Ухвала суду № 80611201, 21.03.2019, Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Копія

Справа № 397/473/19

н/п : 2/397/211/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.03.2019 року, суддя Олександрівського районного суду Кіровоградської області Мирошниченко Д.В., перевіривши матеріали позовної заяви керівника Знам?янської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1, який діє в інтересах держави в особі Управління соціального захисту населення Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Знам'янської місцевої прокуратури ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на користь держави в особі Управління соціального захисту населення Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області надміру виплачені бюджетні кошти у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім?ям у сумі 25071 грн. 11 коп. та понесені прокуратурою судові витрати в сумі 1921 грн.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддею встановлено, що позивачем не надано суду доказів того, чому з відповідним позовом в інтересах Управління соціального захисту населення Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області звертається саме прокурор, а не Управління соціального захисту населення Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області.

Відповідно до ч. 5 ст. 175 ЦПК України, у разі пред?явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1, 2 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.185 ЦПК України.

Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у ч. 3 та ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Таким чином, згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суддя звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб?єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб?єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо, У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону. Саме такий правовий висновок викладений Верховним судом у постанові від 06.02.2019 року (справа « 927/246/18).

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов?язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Аналіз ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав. Зокрема, Європейський суд у низці справ роз?яснював, що одна лише участь («активна» чи «пасивна») прокурора або іншої співмірної посадової особи може розглядатися як порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Мартіні проти Франції» від 12.04.2006 року). Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони почуття нерівності (рішення у справі «Кресс проти Франції» від 07.06.2001 року). Підтримка прокуратурою однієї зі сторін, безумовно, може бути виправданою за належних обставин, наприклад, зокрема, коли захисту потребують державні інтереси.

Отже, прокурор звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва. Відповідно, наявність одного факту порушення або загрози порушення інтересів держави недостатньо для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді. Таке право, в тому числі право подавати позов, прокурор має лише, якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження.

У даному випадку, прокурором належним чином не обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Управління соціального захисту населення Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, оскільки до матеріалів позову не надано доказів щодо нездійснення або неналежним чином здійснення Управлінням соціального захисту населення Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області відповідних повноважень, віднесених до його компетенції. Управління соціального захисту населення Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області є юридичною особою, а тому, здатне самостійно представляти свої інтереси в суді.

Прокурор в позовній заяві посилається на лист Управління соціального захисту населення Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 15.02.2019 року № 01-11-43/2, згідно п. 13 якого зазначено, що в кошторисі установи на 2019 рік бюджетні асигнування на сплату судового збору за пред’явлення позову не передбачені.

У той же час, у листі вказаного Управління від 28.02.2019 року № 01-11-61/1 «Про надання інформації» зазначено, що Управління соціального захисту населення Олександрівської РДА не зверталося до Олександрівського районного суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 надмірно сплачених коштів, по причині відсутності в кошторисі установи на 2019 рік бюджетних асигнувань на оплату судового збору за пред’явлення позовів до суду. Також, у вказаному листі зазначено, що Управління соціального захисту населення просить прокуратуру звернутися до суду з позовною заявою про стягнення вказаних надміру виплачених коштів.

При цьому, вищевказані листи були направлені як інформація на запит прокуратури, тобто ініціатором захисту законних інтересів держави є прокуратура за не доведення належних підстав для представництва, і Управління в такому разі безпосередньо не повідомляло орган прокуратури про існування надміру виплачених коштів. Самих запитів до Управління про надання вказаної інформації до матеріалів позову не долучено. Жодних доказів, які вказують на відсутність в кошторисі установи (Управління) на 2019 рік бюджетних асигнувань на сплату судового збору за пред’явлення позову суду не надано.

Крім того, слід враховувати положення ст. 136 ЦПК України, згідно якої суд може відстрочити та розстрочити судові витрати, зменшити їх розмір або звільнити від їх оплати.

Також, прокурор у позовні заяві зазначає, що Управлінням заходи, направлені на відшкодування надмірної виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім’ї не вживались, що свідчить про те, що вказаним органом державної влади не забезпечено здійснення захисту державних інтересів.

Однак, всупереч зазначеного, з листа Управління соціального соціального захисту населення Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 30.10.2018 року № 01-11-460/2, адресованого ОСОБА_2 та отриманого нею 01.11.2018 року, вбачається, що її було повідомлено про наявність надміру виплачених їй коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім’ї в сумі 25371 грн. 11 коп. та запропоновано сплатити борг в трьохмісячний термін. У разі відмови від сплати боргу справу буде передано до районного суду для стягнення боргу в примусовому порядку.

Відтак, самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що Управління соціального захисту населення Олександрівської районної державної адміністації Кіровоградської області не має фінансової можливості самостійно здійснювати представництво інтересів держави в суді, не достатньо для прийняття судом цієї позовної заяви, оскільки, за змістом ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після встановлення судом правових підстав для представництва.

Крім того, відповідно до п. 7, п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи.

Всупереч зазначеним вимогам закону, позивач не зазначив відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви та не надав разом з позовною заявою вказаний розрахунок судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху для усунення зазначених недоліків.

Відповідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п?яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Для усунення зазначених недоліків позовну заяву слід залишити без руху, роз’яснити позивачу, що у випадку неусунення недоліків у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Керуючись ст. 175, 176, 185 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву керівника Знам?янської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1, який діє в інтересах держави в особі Управління соціального захисту населення Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги, залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Копію ухвали направити позивачу.

Суддя: /підпис/

Копія вірна.

Суддя Олександрівського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_3