Ухвала суду № 80612510, 20.03.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/525/19

провадження №2/619/523/19

УХВАЛА

іменем України

18 березня 2019 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіОСОБА_1

Імена (найменування) учасників справи:

позивач: Міністерство внутрішніх справ України;

позивач: Національна академія Національної гвардії України;

відповідач: ОСОБА_2,

Суть питання, що вирішується ухвалою.

06 лютого 2019 року військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Національної академії Національної гвардії України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Національної академії Національної гвардії України відшкодування фактичних видатків, пов’язаних з його утриманням в Національній академії Національної гвардії України у період з 27.07.2017 по 21.11.2018 у розмірі 21591,02 грн. В обґрунтування позову військовий прокурор вказав, що ОСОБА_2 проходив навчання та військову службу у Національній академії Національної гвардії України з 27.07.2017 по 21.11.2018 на посаді курсанта. Відповідно до пункту 36 розділу II «Положення про проходження військової служби (навчання) за контрактом у Збройних Силах України курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, контракт про проходження військової служби (навчання) був укладений з відповідачем 27.07.2017. Надалі, 21.11.2018 контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між МВС України в особі начальника академії і відповідачем був достроково розірваний, а відповідач був виключений із списків особового складу академії наказом начальника академії №262с/ч від 21.11.2018, у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту. Згідно з довідкою-розрахунком витрат, пов’язаних з утриманням курсанта ОСОБА_2 в академії, з якою він був ознайомлений під особистий підпис, фактичні витрати, пов’язані з грошовим, продовольчим, речовим та медичним забезпеченням, оплатою житлово-комунальних послуг і вартості спожитих електроенергії, за період з 27.07.2017 по 21.11.2018 становлять 21591,02 грн, з них: грошове забезпечення у сумі 7896,52 грн, продовольче забезпечення 9989,06 грн, речове забезпечення 2198,43 грн, медичне забезпечення 10,00 грн, оплату житлово-комунальних послуг 866,89 грн, спожитої електроенергії 627,74 грн, оплата послуг 2,38 грн. Також, відповідачем підписано заяву-зобов’язання про те, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат на утримання у вищому військовому навчальному закладі, буде здійснено примусове стягнення заборгованості у порядку судового та виконавчого провадження. Отже, невідшкодування на користь НАНГ України суми витрат, пов’язаних з його утриманням, тягне за собою порушення економічних і оборонних інтересів держави, що проявляється у створенні умов для невиконання видаткової частини Держбюджету та у кінцевому рахунку веде до зниження боєздатності Міністерства внутрішніх справ України, невідшкодована на користь Національної академії Національної гвардії України сума витрат, пов’язаних з утриманням в академії, - не отримані державою кошти на національну оборону, що, у свою чергу, завдає шкоду безпосередньо інтересам Держави.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення судову повістку ОСОБА_2 було вручено 28.02.2019.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

З урахуванням викладеного, вважається, що судовий виклик відповідачу вручений належним чином.

У судове засідання представник Національної академії Національної гвардії України ОСОБА_3 не з’явився, подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутність.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд.

Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

ОСОБА_4 Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 (справа №810/2610/16 провадження №11-1004апп18) вказала, що відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. За змістом статті 25 Закону № 2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу відшкодовують Міноборони та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, установлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, перебуваючи на публічній службі, під час навчання в Академії був відрахований через недисциплінованість. За таких обставин спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби. Саме така правова позиція висловлена в постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18). Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 17 ч.1 ст.4 КАС України передбачено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно п.2 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

У зв’язку з вищевикладеним, даний спір про стягнення з ОСОБА_2 витрат, пов’язаних з його утриманням під час навчання, підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч.2 ст.255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, Військовою прокуратурою Київського гарнізону за подання до суду даної позовної заяви було сплачено у розмірі 1921,00 грн.

Так як суд закриває провадження у справі, то відповідно до ч.2 ст.255 ЦПК України сплачений судовий збір підлягає поверненню Військовій прокуратурі Київського гарнізону.

Згідно ч.1 ст.256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Згідно ч.2 ст.258 ЦПК України, процедурні питання, пов’язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як п’ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.

Згідно п.15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Керуючись ст.ст.13, 255 ч.1 п.1, 255 ч.2, 258-261, 351-354, пунктами 8, 15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд

постановив:

Закрити провадження у цивільній справі за позовом військового прокурору Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Національної академії Національної гвардії України до ОСОБА_2 про стягнення суми.

Повернути Військовій прокуратурі Київського гарнізонусудовий збір у розмірі 1921,00 грн, сплачений за платіжним дорученням №40 від 28.01.2019 на рахунок №31217206020200, отримувач: УК Дергачівський район Харківської області, код отримувача: 37981703, банк отримувача: Казначейство України (електронне адміністрування податків), код банку: 899998.

Повідомити Військовій прокуратурі Київського гарнізону, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 21 березня 2019 року.

Суддя Є. А. Болибок