Рішення № 80612768, 14.03.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/6172/18

н/п 2/640/308/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року Київський районний суд м.Харкова у складі :

головуючої судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Кострової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , 3-я особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

встановив:

До суду надійшла позовна заява ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, 3-я особа ОСОБА_2, про звернення стягнення заборгованості за договорами кредиту № CNL-701/055/2006 від 05.12.2006р. та № ML-701/131/2008 від 27.02.2008р. в загальній сумі 2909691,64 грн., на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_1, на час реалізації предмета іпотеки, майно передати позивачу в управління.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ЗАТ «ОТП Банк» та третьою особою було укладено два кредитні договори, по яким виникла заборгованість в сумі 2909691,64 грн., що встановлено рішенням суду. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачу. На сьогодні рішення суду від не виконано, тому у позивача, який за договором отримав право вимоги за кредитами та іпотекою, є право на звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки.

Відповідач - у відзиві на позов та у судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що позивач вже звертався з аналогічними вимогами у суд та рішенням суду від 09.12.2014р. йому було відмовлено в задоволені позову. Також, спірна квартира підпадає під ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тому на неї не може бути стягнута заборгованість. Заявила про застосування строку позовної давності.

3-я особа - ОСОБА_2, у поданих письмових поясненнях та у судовому засіданні, проти позовних вимог заперечував, зазначаючи, що позивач вже звертався з аналогічними вимогами у суд та рішенням суду від 09.12.2014р. йому було відмовлено в задоволені позову. Також, спірна квартира підпадає під ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» тому на неї не може бути стягнута заборгованість. Заявив про застосування строку позовної давності.

Позивач заперечував проти застосування строку позовної давності, зазначаючи, що на підставі п.2 ч.1 ст. 263 ЦК України строк є зупиненим, однак якщо суд дійде до висновків про пропущення строку, просив його поновити.

Ухвалою суду від 14.03.2019р. в частині позовних вимог провадження у справі закрито.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали даної справи та цивільної справи №2018/11846/2012, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 05.12.2006 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір СNL № -701/055/2006, згідно з умов якого яким ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 60000 доларів США строком до 05 грудня 2021 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених в кредитному договорі.

27.02.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № МL -701/131/2008, згідно умов якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 45000 доларів США, строком до 27 лютого 2023 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених в кредитному договорі.

Також, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 по кредитним договорам №№СNL № -701/055/2006, МL -701/131/2008 між ЗАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 27.02.2008 року та 11.12.2006 року були укладені договори іпотеки, предметом яких є двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно статуту ПАТ «ОТП Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків ЗАТ «ОТП Банк».

12.11.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» ( який є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк») та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов пункту 1.1. якого ПАТ «ОТП Банк» передає ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку № 1 до даного договору, укладеними між клієнтом та позичальниками клієнта, перелік яких міститься в додатку №1 до даного договору, що забезпечений іпотекою/заставою за договорами іпотеки/договорами застави, перелік яких міститься в додатку № 1 до даного договору, укладеними між клієнтом та боржниками/третіми особами. Дослідженими додатками до договору купівлі-продажу кредитного портфелю встановлено, що оспорювані договори включені до списку договорів, які передані ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 09.12.2014р. у справі №2018/11846/2012 позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в частині стягнення заборгованості були задоволені та з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» стягнута достроково, у зв'язку із невиконаннями умов договорів, сума заборгованості за кредитними договорами № СNL- 701/055/2006 від 05.12.2006 року та № ML-701/131/2008 від 27.02.2008 року в загальному розмірі 2909691,64 грн. Рішення набуло законної сили.

Позивач у судовому засіданні зазначив, що на теперішній час рішення суду від 09.12.2014р. у справі №2018/11846/2012 - не виконано. Відповідачем суду доказів виконання рішення суду не надано (судом були запропоновані подати такі докази).

Відповідно до п.6.2. договорів іпотеки від 27.02.2008 року та 11.12.2006 року іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин: несплата боржником позивачу будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, порушення відповідачем будь-якого із зобов'язань за ст. 5 договору іпотеки, інших обставин, передбачених чинним законодавством України.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч.1 ст.575 ЦК України та ст.1 Закону України «Про іпотеку» в силу іпотеки іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпротекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено на підставі рішення суду.

Враховуючи, встановлення не виконання третьою особою своїх зобов'язань, щодо сплати кредиту та відсотків за умовами договору та положень ЗУ «Про іпотеку» позивач набув право на звернення заборгованості розмірі 2909691,64 грн. на предмет іпотеки у судовому порядку.

Підпунктом 1 пункту першого Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VII, який набрав чинності 07 червня 2014 року, визначено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: 1) таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або 2) є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; 3) загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Судом встановлено, що згідно матеріалів справи, кредит було надано на споживчі цілі у доларах США, предметом іпотеки є двокімнатна квартира загальною площею 62,7 кв.м., в якій відповідачі проживають та зареєстровані. Іншого нерухомого майна у відповідачки ОСОБА_1 у власності не встановлено, відповідачка не є суб"єктом Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", згоди власника на звернення стягнення нею надано не було, внаслдіок чого спірна квартира підпадає під дію ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України».

Оскільки Закон № 1304-VII не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності (правова позиція Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-969цс16, Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 61-1198св17).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов»язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментам (фактами), які свідчать про порушення прав особи, тобто можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту за договорами та звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки пред'явивши 30.07.2012р. позов, однак рішенням суду від 09.12.2014р. в задоволені вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

З даним позовом банк звернувся у суд в квітні 2018р., тобто із пропуском трирічного строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволені позову. Підстав для поновлення строку суд не вбачає, оскільки доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем не надано.

Посилання позивача на зупинення строку позовної давності на підставі п.2 ч.1 ст. 263 ЦК України, судом не приймається виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.2 с.1 ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.

Положеннями Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не передбачено підстав для відмови в захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів кредиторів та зупинення строку звернення із вимогами у суд.

ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не відстрочує зобов'язання громадян по валютним кредитам, а забороняє відчужувати без згоди власника нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави та/або предметом іпотеки.

Рішення судів про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалені до і після прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» залишаються в силі, а їх виконання зупиняється до вдосконалення механізму, передбаченого пунктом 3 цього Закону.

Тобто положення п.2 ч.1 ст. 263 ЦК України, з урахуванням вимог ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачають заборону віджувати нерухоме майно, а не зупинення строку звернення до суду із такими вимогами.

Також, судом не приймається посилання відповідача та третьої особи про те, що позивач вже звертався з аналогічними вимогами.

Так дійсно, позивач у 2012 році звертався з вимогами про звернення стягнення заборгованості за кредитними договорами № СNL- 701/055/2006 від 05.12.2006 року та № ML-701/131/2008 від 27.02.2008 року на предмет іпотеки, однак вимоги позивача (що стосуються звернення на іпотеки) з урахуванням уточнень передбачали звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за позивачем право продажу буд-якої особі покупцеві предмету іпотеки, з посиланням на ст. 6 ЗУ «Про іпотеку». Тоді як в даному позові позивач просить в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки майна на час укладання правочину, що є різними вимогами.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 43, 81, 82, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

вирішив :

В задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (03618, м. Київ, вул. Фізкультури, б.28Д, код ЄДРПОУ 36789421) до ОСОБА_1 (АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1), 3-я особа ОСОБА_2 (АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2) про звернення стягнення на предмет іпотеки- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду, через суд першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлений 21.03.2019р.

Суддя Бородіна Н.М