Ухвала суду № 80608411, 21.03.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2291/16-к

1-кп/212/289/19

У Х В А Л А

21 березня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: Головуючого-судді Власенко М.Д., за участю секретаря судового засідання Борух Ю.К., прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області - ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисників - адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника потерпілої – адвоката ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч. 2 ст. 15- п.6 ч. 2 ст.115 КК України.

в с т а н о в и л а:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває вищезазначене кримінальне провадження.

У судовому засіданні стороною обвинувачення заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2

Представник потерпілої підтримав думку прокурора.

Обвинувачений та його захисники заперечували проти заявленого клопотання, просили змінити запобіжний захід на менш суворий, а саме цілодобовий домашній арешт, посилаючись на надмірний час тримання обвинуваченого під вартою, та відсутність підтвердження існування будь-яких ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Ухвалою суду від 22.01.2019 року обвинуваченому ОСОБА_2 було продовжено строк тримання під вартою до 22.03.2019 року включно.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати 60 днів, при цьому враховує, що в разі продовження тримання під вартою попередня ухвала втрачає свою силу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

Також, суд ураховує, що згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).

Обговорюючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2, суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, якою передбачено, що після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою. (п. 60 рішення від 06.11.2008 року у справі "Єлоєв проти України").

Суд враховує, що ОСОБА_2 висунуто обвинувачення, у вчиненні особливо тяжких злочинів проти життя та здоров’я людини за ч. 2 ст. 15 – п.6 ч. 2 ст. 115 КК України, за ознаками закінченого замаху на умисне вбивство з корисливих мотивів, а також за ч.4 ст.187 КК України за ознаками розбійного нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, вчинений особою, яка раніше вчиняла розбій. Як вбачається зі змісту обвинувачення, потерпілій ОСОБА_6 під час розбійного нападу, було нанесено не менше 14 ударів клинком ножа, в тому числі у життєво-важливий орган голову, та спричинено матеріальний збиток внаслідок заволодіння майном на загальну суму 8380,82 грн., що дає суду підстави стверджувати про високу суспільну небезпеку інкримінованих обвинуваченому злочинів.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_2, будучи раніше засудженим до 7 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення ряду тяжких умисних корисливих злочинів, зокрема за вчинення розбійних нападів, звільнившись 03 грудня 2015 року з місць позбавлення волі умовно достроково на 2 роки 2 місяці та 22 дні на шлях виправлення не став і знову обвинувачується у вчиненні розбійного нападу із застосуванням небезпечного для життя і здоров’я насильства, а також в у замаху на умисне вбивство з корисливих мотивів.

Отже, наявність судимості у особи з урахуванням правових позицій ЄСПЛ (п.34 Рішення ЄСПЛ «Сельчук проти Турції», п.9 рішення ЄСПЛ «Мацнеттер проти Австрії») свідчить про можливість вчинення іншого кримінального правопорушення.

Стороною обвинувачення в обґрунтування наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України надано суду інформацію з Саксаганського ВП КВП ГУНП у Дніпропетровській області, згідно якої, ОСОБА_2 в період часу з 26.05.2009 року по 22.10.2010 року переховувався від суду, та перебував у розшуку як особа, обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушень, передбачених ч.2 ст.187 КК України.

Суд також враховує, що на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, судовий розгляд справи триває і не може бути закінчений з об’єктивних передумов, оскільки у кримінальному провадженні не вчинені всі необхідні дії для встановлення об’єктивної істини у справі, не свідки сторони захисту, не досліджені речові та письмові докази. Як наслідок, у цей період, є наявними обставини визначені п.п. 1-2 ч. 1 ст. 194, ст.ст. 199, 331 КПК України.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_2 судом, на даному етапі, судом не встановлено та сторонами не доведено.

Посилання сторони захисту на наявність у обвинуваченого батьків, які готові взяти на себе піклування про нього, а також наявності постійного місця проживання та реєстрації не підтверджена жодними доказами, а стороною захисту не надано актуальної інформації щодо наявності будь-якого житла у обвинуваченого станом на момент розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, за адресою якого до обвинуваченого міг би бути застосований більш м’який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Таким чином, клопотання сторони захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт не відповідає вимогам ст. 201 КПК України та не підтверджено належними і допустимим доказами.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд дійшов висновку, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Суд також вважає виправданою необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки судом встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим особливо тяжких інкримінованих злочинів, а також наявний високий ступень ризику ухилення та переховування обвинуваченого від суду, ризику можливого вчинення інших тяжких кримінальних правопорушень або продовження вчинення обвинуваченим протиправних дій, направлених на доведення до кінця замаху на умисне вбивство потерпілої, у вчиненні якого його обвинувачують, а також свідків у даному кримінальному провадженні, тому суд вважає, що жоден більш м’який запобіжний захід не зможе в повній мірі запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду даного кримінального провадження.

З урахуванням стадії судового розгляду кримінального провадження та обсягу проведених процесуальних дії у справі, суд вважає, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню на строк 45 днів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 181, 331, 372 КПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого – задовольнити частково.

Продовжити захід забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк, що не перевищує 45 днів, тобто до 04 травня 2019 року включно.

В задоволенні клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт – відмовити.

ОСОБА_3 ухвали направити уповноваженій особі за місцем ув'язнення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: М.Д. Власенко