Вирок № 80612321, 21.03.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №622/832/18

провадження №1-кп/619/132/19

ВИРОК

іменем України

21 березня 2019 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Нечипоренко І.М.

за участю: секретаря судового засідання - Носачової І.В.

прокурора - Доброскока О.М.

захисника - Зелінського П.Л.

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12018220310000185 від 06.06.2018 по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Першотравневе Золочівського району Харківської області, громадянина України, розлученого, з середньою освітою, проживає за адресою: АДРЕСА_1, судимого 14.03.2018 Золочівським місцевим судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, зі звільненням від відбування призначеного покарання з визначенням іспитового строку 1 рік,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

установив:

В період часу з 25.05.2018 по 28.05.2018 ОСОБА_3, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, достовірно знав, що на території дачного домоволодіння ОСОБА_4, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, знаходяться електричні інструменти та ОСОБА_3 має вільний доступ до даного домоволодіння. Переслідуючи корисливу мету наживи, маючи при цьому прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно та переконавшись в тому, що ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає за його діями, маючи ключі від дачного домоволодіння потерпілого ОСОБА_3 зайшов до будинку та в подальшому, реалізовуючи свій прямий умисел, перебуваючи на території домоволодіння здійснив крадіжку дрилі TM «Sturm» ID 2088 потужністю 880 W вартістю 500,00 гривень, перфоратора ТМ «Сталь» Rotary Hammer П 26-9 Р вартістю 1978,00 гривень, ручного міксера для будівельних робіт TM «Stark» Red Line Gennany HM-950/HM 1350 PRO вартістю 1350,00 гривень, чотири пачки електродів ТМ «АНО» 21-3 вартістю 95,00 гривень, 50 метрів проводу 2,5 січення двожильного, металеву бочку об'ємом 200 літрів, яка була з явними ознаками корозії у непридатному для використання стані, 200 (двісті) штук цвяхів «Дюбель» довжиною 250 мм, з якими зник з місця злочину, розпорядившись майном на власний розсуд. Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №17283 загальна сума, спричиненої майнової шкоди, завданої ОСОБА_4, складає 3923,00грн.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково, про обставини справи пояснив, що він мав ключі від домоволодіння ОСОБА_4, звідки здійснив крадіжку дрилі, перфоратора, ручного міксера, які продав, та металевої бочки, при цьому, проводу та цвяхів не брав.

Не дивлячись часткове визнання вини обвинуваченим, його винуватість у пред'явленому обвинуваченні повністю доведена прокурором та підтверджується зібраними та безпосередньо, відповідно до ч.1 ст.23 КПК України, дослідженими в судовому засіданні доказами, на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а саме:

-показаннями у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_3 мав доступ до належного йому будинку за адресою: АДРЕСА_2 та здійснив крадіжку дрилі, перфоратора, міксера, електродів, цвяхів, подовжувача, які були йому повернуті особами, яким ОСОБА_3 продав це майно. При цьому, він не дозволяв брати ОСОБА_2 зазначені вище речі;

-даними протоколу огляду місця події від 30.05.2018 за участю потерпілого та понятих, з доданою фототаблицею, згідно якому оглянута територія домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4;

-даними протоколу огляду речей від 06.06.2018, з доданою фототаблицею, згідно якого оглянуто дриль, перфоратор, ручний міксер для будівельних робіт пачку електродів, переноску, пачку цвяхів;

-даними судово-товарознавчої експертизи №17283 від 27.07.2018, згідно

висновку якої загальна ринкова вартість майна, зазначеного в ухвалі слідчого судді, визначена з урахуванням зносу, станом на 28.05.2018, складала 3923,00грн;

-даними протоколу проведення слідчого експерименту від 04.08.2018, з доданою

фототаблицею, згідно якому ОСОБА_3 добровільно указав місце у домоволодінні АДРЕСА_2, де він викрав зазначені вище речі та зник з ними в напрямку свого будинку;

-показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_5, який показав, що влітку

2018 року він купив у ОСОБА_2 перфоратор і міксер за 600,00грн, які через два дні повернув поліцейським, які повідомили, що дані інструменти були викрадені.

Прокурор у судовому засіданні відмовився від допиту ОСОБА_6 як свідка, посилаючись на його неодноразову неявку та неможливість доставити у судове засідання.

Як передбачено ч.ч.1,2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Своїми діями ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При кваліфікації дій обвинуваченого, суд виходить з наступного.

Кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Об'єктом злочину, передбаченого ст.185 КК України, є право власності, зміст якого становлять володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі)…ін. Крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб. Крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним.

Аналізуючи показання обвинуваченого щодо часткового визнання вини у вчиненні злочину суд дійшов висновку, що ці показання спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, достовірність яких сумнівів не викликає.

Відповідно до змісту ст.ст. 50,65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Обставин, які б пом'якшували чи обтяжували покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

Вивченням даних про особу ОСОБА_2 установлено, що він раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується, як особа, яка зловживає спиртними напоями, живе за рахунок тимчасових заробітків, підтримує зв'язки з особами, які ведуть антигромадський та антисоціальний спосіб життя.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України являється злочином середньої тяжкості, особу винного, який на шлях виправлення не став та вчинив злочин у період звільнення від відбування покарання з випробуванням, що свідчить про стійку кримінальну направленість дій обвинуваченого на скоєння злочинів, його ставлення до скоєного та наслідків.

За таких обставин справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції частини цієї статті.

Крім того, суд враховує роз'яснення, які містяться в п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», де зазначено, що у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання.

Частиною 1 ст.71 КК України передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно роз'яснення, які містяться в п.10 Постанови, виходячи з цих положень

закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Враховуючи, що ОСОБА_3вчинив злочин у період звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд призначає йому покарання за правилами ст.71 КК України та до покарання, призначеного за цим вироком частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком Золочівського районного суду Харківської області від 14.03.2018.

Частиною 1 ст.368 КПК України встановлено, що ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Згідно досудової доповіді, складеної Золочівським районним сектором філії ДУ «Центр пробації», виправлення особи без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства чи окремих осіб.

Згідно ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Долю про речові докази суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

У суду відсутні підстави для зміни запобіжного заходу, у зв'язку з цим до набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо обвинуваченого у виді тримання під вартою залишається незмінним.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376, 377 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Золочівського районного суду Харківської області від 14.03.2018 та остаточно визначити покарання ОСОБА_2 у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 06.03.2019.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити незмінним - тримання під вартою.

Речові докази: дриль, перфоратор, ручний міксер для будівельних робіт, 4 пачки електродів, 50 метрів проводу, пачка цвяхів, які знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4 - вважати повернутими йому.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення Харківським НДІСЕ ім. проф. Бокаріуса М.С. судово-товарознавчої експертизи №17283 від 27.07.2018 в сумі 858,00грн (вісімсот п'ятдесят вісім гривень).

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту отримання копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя І. М. Нечипоренко