016 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. виконавче провадження за виконавчим листом № 2к-3/11, виданим 25 жовтня 2011 року закрито у зв'язку виконанням рішення суду - стягненням з боржника коштів у розмірі 16 412 027, 28 грн., які конвертовані у євро та перераховані стягувачу.

Факт виплати боржником коштів у вищезазначеному розмірі визнається сторонами у справі та підтверджується наданими учасниками розгляду справи письмовими доказами.

Зазначені обставини встановлені постановою Верховного Суду від 03.09.2018 року.

Також, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 липня 2017 року скасовано ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року та постановлено нову ухвалу, якою задоволено скаргу товариства «Мюллер Мартіні СП.З.О.О.» на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І. В. , які полягають у закінчення виконавчого провадження ВП №32454199 від 14 червня 2016 року у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І. В. про закінчення виконавчого провадження ВП №32454199 від 14 червня 2016 року. Зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження ВП №32454199, відкрите на підставі виконавчого листа №2к-3/11 від 25 жовтня 2011 року, виданого Деснянським районним судом міста Києва на підставі клопотання стягувача товариства «Мюллер Мартіні СП.З.О.О.» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражу Швейцарських Палат Торгової Палати Цюріху від 19 січня 2011 року.

Постановою Верховного Суду від 03.09.2018 року вказану ухвалу Апеляційного суду м.Києва залишено без змін.

Виконавче провадження ВП № 32454199 було поновлено та 24.10.2018 року зупинено до вирішення питання про заміну стягувача його правонаступником.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 17.12.2018 року заяву «Мюллер Мартіні Істерн Юроп ГмбХ» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено, замінено сторону виконавчого провадження ВП № 32454199, розпочатого на підставі виконавчого листа № 2к-3/11, виданого Деснянським районним судом міста Києва 25 жовтня 2011 року в частині стягувача з Товариства Мюллер - Мартіні.СП.З.О.О (Польща) на Товариство Мюллер Мартіні Істерн Юроп ГмбХ.

На даний час рішення суду боржником в повному обсязі не виконано.

Заявник просить відстрочити виконання вищевказаного рішення суду строком на 1 рік, вказуючи на неможливість виконання рішення суду в зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, що виникло внаслідок кризових явищ в економіці, скорочення обсягу замовлень та виробництва, необхідністю виконання інших боргових зобов'язань, наявність збитків, викликаних припиненням діяльності на окупованих територіях тощо.

Суд не приймає до уваги ці твердження заявника та вважає їх необґрунтованими.

Так, відповідно до вимог ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

За ст.124 ч.5 Конституції України, ст.14 ч.1 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, зокрема, ст.382 КК України передбачена кримінальна відповідальність за невиконання рішення суду.

У випадку невиконання рішення суду добровільно, воно підлягає виконанню у примусовому порядку. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу та здійснюється останньою на підставі виконавчого документа.

Завершальною стадією судового провадження на підставі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавче провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Виконання судового рішення у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивності необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання такого додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання строку для відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» наголошує, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Згідно ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову. За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суду, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням.

Таким чином, відстрочка рішення суду може бути застосована судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов'язковому виконанню у повній мірі в строки і порядок, передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року № 14 визначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Аналізуючи підстави заяви в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку, що зазначені заявником доводи в її обґрунтування (скрутне матеріальне становище, що виникло внаслідок кризових явищ в економіці, скорочення обсягу замовлень та виробництва, необхідністю виконання інших боргових зобов'язань, наявність збитків, викликаних припиненням діяльності на окупованих територіях тощо) законодавчо не є підставами для задоволення заяви. При цьому заявником не наведено будь-яких інших обставин, які б давали підстави дійти суду до висновку про можливість та необхідність відстрочення виконання рішення суду. Також, заявником не мотивовано підстав відстрочення виконання рішення строком на 1 рік, доцільність та об'єктивність необхідності надання саме такого строку відтермінування виконання рішення в цілому, оскільки строк такого відтермінування знаходиться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання такого додаткового строку до повного виконання рішення суду. При цьому необхідно зауважити, що рішення суду про стягнення коштів постановлене 8 років тому, фактично рішення виконувалось лише у 2013-2016 роках, відтак, боржник мав достатньо часу для його виконання, а тому встановлення додаткового строку відстрочки на 1 рік в даному випадку не є доцільним. Оскарження дій державних виконавців та судових рішень жодним чином не звільняли боржника від обов'язку сплати коштів за судовим рішенням.

Відтак, заявлені вимоги задоволенню не підлягають в зв'язку з їх необґрунтованістю.

На підставі викладеного та керуючись ЗУ "Про виконавче провадження", ст.ст.85, 435 ЦПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ», стягувач «Мюллер Мартіні», правонаступник стягувача «Мюллер Мартіні Істерн Юроп ГмбХ», зацікавлена особа: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про відстрочення виконання рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: