Вирок № 80609366, 21.03.2019, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Кримінальне провадження № 194/175/19

Номер провадження № 1-кп/194/76/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 року м. Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Корягіна В.О.

з участю секретаря судового засідання Шеймухової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 листопада 2018 року за № 12018040400000548 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, незаміжньої, непрацюючої, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

за участю: прокурора Сорокіна М.О.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 в період часу з 17-00 год. до 21-00 год. 20 листопада 2018 року, знаходячись в якості гостя та з дозволу ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1, по раптово виниклому умислу, спрямованому на незаконне збагачення шляхом таємного викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, шляхом вільного доступу, умисно, таємно з поверхні комоду, розташованого в зальній кімнаті вищевказаної квартири, викрала чуже майно, що належить ОСОБА_2, а саме мобільний телефон марки «Nokia» моделі RM-761 Asha 200, вартість якого 216,67 грн., в комплекті з сім-карткою мобільного оператора «Водафон», яка є безкоштовною, чим заподіяла ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 216,67 грн. З викраденим майном з місця скоєння злочину ОСОБА_1 зникла, викраденим майном розпорядилася на свій розсуд.

Обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні винною себе визнала повністю, та пояснила, що ввечері в листопаді 2018 року була в гостях у ОСОБА_2, де взяла її телефон та пізніше пішла з гостей з телефоном потерпілої. Телефон бажала закласти в ломбард та отримати за нього кошти. Телефон добровільно повернула потерпілій. В скоєнні злочину розкаюється, з вартістю викраденого згодна, зрозуміла свою противоправну поведінку та бажає виправитися, більше вчиняти правопорушення не буде.

Враховуючи пояснення обвинуваченої, а також те, що вона не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості її позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченої, потерпілої, довідкою про вартість експертизи, висновком експертизи, речовими доказами, та даних, які характеризують її особу.

Винність обвинуваченої в скоєнні інкримінованого нею діянні знайшла своє підтвердження та підтверджується наступними дослідженими у судовому засіданні доказами:

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що 20 листопада 2018 року обвинувачена була у неї в гостях в квартирі АДРЕСА_2. Так, ввечері вона зрозуміла, що не має її телефону «Nokia». Вона не дозволяла обвинуваченій користуватися або брати її телефон. Пізніше їй повернути її телефон, претензій не має, просить суд призначити обвинуваченій не суворе покарання.

Із висновку судово-товарознавчої експертизи № 11/12.1/1112 від 20 грудня 2018 року вбачається, що ринкова вартість мобільного телефону марки «Nokia» моделі RM-761 Asha 200, на момент вчинення злочину, а саме на 20 листопада 2018 року могла складати 216,67 грн.

Речовими доказами по справі: мобільний телефон марки «Nokia» моделі RM-761 Asha 200, який переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_2

Аналізуючи дослідженні в судовому засіданні докази, суд визнає їх достатніми та допустимими, та приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_1 в скоєному злочині.

Даючи юридичну оцінку її діям, суд вважає, що вона винна в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), та її дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 185 КК України.

При призначенні покарання суд враховує, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, відноситься до категорії середньої тяжкості, а також особи обвинуваченої, яка за місцем мешкання не охарактеризована, раніше не судима, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом психічні та поведінкові розлади викликані вживанням психостимуляторів, зі шкідливими наслідками, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, не працює, зрозуміла свою противоправну поведінку та бажає виправитися, більше вчиняти правопорушення не буде.

Крім того, із досудової доповіді про обвинувачену, підготовленої 18 березня 2019 року Павлоградським міськрайонним відділом філії державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України, встановлено, що ОСОБА_1 раніше не судима в силу ст. 89 КК України, не працює. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом’якшуючими покарання обвинуваченої ОСОБА_1, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України, обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_1, судом не встановлені.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченої ст. 69 КК України. Однак суд приходить до висновку про можливість застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 ст. 69-1 КК України.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченої, яка за місцем мешкання не охарактеризована, раніше не судима, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом психічні та поведінкові розлади викликані вживанням психостимуляторів, зі шкідливими наслідками, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, не працює, зрозуміла свою противоправну поведінку та бажає виправитися, більше вчиняти правопорушення не буде, обставин, які пом'якшують покарання: щирого каяття, добровільного відшкодування завданого збитку, та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, думки потерпілої, яка просила суд призначити не суворе покарання, та з урахуванням досудової доповіді про обвинувачену, відповідно до якої виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства,суд з урахуванням ст. 69-1 КК України вважає, що для її виправлення та попередження нових злочинів їй необхідно призначити покарання у вигляді громадський робіт в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України, але не в максимальній межі. Призначене судом покарання з урахуванням обставин, які пом’якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_1: щирого каяття, добровільного відшкодування завданого збитку, думки потерпілої, який просила суд призначити не суворе покарання, а також того, що обвинувачена дійсно зрозуміла свою поведінку, відверто бажає виправитися, висловлює щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що виразилось у відшкодуванні завданих злочином збитків, бажанні виправити наслідки вчиненого, в межах санкції статті обвинувачення є законним, справедливим, та воно сприятиме перевихованню винної та попередженню вчинення нею нових правопорушень.

Клопотань про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_1 не заявлено.

Цивільний позов не заявлений.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст.ст. 118, 122 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді громадських робіт строком на 120 (сто двадцять) годин.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь держави витрати, пов’язані із залученням експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (одержувач платежу: УК у Шевченківському районі м. Дніпро/Шев.р./24060300, номер рахунку: 31111115004004, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37989274, найменування установи банку: Казначейство України (ЕАП)), на проведення судово-товарознавчої експертизи № 11/12.1/1112 від 20 грудня 2018 року у розмірі 572 (п’ятсот сімдесят дві) грн.

Речові докази по справі: мобільний телефон марки «Nokia» моделі RM-761 Asha 200, який переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_2 -залишити потерпілій ОСОБА_2 за належністю.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, потерпілій та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: В.О. Корягін