Рішення № 80613360, 18.03.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/8137/18

Провадження № 2/643/754/19

18.03.2019 Московський районний суд м. Харкова в складі головуючої судді Букреєвої І.А. , зв участю секретаря Саілян Д.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкова справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування , -

в с т а н о в и в:

В червні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті його бабусі ОСОБА_2 , що померла 02 грудня 2006 року та просив визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири № 7 по вул.Валентинівської ( колишньої Блюхера ) у будинку 27 А у місті Харкові в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на нежитлові приміщення цокольного поверху № 11-1-11-8,1 загальною площею 73,4 кв.м в літ.»А-5 по пр.Науки буд.27 ту м.Харкові в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яким помер 03 березня 2015 року.

В обґрунтування позову зазначив, що спадкодавець ОСОБА_2 є його бабкою , до своєї смерті вона постійно проживала у Федеративній Республіці Німеччина, зв'язок із нею останній втратив задовго до її смерті. Після смерті батька – ОСОБА_3 в 2015 році він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і тільки тоді узнав , що 1/ 2 частина в квартирі , що є спадщиною належить бабці ОСОБА_2 До 2017 року він вважав , що бабка жива і тільки 10 січня 2017 року йому вдалося отримати свідоцтво про її смерть у місті Корбах. Постановою нотаріуса позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку із пропуском встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини. Оскільки, позивач втратив постійний зв'язок із своєю бабкою після переїзду останньої до ФРН та зміни ОСОБА_2 там свого місця проживання, внаслідок чого не міг дізнатися про її смерть , а тому змушений звернутись до суду із даним позовом.

Також пояснив, що його батько за життя переобладнал квартиру , що йому належала під нежитлове приміщення , але оформити це належним чином за життя не встиг, що стає перешкодою йому у прийнятті спадщини від батька .

Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 01.08.2018 року, у справі було відкрито провадження.

Позивач подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з"явився. Надав суду відзив на позов , в якому позов не визнав. Вважає , що спадкоємець не може набути права власності у порядку спадкування на житловий будинок , якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно Спадкодавець не здав нерухоме майно в експлуатацію , а тому у позові просить відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у січні 2017 року дізнався, що 02 грудня 2006 року померла його бабуся ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Померла постійно мешкала за межами України в місті Корбах Федеративної Республіки Німеччина. Після її смерті залишилась спадщина, що складається з 1 / 2 частки квартири №7 по вул. Валентинівська (кол. вул. Блюхера), буд. № 27А у м. Харкові. Спадкова справа до майна померлої в Україні не заводилась.

Про смерть бабусі позивач дізнався випадково, коли пішов оформлювати спадщину після смерті батька, ОСОБА_3, та дізнався, що 1 / 2 квартири №7 за адресою: вул. Валентинівська (кол. вул. Блюхера), буд. № 27А у м. Харкові, належить його бабусі. 10 січня 2017 року позивач отримав свідоцтво про смерть бабусі, видане органом реєстрації актів громадського стану м. Корбах ФРН.

До 2017 року позивач вважав, що бабуся жива, адже зв’язків із нею ні позивач, ні його батько (син померлої) не підтримували, через те, що бабуся вже багато років проживала в Німеччині, крім того позивач вважав, що квартира повністю належить ОСОБА_3, отже позивач свідомо помилявся про те, що 1/ 2 квартири належить його батьку.

Таким чином, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/2 частки квартири №7 по вул. Валентинівська (колишня вул. Блюхера), буд. № 27А у м. Харкові.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2, померлої 02 грудня 2006 року, є її онук (позивач) - ОСОБА_1 (за законом в порядку статті 1276 ЦК України).

ОСОБА_3 - син померлої ОСОБА_2 не оформивши свого права на спадкове майно після смерті своєї матері помер 15 червня 2015 року.

Відповідно до положень статті 1276 ЦК України до позивача, ОСОБА_1, переходить право на прийняття належної його батьку, ОСОБА_3 , частки спадщини після смерті ОСОБА_2, адже батько позивача є її спадкоємцем першої черги за законом і після відкриття спадщини не встиг її прийняти.

Крім того, позивач не знає де проживала померла бабуся на момент смерті, крім тієї інформації, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Керуючись нормами статті 1221 ЦК України, якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

29 серпня 2017 року нотаріусом Третьої Харківської державної нотаріальної контори було винесено постанову 1659/02-31 про відмову у вчинені нотаріальної дії, якою позивачу було відмовлено в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 у зв 'язку з неможливістю встановити коло спадкоємців та спадкоємців, які фактично прийняли спадщину, відсутність заповітів від імені спадкоємця, оскільки померла мешкала у Німеччині зробити це неможливо.

Таким чином, позивач не має змоги отримати свідоцтво про право на спадщину шляхом звернення до нотаріуса.

Стаття 1276 встановлює, що якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Відповідно до абз. 5 п.2 ОСОБА_4 Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 у разі продовження зазначеного строку суд одночасно вирішує питання про визнання за позивачем права на належне йому майно, що зберіглося в натурі, або на грошові суми, коли воно реалізоване.

Відповідно до абз. 16 п.2 вказаного вище ОСОБА_4 Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, належним відповідачем у даній справі є територіальна громада в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 19 п.2 ОСОБА_4 Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 при вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов'язковим обґрунтування мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Право на успадкування нерухомого майна, згідно зі статтею 71 Закону України «Про міжнародне приватне право», регулюється законодавством країни, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

Тобто, виключна українська юрисдикція успадкування належних іноземним спадкодавцям прав на активи, що підлягають державній реєстрації в Україні.

Таким чином, суд вважає, що перебування ОСОБА_5 за межами України за місцем свого постійного проживання, а також велика відстань між місцем постійного проживання померлої та місцем знаходження спадкового майна, враховуючи, що місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна спадкодавця, а також беручи до уваги що між Федеративною Республікою Німеччина та Україною немає договору про правову допомогу по цивільним справам, є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.

Керуючись положеннями частини 1 статті 188 ЦПК України позивач об’єднав в одній позовній заяві декілька вимог, пов’язаних між собою підставою виникнення та

поданими доказами.

Так, як вказувалось вище, 15 червня 2015 року помер батько позивача - ОСОБА_3. За свого життя заповіт ОСОБА_3 не складав.

До складу спадщини після смерті ОСОБА_3 входить 1/2 квартири № 7 по вул. Валентинівська (колишня вул. Блюхера), буд. № 27А у м. Харкові та квартира №11 по проспекту Науки (колишня Леніна), буд. №27 у м. Харкові.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є його син ОСОБА_1 (за законом) та дружина ОСОБА_6 (за законом), яка від спадщини відмовилась на користь ОСОБА_1, про що подала відповідну заяву до держконтори.

У встановлений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 звернулася до Третьої Харківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

На 1 / 2 квартири № 7 по вул. Валентинівська (колишня вул. Блюхера), буд. № 27А у м. Харкові ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 29 серпня 2017 року.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29 серпня 2017 року № 1658/02-31 позивачу було відмовлено в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька на квартиру №11 по проспекту Науки (колишня Леніна), буд. №27 у м. Харкові, адже вказану квартиру спадкодавцем було реконструйовано в нежитлові приміщення, акт готовності об’єкту до експлуатації в матеріалах інвентаризаційної справи відсутній, тобто об 'єкт спадкування не співпадає з об’єктом, вказаним у правовстановлюючих документах.

Таким чином, позивач не має змоги отримати свідоцтво про право на спадщину шляхом звернення до нотаріуса, адже квартиру №11 по просп. Науки (колишня Леніна), буд. №27 у м. Харкові було реконструйовано в нежитлові приміщення, однак за життя батько позивача не встиг ввести дане приміщення в експлуатацію.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.5 ст. 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.І ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного Кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

У відповідності до ст. 328 Цивільного Кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Визнання права власності на майно через звернення до суду не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 Цивільного Кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На даний час визнати право власності за ОСОБА_3 є неможливим у зв'язку з його смертю, оскільки його правоздатність припинилася. Позивач є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 та має право на спадкування нежитлового приміщення цокольного поверху №11-1--11-8, загальною площею 73,4 кв.м. в літ. «А-5» по просп. Науки (колишня Леніна), буд. №27 у м. Харкові, що належало ОСОБА_3 на праві власності, та 1/2 квартири №7 по вул. Валентинівська (колишня вул. Блюхера), буд. 27А у м. Харкові, на спадкування якої ОСОБА_3 мав право після смерті своєї матері ОСОБА_2.

Враховуючи вищезазначене, у позивача є всі підстави для визнання права власності на 1 / 2 частки квартири .№7 по вул. Валентинівська (кол. вул. Блюхера), буд. 27А у м. Харкові та самочинно реконструйовану квартиру в нежитлове приміщення цокольного поверху №11-1--11-8,1 загальною площею 54,6 кв.м, тамбур 18,7 кв.м по просп. Науки (колишня Леніна), буд. 27 у м. Харкові.

Правовстановлюючі документи на зазначені об’єкти нерухомості у позивача наявні, інших спадкоємців немає, у зв’язку з чим є підстави для визнання права власності на них за позивачем.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку може застосовуватись, як спосіб захисту, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, згідно ОСОБА_4 ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року.

На підставі ч. 3 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що судом достовірно встановлено, що позивач не знав про смерть спадкодавця та існування спадкового майна , в зв’язку з чим , суд вважає, що позивачем пропущено строк з поважних причин, а тому позов про визначення додаткового строку є обґрунтованим та законним в зв’язку з чим підлягає задоволенню.

Зазначені обставини свідчать, що у позивача були об'єктивні труднощі з реалізації його права на подачу заяви на прийняття спадщини, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що позивач в ході розгляду справи, не наполягав на стягненні з відповідача на свою користь сплаченого судового збору, а тому суд вважає за можливе залишити понесені судові витрати за позивачем.

Керуючисьст. 4, 5, 10-13, 18, 76 -81, 83, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його бабусі ОСОБА_2 , що померла 02 грудня 2006 року - терміном на два місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки квартири № 7 по вул.Валентинівська ( колишня Блюхера ) буд.27А у м. Харкові в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої 02 грудня 2006 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення цокольного поверху № 11-1-11-8,1 загальною площею 73,4 кв.м в літ. «А-5» по пр.Науки ( колишня Леніна ) , буд. № 27 у м.Харкові в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер 03 березня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя